Україна сьогодні: велике знімання Бретта Ллойда для весняного числа Vogue Ukraine Edition
Після двох років повномасштабної війни фотограф Бретт Ллойд фіксує стійкість українського життя сьогодні.
Текст: Веня Брикалін
Переговори з фотографом Бреттом Ллойдом почалися задовго до війни. Тоді ми мріяли про знімання для майбутнього випуску Vogue Man. Ці плани були перервані 24 лютого 2022 року, коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Оскільки громадяни чоловічої статі вишикувалися в чергу, щоб записатися в армію, ми тимчасово все скасували. Минулої осені ми з Бреттом зустрілися в Парижі, щоб обговорити іншу ідею: чи міг би він приїхати в Україну і сфотографувати побачене для Vogue? Ллойд погодився не вагаючись.
Наприкінці листопада Бретт і його помічник вирушили в 24-годинну подорож з Лондона до Києва через Варшаву. Це був його перший візит. Ми домовилися, що фоторепортаж не має бути про моду. Натомість Бретт хотів зустрітися з реальними людьми, почути реальні історії та задокументувати дивну реальність українського життя, в якому горе й радість, травма й надія йдуть пліч-о-пліч. Ми спланували його подорож Україною під час війни (матеріально-технічний лабіринт, повний складних переговорів і урядових протоколів).
Наша команда почала подорож країною в Києві. Бретт вперше зустрів Ганну Васик, 38-річну артменеджерку, яка стала військовою медикинею. Вона приїхала на знімальний майданчик прямо з Південного фронту, помітно напружена і втомлена. "Мені здається, у мене посттравматичний стресовий розлад", — попередила вона нашого виконавчого редактора моди Марту Бертман, яка керувала проєктом на місці та супроводжувала Бретта на всьому його маршруті. Та все ж Ганна була рада. Вона позувала для портрета, сидячи на столі в офісі Vogue, одягнена в уніформу кольору хакі, зі своїми прикрасами — сережками, каблучками, намистом — і армійськими жетонами. "Я відчув її силу, але водночас і крихкість", — каже Бретт.
Далі команда вирушила до української столиці, несподівано живої. Бретт пішов у місцевий мотоклуб. Там, в ангарі, він знімав власника клубу, Артема Грота. 24-річний чемпіон країни з джиу-джитсу та ветеран армії втратив ліву ногу в зоні бойових дій чотири роки тому. Він досі змагається.
Спалені автомобілі і брудні окопи, які ви побачите в портфоліо у весняному числі Vogue Ukraine Edition 5, — з навчального центру в Києві, де українські захисники готуються перед виходом на передову.
Температура повітря в Україні знижувалася, а дні ставали похмурішими, Бретт із командою поїхав до Харкова, великого українського міста, яке безупинно обстрілювали росіяни з початку війни. За приблизними підрахунками, чверть міста зруйнована.
Одного ранку Марта надіслала мені фотографію, на якій команда снідала в придорожньому кафе в Костянтинівці, промисловому містечку приблизно за 15 хвилин їзди від лінії фронту. Кафе належить грузинській парі, яка, незважаючи на безпосередню небезпеку, відмовляється евакуюватися. Вони вирішили залишитися і опікуватися українськими військовими, які прямують на фронт. У шахтарському місті Торецьк, майже зруйнованому постійними обстрілами, Бретт зустрів місцевого православного священника, який також вирішив залишитися. Щодня він пересувається між пошкодженими місцевими церквами — у деяких відсутні стіни та стелі, — але продовжує служити своїм парафіянам. "Після приблизно 15 військових блокпостів, які ми проїхали, я був вражений духом єдності в селах, які ми відвідали, — згадує Бретт. — Ринки працювали… літні люди продовжували своє повсякденне життя, робили покупки та відвідували церкву. Все це відбувається під звуки війни на задньому плані. Те, що місцеві жителі поводяться спокійно, вплинуло на мій рівень спокою. Я не бачив жодного страждання на їхніх обличчях, тому продовжував знімати".
Бретт повернувся в Україну на початку лютого. Цього разу він хотів зосередитись на житті цивільних та представників нашої нової творчої сцени. В інстаграмі Ллойд знайшов фотографії "Конотопської відьми", аншлагової постановки сучасного режисера Івана Уривського, яка набирає обертів у Києві. Він пішов у драмтеатр імені Франка, щоб сфотографувати акторський склад у костюмах і у фантасмагоричних декораціях. Бретт зупинився на кількох креативних кадрах: Данило та Денис (обом по 20 років), гей-пара з волоссям, пофарбованим в жовтий і синій, кольори українського прапору; Оксана Рубаняк, вона ж Ксена, 21-річна письменниця, яка видала дві поетичні збірки, а зараз служить командиркою. Також Карина Мазяр, молода модель із Житомира, яка, як ми відчули, є втіленням незламного духу української молоді. Ви можете побачити її на обкладинці в супроводі юних кадетів найпрестижнішого військового закладу країни — ліцею імені Івана Богуна.
"Посеред усього лиха війни я зустрів стільки добрих і талановитих людей, — каже Бретт. — Я сподіваюся, що ця історія передає ідею надії та стійкості. Хочу, щоб міжнародна аудиторія це побачила".
Фото: Brett Lloyd
Стиль: Viktoriia Filipova
Зачіски: Sasha Vetrova
Макіяж і грумінг: Kateryna Tokareva
Креативна директорка: Marta Bertman
Продюсер: Sasha Dudchenko
Асистенти фотографа: Marco Torri, Oliver Thrane
Асистенти стилістки: Anastasia Sandalova, George Golodov
Асистентки перукарки: Diana Koval, Oksana Deneka
Асистентки візажистки: Alina Artiushenko, Mariia Sukh
Подяка за допомогу в зніманні – Кирило Мешковський, полковник Бут Микола Борисович, Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, тренувальний центр BACKYARD CAMP, салон краси Romm Room, Anton Chernikov, Honey Badger BJJ Kyiv Family.
Кастинг: Max Märzinger для JL Casting
Моделi: Karyna Maziar @AKIRA, Shamil Konbutaiev @ATTABOYS MGMT, Daria Makarova @SYSTEM UKRAINE, Oksana Rubanyak, Bohdana Holub, Danylo Titov, Denys Pidenko, кадети вiйськового лiцею iм. Iвана Богуна, Владислав "Вудi", учнi клубу Honey Badger BJJ Kyiv Family
