"Називай мене своїм ім'ям": яким буде продовження роману
29 жовтня виходить одна з найбільш довгоочікуваних книг року – продовження роману "Називай мене своїм ім'ям".
Американський письменник Андре Асіман опублікував роман 2007 року. Історія кохання про відносини 17-річного Еліо і 24-річного вченого Олівера стала бестселером: New York Times назвали її одним з найгарніших романів про пристрасті, а 2017 року книжку екранізував італійський режисер Лука Гуаданьїно. Стрічка "Називай мене своїм ім'ям" стала трампліном для актора Тімоті Шаламе, адже звела його в статус одного з найбільш перспективних акторів Голлівуду, і зробила роман Асімана бестселером.
Через 12 років виходить сиквел роману, який називатиметься Find Me. Книжка досліджуватиме життя Олівера протягом двох десятиліть після того, як він повернувся в Штати, залишивши Еліо в Італії після їхнього раптового роману, тому це буде історія вже зрілого кохання двох чоловіків. Ще частина книжки написана від імені батька Еліо, який закохається в молоду жінку. В інтерв'ю британському Vogue Андре Асіман розповів про возз'єднання Еліо і Олівера, свою любов до фільму Гуаданьїно і чому гомофоби ніколи не зазіхають на його історію кохання.
Персонажі ніколи не покидають тебе. Я вже не злічу, скільки разів намагався взяти їх і продовжити цю історію. Я завжди починав з Еліо як головного героя, що, як я зрозумів згодом, було великою помилкою. Потім, геть випадково, я почав писати про батька Еліо – так народилася книжка.
Так, обидва мої герої є зрілими і закохуються в молодших від них. Мені подобаються такі історії. Мені здається дивовижним те, що один дає енергію, якої, ймовірно, не вистачає іншому, а старша людина забезпечує мудрість, що приходить з віком. Я вважаю це цікавішим, ніж таке правильне і поширене співвідношення між людьми: їй 45, йому 45.
Зараз вони старші і знають, наскільки крихким може бути життя. У них обох були інші відносини, вони знають, що їм слід бути обережними, і що ще одна розлука буде руйнівною. Книжка "Знайди мене" подарувала мені відчуття закритості і остаточності. Звичайно, життя повне сюрпризів і жодна дорога не минає без нерівностей чи несподіванок. Але гадаю, що на цьому казка про Еліо і Олівера добігає кінця.
І так, і ні. Я турбувався про кінцівку, бо мені сказали, що це буде великий план з засмученим Еліо, і я гадав: "О, боже, це буде сентиментально". Звісно, це не так в підсумку. Він засвоїв цей чудовий урок: як ти приймаєш біль у кінці відносин і живеш далі. Я думаю, кінцівка красиво зроблена. Я сказав режисерові: "Твій фінал фільму кращий, ніж кінець моєї книжки.
Силу кіно не оцінити. У Штатах майже мільйон осіб купили книжку, чого не було б без фільму. Це змінило все. Раптово я став бестселером New York Times – це останнє, що я коли-небудь собі уявляв! Я знав, що вони збираються зняти фільм ще за вісім років до початку зйомок, але й гадки не мав, що це стане всесвітнім явищем, яке всі бачили.
Я буду радий! Я навіть був би радий взяти участь у написанні сценарію. Як тільки вийшов перший фільм, усі говорили про продовження, але я не знаю, про що говорять зараз. Вони всі дуже зайняті.
Я писав про потяг однієї людини до іншої. Мене не цікавили знущання, насильство чи СНІД. Я знищив усіх цих передбачуваних "злочинців" у кожній гомосексуальній історії. Я хотів, щоб це були Ромео і Джульєтта без Капулетті і Монтеккі. Я не збирався писати книжку про когось, кого побили до смерті або ще щось таке – цього не було в моїх планах.
Навіть у 1980-ті роки мої герої не стикаються з гомофобією. Я радію цьому – у світі, в якому я живу, все саме так.
Книжку публікує видовництво Farrar, Straus and Giroux
За матеріалами Vogue.co.uk
