Зі знімального майданчика на передову: актори фільму "Я працюю на цвинтарі" — про те, як змінилося їхнє життя

В українському прокаті з успіхом іде драмеді "Я працюю на цвинтарі". В основі стрічки лежить однойменний бестселер письменника, а тепер і військового Павла Белянського — про буденне життя та звичайних людей, яких ми зустрічаємо в житті, та про власний трагікомічний досвід Павла Белянського, який кілька років тому працював на цвинтарі, а згодом написав про це книжку.

Головний герой, Олександр (його грає Віталій Салій), у минулому архітектор, нині працює на цвинтарі та має свою контору з виготовлення пам’ятників. Щодня до нього приходять нові люди для замовлення пам’ятників близьким. Життєві ситуації іноді сумні, іноді — комічні. Але й у житті головного героя є таємниця, що не дає йому стати щасливою людиною...

Це — короткий сюжет стрічки, в якій комедія поєднана з трагедією, власне, як і в реальному житті. "Я працюю на цвинтарі" — життєстверджувальне кіно, яке дає надію навіть у найтемніші часи. Українську стрічку встигли оцінити на кінофестивалі "Молодість", Варшавському кінофестивалі та Стокгольмському фестивалі незалежного кіно.

Так вийшло, що більша частина акторів і команди сьогодні служить у лавах ЗСУ чи Територіальної оборони й захищає нашу країну на передовій. Деяким з них вдалося взяти невеличку відпустку та приїхати на прем’єру стрічки в Київ, деякі цього зробити не змогли. Ми поспілкувалися з акторами та розпитали про те, як відбулася їхня трансформація — зі знімального майданчика на передову.

Олексій Тритенко

Актор Молодого театру, також відомий за фільмами "Чорний ворон", "Крути 1918" і "Я, Ніна". З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ, проходить службу у 241 бригаді командування "Північ"

Певною мірою відчуття сюрреалізму не полишає мене, починаючи з 24 лютого. Власне кажучи, стрічка "Я на цвинтарі" якраз і покликана позбавити глядача будь-якого відчуття сюрреалізму, або певної розгубленості й невпорядкованості думок, та привернути увагу до найголовнішого — до життя. Тому я щасливий, що там, де нема бойових зіткнень, люди мають змогу ходити в кіно й дивитись українські кінострічки.

Хто я — актор чи військовий?.. Напевно, більше все ж таки військовий. Річ у тім, що професійний актор має досконало перевтілюватись у запропонований образ. А оскільки зараз саме цього потребує моя країна — щоб я був військовим, хто я такий, щоб не прийняти такого розподілу ролей?..

Олексій Тритенко у фільмі "Я працюю на цвинтарі"

Для мене немає жодних застережень щодо того, чи зіграти військового в майбутньому. Я дуже хочу це зробити. Хто конкретно це міг бути?.. З початку війни, я зустрів багато чудових і героїчних людей, які просто роблять свою справу. Я абсолютно переконаний, що і з 24 лютого, після початку повномасштабної війни, назбиралася нескінченна кількість прикладів тих військових, яких не тільки треба зіграти, а й життєво необхідно...

Павло Белянський

Популярний письменник і сценарист, блогер, автор понад 100 оповідань. З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ.

Павло Белянський та Віталій Салій на зніманні "Я працюю на цвинтарі"

Коли я на кілька днів отримав відпустку та їхав з фронту до Києва, на прем’єру стрічки, то було відчуття подиву. Передусім тому, що живий — адже це досить поширене відчуття для людей, що виходять з бойових дій. Там, де я служу, бойові дії були активні, навколо вбивало чи ранило друзів, товаришів, а ти — живий, цілий, не поранений… Здивований. Було відчуття щастя, що скоро побачиш своїх рідних, друзів, знайомих, з минулого, довоєнного життя. Було відчуття захвату від того, що країна живе мирним життям, класно, що не все навколо сама війна. Виявляється, що є місця, де людей не вбивають, — і це класно.

Після 24 лютого моє життя змінилося повністю. Я думаю, як і в усіх нас. Немає людей, у яких життя не змінилося з 24 лютого, якщо вони громадяни України, живуть в Україні або живуть Україною. Я ніколи не думав, що робитиму те, що зараз; я ніколи не думав, що буду в такому місці, де людей намагаються вбити і де ти намагаєшся вбити у відповідь ворогів. Все по-іншому.

А ще я змінився в масі, хоч як дивно це звучить. Я був дуже худий, коли приїхав у відпустку: на передовій їси мало з фізіологічних причин. Бо ніхто з нас не хоче взайве вибиратися з траншеї, окопу чи бліндажа, адже можна потрапити під обстріл, може прилетіти й вибухнути міна і тебе може поранити... Тому всі стараються їсти небагато. Я приїхав з передової, і, мені здається, що я скинув кілограмів 30.

Не можна сказати, що це письменницька діяльність, просто коли є можливість, ти щось там записуєш собі в телефон. Зараз всі щось записують. Так чи інакше кожен з нас тепер дотичний до письменництва, хто веде будь-яку соціальну мережу. Тому я не можу сказати, що це письменницька діяльність, це такі нотатки стислі про ситуації, про людей. Я, здається, все відразу у фейсбуку викладав. Якщо не викладав, то в якийсь зрозуміліший час опублікую на своїй сторінці. Тому я вимушено публічно активний. Якби не потреба піару того самого фільму, я б Вам зараз на ці запитання не відповідав. І так само це стосується піару власних книг… Я не актор, я письменник. Письменник це людина, що сидить десь у стороні, її особливо ніхто не знає, вона сидить підмічає щось за іншими, щось придумує, щось пише. Але, виявляється, щоб тебе читали, ти маєш бути публічно відомим, і через це доводиться бути ось таким. Тому ні, я не актор, зніматися не збираюся, це все не моє, я не люблю уваги публіки, я люблю писати.

Олександр Абаєв

Актор, відзначений нагородою "Народний герой України". Учасник Революції Гідності, з 2014 року захищає Україну на передовій. Нині проходить службу в Спецпідрозділі патрульної поліції "Група Тора".

Олександр Абаєв у фільмі "Я працюю на цвинтарі"

Я ніколи не запитував себе, а хто я передусім: актор чи військовий, чи як це поєднувати в собі. Річ у тім, що війна не терпить та не приймає "образів". Ну а мої ролі — це робота, як і будь-яка інша, вона потребує освіти, навичок та досвіду. Грати роль "рембо" на передовій довго не вийде, бо назвати себе "спецпризначенцем" і бути ним — це різні речі. Війна — це просто певний період, частина життя, а те, з чого живеш у мирний час, як показує досвід, може бути діаметрально протилежним. На цьому етапі ті ролі й персонажі, які грав, перегукувалися з моїм життям, тому так, у них мені не доводилося надто вживатися!..

Я отримав величезну насолоду від роботи над фільмом "Я працюю на цвинтарі". Дуже цікавий та неординарний сценарій, прекрасна команда, акторський склад. Ну й саме знімання було неординарним — наприклад, нічну сцену закопування на цвинтарі ми реально знімали всю ніч!..

Олександр Абаєв разом з побратимами

Я не бачу нічого поганого чи незвичного в тому, що в мирних містах, яких не торкнулися напряму страхіття війни, та в містах, звідки наші збройні сили вже відкинули тих "визволителів", іде порівняно звичайне життя.Люди мають змогу морально розрядитися, абстрагуватися, відпочити та сходити на різні заходи це чудово! Адже всі, хто не на передніх лініях, хто в тилу, хто опікується забезпеченням, так чи інакше роблять свою роботу заради цього... І я впевнений, що скоро й решта наших регіонів зможе знову жити звичним та мирним життям, особливо ті, які відчули всі радощі "русского мира"!..

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.