Невербальна комунікація: як правильно спілкуватися з маскою на обличчі
Коли наші роти закриті маскою, складно гарантувати, що нас розуміють оточуючі, а ми розуміємо їх. Докторка Пеггі Дрекслер розповідає, як адаптувати свої навички комунікації до умов, в яких ми опинилися.
Photo: Jonathan Daniel PryceЯ пам'ятаю першу особисту зустріч, яка відбулася після кількох місяців спілкування з друзями і колегами в онлайн-форматі. Найкраще опише її одне слово: ніяково. На знак вітання ми простягли одне одному руки — не можна. Ми ніяково сміялися під масками. Я посміхалася; чи посміхалися вони? Я почувалася по-дурному, згадуючи, як акуратно наносила помаду на губи, яка, ймовірно, розмазалася по всій масці і моєму обличчю. Після чотирьох місяців в ізоляції я не могла дочекатися "повернення до нормальності".
Без сумніву, в епоху Covid-19 міжособистісна взаємодія дуже постраждала. Ми менше бачимо своїх друзів і сусідів, при цьому дотримуючись фізичної дистанції. Поширені раніше жести комунікації навіть не обговорюються. І, звісно, є проблема із закриттям половини обличчя маскою. Хоча маски Off-White або Ulla Johnson можуть розповісти про те, що ви любите моду, складно знати напевно, що вас зрозуміли, — а ви зрозуміли інших.
"Мімічні реакції — важливий спосіб спілкування, який відіграє ключову роль у взаємодії, — говорить психологиня з Йоганнесбурга Санам Наран. — Ми можемо втратити мета-спілкування, що відбувається через міміку, через носіння масок. Важливішими стають тон голосу і мова тіла".
Photo: Kevin Frayer / StringerДобра новина в тому, що очі все ще залишаються дзеркалом душі і ми все ще можемо на них розраховувати (якщо ви той, хто носить темні окуляри разом з маскою, то зараз саме час переосмислити цю звичку). "Біля наших очей з’являються зморшки, коли ми щасливі, очі сльозяться, коли нам сумно, — каже докторка Трейсі Вайланкурт, професорка факультету психології в Університеті Оттави в Канаді. — Ми закочуємо очі на знак презирства. Ми звужуємо їх, щоб висловити підозру, і розширюємо їх, щоб висловити стурбованість. Звичайно, ми втрачаємо частину інформації через те, що не можемо бачити людей в анфас, але переважна частина інформації про почуття ховається саме в очах". Навіть в епоху ботокса більшість людей насуплюють брови на знак роздратування і піднімають їх, якщо налякані або здивовані. "Якщо ви звертаєте увагу тільки на рот навіть у звичайній розмові, коли на співрозмовнику немає маски, то, швидше за все, ви не розумієте всієї історії", — говорить доктор Вайланкурт.
З носінням масок повністю зникла можливість покладатися на рот співрозмовника, щоб підсвідомо заповнити прогалини в розмові. Може бути важко почути чийсь голос під маскою або поговорити з людиною, не бачачи її обличчя повністю.
Тепер розмова з кимось потребує нашої повної уваги (як на мене, це не страшно). Споглядаючи людину під час розмови, легше її почути і зрозуміти, а додаткові візуальні підказки, на кшталт пози, в якій людина сидить або стоїть, допомагають зрозуміти, як співрозмовник почувається. "Наприклад, якщо людина сидить, схрестивши руки або ноги, це може свідчити про опір відкритому діалогу", — говорить Наран. — Або, якщо людина А сидить у зворотному напрямку від людини В під час діалогу, то це може означати, що людині А нецікаво або дискомфортно". Якщо ж людина під час розмови часто чіпає свої руки і щось з ними робить, то це може бути ознакою її стривоженості.
Photo: Jonathan Daniel PryceЩе більше ускладнює ситуацію популярне нині онлайн-спілкування, яке може стати перешкодою на шляху до розуміння одне одного навіть з відкритими обличчями. Щоб компенсувати це, Дженніфер Дорман, соціолінґвістка з Берліна, говорить, що "жести мають бути помітнішими і перебільшеними, адже ми не завжди можемо покладатися на зоровий контакт при уривчастості відеодзвінків". Дорман пропонує поекспериментувати з Zoom, розширюючи і звужуючи рамки камери. Як правило, ширший план, при якому видно більше тіла, поліпшує спілкування, навіть якщо стає важче дивитися в очі. "Замість частини, ми отримуємо повну картину", — говорить Дорман.
Зважаючи на всі наведені вище причини, як стверджує Наран, як ніколи важливо говорити вербально про те, що ми відчуваємо і що нас дійсно турбує. "Депресія, тривога і зловживання різними речовинами можуть бути спричинені багатьма факторами, але одним з них може бути нездатність висловлювати свої почуття й емоції", — каже Наран. — Розмова стане важливим способом відновлення в цей нелегкий час і буде корисною в довгостроковій перспективі, бо багато людей впоралися з конфліктами і висловлювали свої почуття саме за допомогою розмови в період ізоляції".
Тим часом, підвищена залежність від зорового контакту стане доброю звичкою, коли період Covid-19 залишиться позаду. "Те прекрасне, що я помітила за останній час, полягає в тому, що для спілкування ми тепер потребуємо набагато більше зорового контакту", — говорить Шелеана Айяна, засновниця Rising Woman, консультаційного центру з питань взаємостосунків та духовності у Ванкувері в Канаді. "Мені подобається спостерігати, як люди посміхаються одне одному очима. Але, звісно, один з найкращих способів дізнатися, що відчуває людина, — це запитати у неї".
А іноді вас просто відвідуватиме правильне передчуття навіть без явних відповідей і фактів. Ліна Халіфі, засновниця школи самооборони SheFighter, вірить у силу зчитування енергії простору. "Кожна людина має особливе енергетичне поле, і, якщо ви досить чутливі, ви це відчуєте", — говорить вона. "Слова важливі, але енергія часто звучить голосніше, ніж слова. Життя потрібно проживати, використовуючи всі почуття, в тому числі й шосте". Тобто за відсутності відповідей, в масці або без неї, іноді все зводиться до простої довіри своїй інтуїції.
Текст: Dr Peggy Drexler
