Поділитися

Крок назад: скасування конституційного права на аборт у США

Майже через 50 років після того, як завдяки справі "Ро проти Вейда" було встановлено конституційне право американських жінок на аборт, 24 червня Верховний суд США проголосував за скасування цього знакового рішення. Якщо до того жінкам дозволяли робити аборти впродовж перших двох триместрів вагітності, то тепер майже половина штатів повністю заборонить або суворо обмежить можливість зробити аборт.

Щоб не сказати грубіше, дуже прикро, що США став країною, в якій немає конституційного права на аборт. Мільйони американських жінок тепер живуть з думкою про одне — в момент запліднення їхня особистість і їхні права втрачають значення. Смерті й нещастя, до яких призведе це рішення, має засудити будь-яка цивілізована нація. Однак ми можемо лише з жахом і солідарністю спостерігати, як американські жінки потопають у жалобі та гніві.

Скасування рішення "Ро проти Вейда" — це величезний крок назад. Жінки заслуговують мати право на вибір, право розпоряджатися власним тілом. Жінки кажуть про це чи то поміж себе за вечерею, чи голосно на вулицях на знак протесту. Жінки цілком справедливо наголошують: не можна зазнавати утиску через автономію людського тіла, адже всі ми рівні. Дивно, що чоловіки не так голосно говорять про це відверте спаплюження основного людського вибору.

Чого саме хочуть пролайфери? Звісно, вони апелюють до традиційних цінностей. Втім, якщо заглибитися в тему традиційних цінностей, стає очевидним, що ми говоримо про обмежувальні соціальні кодекси, які нагадують про часи, за яких жінок репресували ще нестримніше.

Зрештою, основний аргумент від тих, хто обстоює традиційні цінності, полягає в тому, щоб загострити аморфні межі жіночості, контролювати її, не залишаючи місця для маневру. Зрозуміло, що біблійна соціальна стигма щодо жінок все ще витає навколо, як неприємний запах. Чимало людей вважають ганебним той факт, що жінка має власні бажання й амбіції, присвячує час освіті й кар’єрі, врешті, керується власними відчуттями та звертає увагу на власні потреби. Вони хочуть, щоб ми повернулися до так званого золотого віку, коли жінки були підлеглими й безправними? Коли жінки "знали своє місце", а чоловіки постійно нагадували їм про це без наслідків?

Це ваш вибір, коли займатися сексом і з ким; ваш вибір: продовжувати рід і заводити сім’ю чи не робити цього; ваш вибір: перервати вагітність чи ні. Звісно, в соціумі є риторика про те, що аборт — це "важкий психоемоційний вибір", але однаково цей вибір є. Ви можете відразу розуміти, що хочете зробити це, або можете лежати без сну, хвилюючись днями й тижнями, чи варто переривати вагітність, але це рішення – хоч яке воно буде – не стосується Верховного суду, не стосується інших людей.

Важливо відрізняти права жінок від прав чоловіків. Жінки й чоловіки не однакові. Тіла різної статі не є ідентичними, але їм належить мати однакові права, однакові можливості. І кожен має вирішувати, що станеться з його тілом та життям. Це принизливо, що жінкам навіть доводиться просити про тілесну автономію. Вона має існувати в соціумі без права на власне життя.

Контроль над тілами інших людей здійснюється з жорстокою та загрозливою силою. Це відбувається на наших очах в реальному часі. Нам усім варто обурюватися таким подіям. Нам усім треба висловлюватися. У боротьбі проти системного гноблення жінок кожен голос має значення.