Людина з камерою: що потрібно знати про фотографа Білла Каннінґема
Яким був перший fashion-фотограф, Білл Каннінґем, розповідає Сьюзі Менкес.
Білл Каннінґем, Париж, 1971. Фото: Jean-Luce Hure"Спасибі, дитинко", – сказав би Білл Каннінґем, який ввічливо відмовлявся від моєї пропозиції поїхати разом на таксі з показу. Замість цього він, в незмінному синьому піджаку і кепці, сів би на свій велосипед – неважливо: мрячить дощ, сипле сніг чи сяє сонце, – і поколесив би по вулицях міста.
Людина з камерою, що ловила історію в об'єктив, він завжди називав мене "дитинкою", хоча ми були знайомі близько 30 років. Він знімав усіх модників міста – від професіоналів індустрії до людей в химерних вбраннях. Особливо добре Білл "винюхував" модні тенденції на своєму улюбленому кутку 57-ї вулиці і П'ятої авеню.
Анна Вінтур, 1980-і"Я ніколи не був папараці", – сказав би Каннінґем. Проте йому вдалося сфотографувати багатьох знаменитостей, зокрема молодого Карла Лагерфельда з італійською легендою моди Анною П'яджо. Він створив строкатий, як клаптева ковдра, портрет суспільства, коли робив ексклюзивні фотографії Жаклін Кеннеді-Онассіс або знімав стару гвардію вищого світу Америки.
Барбра Стрейзанд, Нью-Йорк, 1970-іКим був цей худорлявий чоловік з вічною усмішкою і камерою на шиї? Каннінґем почав кар'єру у fashion-індустрії як модист і завжди залишався невибагливим. У його нью-йоркській квартирі в Карнегі-Голі було просте односпальне ліжко в оточенні стопок фотографій, загальна ванна кімната – і ніякого телевізора. Незважаючи на скромний спосіб життя, те, що він робив, було більше ніж мода. Він слідував своїм власним шляхом, створював роботи, які залишили слід в історії.
Документальний фільм Марка Бозека The Times of Bill Cunningham ( "Часи Білла Каннінґема") був вперше показаний на кінофестивалі в Нью-Йорку 2018 року. Режисерові вдалося відкрити фотографа ближче, коли 1994 року вони записували інтерв'ю. "Ми думали, розмова триватиме хвилин десять, а через три з половиною години у нас скінчилася плівка, – розповідає Бозек. – Я не згадував про неї 25 років і переглянув тільки 2016 року, в день смерті Білла. Він так пристрасно розповідав свою історію, що я вирішив: у фільмі повинна бути тільки наша розмова". Обличчя Білла хмурніє, коли він говорить про епідемію СНІДу. Решту часу він розповідає про те, чому присвятив все своє життя: про фотографію, моду і людей, які були до неї причетні.
Джекі КеннедіЯ не пригадаю часів, коли б Білл не цікавився модою і не робив репортажів для The New York Times. Для нього не було маленьких або великих показів. Його хвилювало все нове: повернення чоловічого кравецького мистецтва, одяг життєрадісних кольорів, який носять мілленіали, вуличний стиль, який змінюється від мішкуватих рокерських речей до приталеного спортивного одягу.
Анна П'яджі, ПарижПам'ятаю, з яким тріумфом фотограф розповідав про те, як одяг у стилі casual нью-йоркських дизайнерів перевершив вбрання Haute Couture паризьких на показі 1973 року в Версалі. Те шоу він назвав "найбільш захопливим у своєму житті" і згадував, як відрізнялися роботи французьких маестро – Діора, Живанши, Іва Сен-Лорана – від простого повсякденного одягу, який представили американці Білл Бласс, Галстон і Оскар де ла Рента.
Коли він помер, йому було 87 років, 60 з яких він займався фотографією. З 2008 року Каннінґем був членом французького ордена Почесного легіону і штатним співробітником The New York Times. А потім в його велосипед врізалася вантажівка.
Тоні Гудман і Діана Вріланд, 1975 Протягом усієї кар'єри він вперто зберігав незалежність, використовув свою оптику, щоб зафіксувати, як змінюється світ. В його об'єктиві була і скажена енергетика вечірок Studio 54 в 70-х, і модники Верхнього і Нижнього Мангеттена.
Фотографії Каннінгема, за попередніми оцінками, сьогодні коштують більше мільйона доларів. Його б ці цифри точно не вразили. "Немає нічого дешевшого грошей, – говорив він. – І нічого дорожчого свободи".
Images: courtesy of film Times of Bill Cunningham, to be realesd in cinemas in spring 2019 and on Apple ITunes movies.
