UA

Журнал VOGUE

Подписаться
Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь

Місце сили: медик, мисткиня Оксана Левченя про життя у воєнному Києві

06 апреля 2022

Українська художниця, засновниця майстерні OLK manufactory, медик Оксана Левченя з початком війни не покинула рідного міста. Про своє нинішнє життя вона розповіла vogue.ua.

Війна застала мене о п’ятій ранку, 24 лютого, в майстерні, де я живу, на вулиці Десятинній у Києві. Першою реакцією було вивезти всіх, кому треба було виїхати, та моїх тварин у безпечне місце. Для себе я не розглядала варіантів від’їзду. Це моя країна, мої люди та моя земля.

Моя майстерня – поруч із місцем заснування Десятинної церкви, Музею історії України. Це дивовижне місце. На гранітних плитах висічено: Вали граду Кія, п’яте століття. А в сусідньому з моїм дворі – на вулиці Володимирській – поховано дев’ять Великих князів Київських. 

Фото: Оксана Левченя

Суть конфлікту та війни, яку Росія розв’язала проти України, звідси має не просто віроломний вигляд. Це наша війна за правду. Брехня, якою орудує пропагандистська машина рф, нежиттєздатна, і те, що відбувається зараз, – неминуче та сакральне очищення від неї. 

Моє життя змінилося. Стан важко описати. У Києві я почуваюся сталкером. Спочатку було дуже страшно, а звук сирени повітряної тривоги викликав бажання сховатися й завмерти – тепер це рутинний саундтрек до життя в Києві. До сховища не ходжу (не намагайтеся відтворити у реальному житті. – Ред.).

Наразі я навчаюсь на інструкторку в школі тактичної медицини «КОЛЕСО», що її організували легендарна військова парамедичка з досвідом, отриманим протягом війни з 2014 року, Ольга Омельчук та Валерій Вознюк – український онкохірург, учасник АТО 2014. 
Керівник центру – український вчений-біохімік, викладач біохімії та патофізіології, кандидат медичних наук Олександр Хижняк.. Проводить навчання група інструкторів. "КОЛЕСО" – це скорочена, адаптована версія натівського протоколу CABCD, яка дає змогу навчити наших захисників – ЗСУ та тероборону – домедичної, догоспітальної допомоги. Простіше кажучи : максимально швидко навчити максимальну кількість людей рятувати життя собі та побратимові на полі бою.

Навчання триває офлайн. "КОЛЕСО" розшифровується так: К – кровотеча, О – огляд дихальних шляхів, Л – стан легенів, Е – ефективність дихання, С – робота серця, О – огляд тіла та оцінка свідомості.

Дуже важливо, що слухачі отримують практичні навички й можуть поставити запитання безпосередньо інструкторові. Інструктор повинен мати медичні знання, оскільки запитань багато, вони потребують спеціальної підготовки, в ідеалі – це лікарі з досвідом роботи, або люди із середньою та вищою медичною освітою.

На своєму першому виступі перед бійцями я впізнала серед слухачів Андрія Борисовича Карачевського, видатного українського нарколога, легенду психотерапії залежностей. Поруч сиділи капелан, ветеринар, педіатр та психотерапевт. Всі – у формі та зі зброєю в руках. Ось така нова реальність.

Окрім "Колеса", я допомагаю ЗСУ.  Готую спільний з іншими митцями проєкт для презентації України у світі. Беру участь в аукціонах і зборах коштів для української армії та допомоги потерпілим від російської агресії українцям. Один з проєктів – малюнки та хронологічні записки на стінах моєї квартири.

Робота Оксани Левчені

Іноді плачу, рідше – сміюся, телефоную щодня синові та мамі. Мама, її брати й сестра опинилися в окупації. Син, на щастя, нині в університеті за кордоном. Рідні переживають події стійко та героїчно. Хоча дядько, наприклад, уже пережив війну 2014-го в Луганську. У мами серцева недостатність, вона потребує кардіопрепаратів і тироксину у вигляді замісної терапії. Жодної можливості передати їй ліки не було. Якимось дивом волонтери змогли доправити до аптеки потрібні препарати. Я не знаю навіть, кому дякувати.

Пронизують суперечливі почуття: від безсилля перед брехнею російської пропаганди та люттю перед віроломною підлістю росіян, які підтримують війну, до гордості за наших людей, українських захисників, волонтерів. Проте я відчуваю беззастережне та однозначне відчуття правди, моменту «тут і зараз». У своєму місті, у своїй майстерні почуваюся в безпеці. Навчаюся жити в нових умовах. Сподіваюся, зможу протриматися тут до перемоги, яка, вірю, настане дуже скоро.

искусство · #STANDWITHUKRAINE ·

Еще в разделе LIFE

Популярное