Книга на вихідні: "Ти знаєш, що хочеш цього" Крістен Рупеньян
Щовихідних редакція vogue.ua розповідає про книжкові новинки. Цього разу редакторка розділу культура Дарина Слободяник радить збірку суперзірки сучасної літератури Крістен Рупеньян — "Ти знаєш, що хочеш цього".
У 2017 році Крістен Рупеньян опублікувала в New Yorker оповідання "Кошатник" про невдале побачення і поганий секс — і прокинулася знаменитою. Оповідання стало одним з найпопулярніших матеріалів на сайті New Yorker за рік (тут можна прочитати в оригіналі). Але успіху передувала низка відмов, як це часто буває: "Кошатника" відкинули п'ять видань. А через кілька місяців після того, як аудиторія New Yorker, втратила розум через "Кошатника", і ним почали масово ділитися у твіттері, для Рупеньян усе змінилося. Письменниця отримала аванс на мільйон доларів за свою дебютну книгу, а ще місяців через два HBO купили права на все (!), що вона напише у найближчі п'ять років.
"Ніяково, кошмарно, дико і дуже знайомо" — до цього зводяться основні відгуки про оповідання "Кошатник". Це головні почуття, які виникають, коли читаєш тексти Рупеньян: тобі ніяково, наче підглядаєш в замкову щілину, але при цьому описані ситуації до болю знайомі, адже точно були в твоєму житті, і від цього будь-яка нормальна людина ніяковіє ще більше (ніби всі читачі вмить дізнаються, що з тобою таке теж траплялося). Героїня "Кошатника" — 20-річна студентка Марго, яка у вільний час підпрацьовує, продаючи поп-корн у кінотеатрі. Там вона знайомиться із цілком симпатичним хлопцем Робертом. Роберту 34 роки, і на ділі він виявляється нудним та дивним. Перше не надто вдале побачення і кілька келихів пива призводять до ще більш невдалого сексу ("Поцілунок був страшним, на диво огидним. Він проткнув їй горло язиком" — прямолінійно напише Рупеньян про прелюдію), після якої Марго "зникає", а Роберт, нічого не розуміючи, продовжує закидати її повідомленнями. Спочатку із серії "я сумую", а потім "повіє, чому ти не відповідаєш". Ось і все оповідання. Цікавий факт: в одному з недавніх інтерв'ю редакторка New Yorker, яка запропонувала до публікації "Кошатника", сказала, що він пролежав у столі кілька місяців, і його навмисно опублікували в кінці 2017 року, в розпал скандалу з Харві Вайнштейном і зародження руху #metoo, бо його ідея перегукується з цими подіями.
Крістен Рупеньян (фото Vogue.co.uk)Рупеньян 35 років, вона отримала PhD в англійській літературі й пише оповідання з самого дитинства. У 20-річному віці, переживаючи творчу кризу, вона приєдналась до організації Корпус миру і впродовж кількох років пропрацювала в Африці. Її мама теж була письменницею — і теж постійно отримувала відмови. Крістен розповідає, що завжди відчувала тиск матері, котра чекала від неї літературних успіхів, яких не досягла сама. "Мені було жахливо страшно дожити до тридцяти років без машини, будинку і рахунку в банку", — зізнається авторка. Успіх прийшов до неї в 35 років.
"Кошатник" увійшов до дебютної книги оповідань Крістен Рупеньян, опублікованої в 2019-му. Тієї самої, за яку перспективна авторка отримала аванс в мільйон доларів. До неї увійшли 12 оповідань про чоловіків і жінок. Вони дійсно про стосунки: про владу, хіть, образи, про дивацтва, про заборонені бажання — про те, як точно пишеться в анотації, "що світ зубастий і інколи ці зуби проростають в нас". Про пару, що дає притулок другу, який переживає розставання з дівчиною — і п'яніє від своєї влади над ним, примушуючи його включитися в їхні жорстокі сексуальні ігри ("Хороший хлопчик"). Про дівчинку, яка марить знайомством з маніяком ("Подивися, у що ти граєш, дитинко"). Про дівчину, яка переживає дивний психоз: їй здається, що під шкірою у неї живуть комахи ("Синдром сірникової коробки"). На якій сторінці ви б не відкрили збірку, впевнена, будете читати з круглими очима: від жаху, або від подиву, чи від захвату, спостерігаючи, як майстерно автор препарує людську психологію і витягує на світло найнепривабливіше, що кожен з нас хотів би приховати.
Крістен Рупеньян (фото Vogue.co.uk)Якщо ви готові до сучасного, але при цьому не найлегковажнішого чтива, то збірка "Ти знаєш, що хочеш цього" — те, що потрібно. Я думала, чому розповіді Рупеньян так зачепили мене, і я влилася в коло численних фанатів письменниці (є і ті, кому ажіотаж довкола неї здається мильною бульбашкою), і зрозуміла ось що. Це література, написана дівчиною-мілленіалом, без кліше і евфемізмів, гостра, страшна, відверта настільки, що хочеться відвернутися. Але знайомитися з цим світом, не схожим на світ жодного відомого мені сучасного автора (хіба що Саллі Руні) — цікавий досвід. Героїні Рупеньян поводяться грубо, різко, не підлаштовуючись під умовності світу, а вибираючи свій, нехай і дуже химерний, шлях. Іноді вони терплять муки, а іноді заподіюють їх самі. Я впізнаю в цих героїнях своїх 25-річних подруг, і рада, що у цих сміливих дівчат є голос.
