UA

Журнал VOGUE

Подписаться
Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь

Історія однієї будівлі: готель «Україна» (колишній Хмарочос Гінзбурга)

31 мая 2022

Найфешенебельніша будівля Києва, перший хмарочос України, місце, де працювала студія видатного художника Мурашка: розповідаємо історію Хмарочоса Гінзбурга (нині на його місці – готель "Україна").

Концерт просто неба "Вільне небо" на підтримку акції #CloseTheSkyAboveUkraine: музиканти Київського класичного симфонічного оркестру під керівництвом диригента Германа Макаренка виступають під час війни. 9 березня 2022 року (Фото Maxym Marusenko/NurPhoto via Getty)

Після зведення цієї споруди в 1912 році замовника й куратора проєкту, будівельника-підрядника Льва Гінзбурга, запрошували до Чикаго – будувати хмарочоси там. Він відмовився від подорожі до Америки, бо мав великі плани на рідній землі. Він не знав, що і йому, і його витвору судилася трагічна доля: сам Гінзбург, який належав до найбагатших людей столиці до 1917 року, помре в 1926 в бідності в одній з київських лікарень, а хмарочос підірвуть енкаведисти в 1941, унаслідок чого загине багато невинних людей. Проте про все послідовно. 

Інститутська,16-18. Проект фасаду. 1910-і рр. Фото: Музей Історії Міста Києва

Отже, історія почалася в 1910 році. Саме в розпалі була друга хвиля будівельного буму, і купець першої гільдії Лев Борисович Гінзбург, власник підрядної фірми, купив на Інститутській чотириповерховий будинок. Разом з ділянкою 9300 м² він належав військовому інженерові Михайлу Фабриціусу. Фабриціус жив на широку ногу: щоб оцінити масштаб, його ділянка охоплювала територію відразу трьох будівель, з 14 по 18 включно, на Інститутській. Гінзбург же вирішив мати з ділянки зиск – і побудувати там прибутковий будинок, тобто фактично готель з довгостроковою орендою приміщень. До Фабриціуса територія всього пагорбу належала архітекторові Беретті; після його смерті її розділили нащадки, а відтак – продали іншим людям. 

Фото: https://ukraine-hotel.kiev.ua/

Забудовник хватко взявся до справи й замовив проєкт одеським архітекторам Мінкусу та Троулянському. Ті підійшли до вирішення завдання небанально й надали будівлі h-подібної форми. Це було зумовлено особливостями ландшафту: споруда мала височіти на пагорбі (тож з різних сторін кількість поверхів була різною), а геолого-гідрологічні умови були несприятливі.

розріз будинку на Інститутській,16-18. Фото: Музей Історії Міста Києва

Проте інвестиції в півтора мільйона рублів (саме в таку суму стало будівництво) і талант архітекторів зробили свою справу, і вже в 1912, рівно 110 років тому, пишний хмарочос у стилі модерн височів над Києвом. 

Фото: Wikipedia
Коли прочани бачили Хмарочос Гінзбурга, вони хрестилися на нього, бо думали, що це Храм божий

Місце розміщення Хмарочоса Гінзбурга – історичне. Колись воно було відоме як Іванівський шлях. Вулицю ним проклали в XIX сторіччі й спершу назвали Іванівською, згодом перейменували на Бегічевську (на честь генерала Бегічева, який мав тут садибу). Нарешті, у 1836–1842 роках тут звели Інститут шляхетних дівчат (тепер це будівля Міжнародного центру культури і мистецтв, колись – "Жовтневий палац"), – і вулицю перейменували на Інститутську. У другій половині XIX ст. тут почалася будівельна лихоманка – і район став найдорожчим у місті. 

На листівці Хмарочос Гінзбурга – праворуч. Фото: Музей Історії Міста Києва

2 поверхи, чотириповерхові стелі, висота будівлі з вежею, звідки відкривалися чудові краєвиди, – 67,5 метра. Споруд такого масштабу не було не те що на всю Україну, а й на всю російську імперію. Хіба що Америка й Німеччина могли посперечатися масштабом з Хмарочосом Гінзбурга. Коли прочани бачили цю споруду – а повністю її було видно тільки з вулиці Миколаївської (нині – Городецького), –  вони хрестилися на неї, як на Лавру або Софію Київську: були впевнені, що це святиня, Храм божий. 

94 квартири (деякі мали по одинадцять кімнат), величезний штат обслуговувального персоналу: будинок відразу став легендою, адже був найсучаснішим у Києві – мав рідкісні на той час ковані ліфти американської фірми Otis. На перших поверхах розміщувалися продовольчі крамниці.Тут можна було з комфортом облаштувати своє життя. Багато бізнесменів і знаменитостей того часу так і робили. 

Дім Гінзбурга на Інститутській. Фото Ф. Красицького. 1910-і рр. Фото: Музей Історії Міста Києва

Восени 1913 року відомий художник Олександр Мурашко відкрив на верхньому поверсі хмарочоса власну студію. "Художня студія Олександра Мурашка" приваблювала студентів не в останню чергу кількістю світла, яке проникало крізь вікна 12 поверху.

Олександр Мурашко. Праля. 1909. Полотно, олія. NAMU

Тут викладали і живопис, і малюнок, і читали лекції з історії та філософії мистецтва. Київське художнє училище (де в 1909–1912 викладав і сам Мурашко) отримало серйозного конкурента, бо багато студентів переводилося саме сюди. Одночасно тут навчалося сто осіб (!). Можливо, це перетворилося б на потужну мистецьку інституцію, проте розпочалася революція... В 1917 студію закрили. З ініціативи Мурашка, інших художників (Кричевського, Бойчука, Нарбута тощо) та Михайла Грушевського відкрилась Українська академія мистецтва (нині – Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури), а самого Мурашка вбили чекісти в червні 1919 чекісти пострілом у потилицю. Проте це вже зовсім інша історія. 

Олександр Мурашко з дружиною Маргаритою в українських строях
У радянські часи хмарочос націоналізували

У радянські часи хмарочос націоналізували. Колишня розкіш потьмяніла: на місці розкішних апартаментів з’явилися комунальні квартири. Але найгірше ще було попереду.

На початку німецької окупації в 1941 році Сталін почав застосовувати стратегію випаленої землі. Спецоперація радянських органів НКВС–НКДБ (деталі якої досі не розсекречені) дістала в народі назву "пекельна осінь". В її межах 24 вересня 1941 року Хмарочос Гінзбурга знищили – одним з перших у Києві. Енкаведисти підірвали Хмарочос з усіма, хто перебував у ньому (нагадаємо, в будинку – до перепланування! – було 500 кімнат; скільки утворилося після націоналізації – одному Богові відомо).

Згідно з пізніше відновленою хронологією подій, все було так. За кілька днів до окупації Києва військові інженери радянської армії спільно з КДБ НКВС таємно розпочали широкомасштабне мінування міста: електростанції, водогін, залізничні колії, мости через Дніпро, адміністративні будівлі тощо. Мінувати будинок Гінзбурга було зручно: через дорогу стояв Жовтневий палац, резиденція енкаведистів, і вони начебто евакуювали документи. Так підвали Хмарочоса нашпигували фугасами та дистанційно керованими пристроями під виглядом архівів.

Тривав п’ятий день окупації Києва, коли дім Гінзбурга та ще кілька будівель на Хрещатику вибухнули, поховавши під собою сотні мирних мешканців. Серед загиблих були й фашисти, проте ні в чому не повинні цивільні загинули просто так. Підриви тривали до 27 вересня; було знищено 16 будівель, а внаслідок пожеж було знищено майже 100. Чотири роки по тому, 24 вересня 1945, жителі Хрещатика обійшли ці будівлі й поставили свічки в пам’ять про жертв підриву.

Цікаво, що будівля не зруйнувалася остаточно: її розібрали лише в 50-х, коли на тому місці вирішили збудувати готель "Москва" (!).

Фото: https://ukraine-hotel.kiev.ua/

Фото: https://ukraine-hotel.kiev.ua/

Лише у 2001 його перейменували на "Україна".

Помаранчева революція. На задньому фоні – готель "Україна", де раніше височів Хмарочос Гінзбурга

Готель "Україна" був свідком Помаранчевої революції у 2004 та Революції Гідності у 2013–2014 роках. Саме з готелю снайпери розстрілювали мирних протестувальників у будівельних касках та з фанерними щитами.  

Революція Гідності. Лютий 2014.
Дякуємо за допомогу у створенні матеріалу Ользі Друг — історикині, письменниці, авторці книжок «Вулицями Старого Києва», «Від війта — до мера», «Особняки Києва» (у співавторстві), яка очолює відділ «Київ другої половини XVII ст. — лютий 1917 р.» Музею історії міста Києва.

Еще в разделе LIFE

Популярное