7 фактів про життя мислителя, блискучого педагога-новатора та великого мрійника Григорія Сковороди
3 грудня світ відзначає 301-й рік від дня народження Григорія Сковороди, що став символом мудрості українського народу. Він говорив вісьмома мовами, багато мандрував, цінував свободу, пропагував толерантність, не дозволяв собі впадати у відчай, мав свої секрети краси та кожного дня вчився у цього світу. Ми вибрали сім фактів про мандрівного філософа та поета, чия творчість вже три століття не втрачає своєї актуальності.
Був з козацької родини
Майбутній письменник народився 3 грудня 1722 року на Полтавщини в сотенному містечку Чорнухи в козацькій родині ще з дідів-прадідів. Батьки Сава та Пелагея любили й поважали одне одного, вирізнялися чесністю, правдивістю, гостинністю і набожністю, працювали на землі та мали власну винокурню.
Вчився щодня
Після закінчення чотирирічної школи у Чорнухах, 11-річний Григорій вступив у Києво-могилянську академію, навчання у якій на той час тривало 12 років. Він так і не здобув науковий ступінь, але отримав різносторонні знання, які стали підґрунтям для його подальшої самоосвіти. Сковорода завжди багато читав та спілкувався, а за 10 років у Києво-могилянській академії та 5 років мандрів Європою вивчив латинську, грецьку, польську, німецьку, французьку, італійську, давньоєврейську мови, а також розумів угорську. Йому пропонували прийняти духовний сан, але він відмовився від богословської кар'єри, бо не приймав ритуальний бік віри й не розділяв погляди московського православ'я, які ділили людей на класи, прикриваючи це вірою, а кріпацтво пояснювали божим гнівом. Сковорода це засуджував, а тому швидко став персоною нон ґрата та був звільнений з посади викладача, проте не припинив і далі вивчати Біблію та прагнути духовного самовдосконалення. Самопізнання вважав головним сенсом людського існування і присвячував цьому кожен день життя.
Ділився знаннями, як бути щасливим і успішним
Сковорода був талановитим освітянином. Кар’єру педагога він розпочав у колегіумі в Переяславі, потім у Харківському духовному колегіумі, був вчителем у родинах шляхтичів, викладав усе – від грецької мови до релігієзнавства. Його всюди запрошували, дуже поважали й цінували за розум та талант викладання, але не завжди витримували, бо він був некерованою людиною з власними принципами та поглядами на навчання, нехтуючи освітньою програмою закладу. Так він вигадав власну систему оцінювання – замість балів давав стислі й влучні характеристики: учнів, які схоплювали все на льоту, називав "зверок вострий", хороші відповіді – "вельми тямкий", а якщо тексту було забагато і не в тему, то "повне безглуздя". Попри ці безжальні фідбеки, учні його любили за щирість та абсолютну відкритість, бо часто він вів з ними розмови про важливе – як вибирати друзів або уникати сварок, вчив не зубрити, а любити науку, бо ця любов до знань буде живити багато років і не давати старішати, радив розвивати свої таланти, а не йти всупереч долі. Завдяки такому підходу багато його учнів стали успішними й так само вболівали за освіту в Україні, як і сам філософ. Так, на пожертви від учнів та знайомих Сковороди, була зібрана велика сума грошей, яка дозволила збудувати Харківський університет.
Відстоював права людини
Григорій Савич не ділив людей на багатих та бідних, ніколи не лестив тим, хто при владі, не спокушався на посади та статки й завжди відстоював права людської особистості. Він вважав, що чесність перед собою та пошук правди – ключ до справжнього щастя, але непосильна для людини ноша, бо правда проявляється на цьому світі в різних формах. Нетерпимість до тих, хто має іншу думку, вважав гріхом, а для релігійної нетерпимості не знаходив виправдання. Сковорода був вимогливий до себе і надзвичайно лагідний та толерантний у ставленні до інших.
Мав секрети краси та молодості
Сковорода мав свої секрети краси та охоче ділився ними з учнями. Спав по чотири години та вставав на світанку, при цьому завжди був бадьорим. Він дуже багато ходив пішки, а влітку переважно проводив час на природі. Григорій Савич був вегетаріанцем – не вживав риби та м’яса, бо воно "розпалює плоть", вважав, що в молодому віці варто їсти більш прохолодну їжу, а з віком – теплішу, але всього повинно бути потрохи. Радив не зловживати алкоголем, але був поціновувачем гарних вин і просив друзів привезти з Європи пармезану.
Музику та дружбу вважав ліками для ментального здоров’я
Григорій Сковорода, на відміну від інших своїх сучасників, закликав дбати не тільки про душу, а й тіло, розуміючи, який тісний між ними зв’язок, та наскільки важливим є здоров’я у житті людини. Він писав, що тривожні роздуми викликають "передчасне старіння, коли не щось гірше". Музику вважав "ліками в скорботі, втіхою в печалі, забавою в щасті" і сам грав на сопілці, флейті, скрипці, бандурі та гуслях. Радість вважав запорукою ментального здоров’я, а джерелом радощів називав дружбу. Таким другом та однодумцем для нього став його учень – Михайло Ковалинський, який згодом напише "Житіє Сковороди", найпотужнішу біографію письменника, і тим самим збереже пам’ять про видатного українця.
"Світ ловів мене, та не упіймав"
На всіх відомих нам портретах Григорій Савич – чоловік з виразними рисами обличчя, стрижений під горщик. Насправді ніхто достеменно не знає, який вигляд він мав, бо ці роботи були написані з ніби-то прижиттєвого портрета письменника, існування якого нічим не підтверджена. А ще Сковорода був настільки непересічною особистістю свого часу, що про нього склалося безліч легенд, а його творчість має стільки прихованих сенсів, що кожного разу можна відкриваті абсолютно нового Сковороду, а от вхопиті і осягнути – неможливо.
