Нова стрічка Йоргоса Лантімоса "Бідолашні створіння" здобула 11 рекордних номінацій на "Оскар", зокрема і за найкращий дизайн декорацій. Над нею працювали художники-постановники Джеймс Прайс і Шона Хіт, які разом із режисером створили одні з найвигадливіших декорацій, які ви колись бачили на екрані.
"Бідолашні створіння" Лантімоса засновані на однойменному романі шотландського письменника Аласдера Грея 1992 року. У центрі сюжету — історія Беллі Бакстер, молодої жінки, яка живе у Лондоні вікторіанських часів, які Лантімос зображує у стилі стімпанк. Молода жінка коїть самогубство, а до життя її повертає талановитий хіруг, доктор Годвін Бакстер (Віллем Дефо). Вони живуть разом у закритому особняку, Белла росте та пізнає світ і одного дня вирушає у власну одіссею (з розпусним адвокатом Дунканом Веддерборном у виконанні Марка Руффало) — здобуваючи свободу через пізнання себе, зокрема, своєї сексуальності, та світу.
"Бідолашні створіння" — розкішна сюрреалістична казка, знята Лантімосом в манері театральної вистави. Мотив одиссеї та подорожі, яка змінює героїню та допомагає їй зрозуміти своє призначення у житті, є вирішальним для фільму. Для зображення цієї подорожі команда кілька місяців працювала над створенням всесвіту Белли, і на окреме браво тут заслуговує робота як художниці з костюмів Голлі Ваддінгтон, так і художників-постановників (всі вони номіновані на "Оскар"). Цікаво, що з художнім дуетом Джеймса Прайса і Шони Хіт Лантімос працював уперше: Прайс відомий насамперед як художник стрічки "Паддінгтон", а Шона Хіт — одна з найталановитіших фешн-сценографів у світі, відома багаторічною роботою з фотографами Тимом Вокером, Крейгом Макдіном і Inez & Vinoodh та модними кампейнами для Dior, Prada, Miu Miu, Alexander McQueen.
За понад дві години фільму героїня подорожує світом — від Лондона до Лісабона, Олександрії та Парижа. Кожна локація зображена мрійливо та романтично і фактично виражає настрій самої Белли, що швидко змінюється. В інтерв'ю Аrchitectural Digest художник Джеймс Прайс зізнається, що робота над стрічкою була дуже незвичайною. "Уявіть, як тобі кажуть: "Я хочу зняти студійний фільм 1930-х років, але за сучасними технологіями, а також технологіями та методами того часу. І я хочу, щоб він виглядав так, як не бачили нічого такого раніше. У нас не було попереднього уявлення про те, що ми намагаємося створити, тому нам довелося це зрозуміти та опрацьовувати разом".
Принциповим моментом для Лантімоса було, аби місця, показані у фільмі, не були впізнаваними для глядача. Ймовірно, лише п’ять відсотків усього фільму відбувається в реальних місцях: медична школа (лондонська медична школа, де викладає Годвін, розташована в будівлі старої телекомпанії прямо в центрі Будапешту, неподалік від парламенту), церква, де одружується Белла (реальна церква в Будапешті), ліс, де вони гуляють на початку фільму, та інтер’єри дому лорда Алфі Блессінгтона. Все інше — блискуча вигадка команди, що працювала над стрічкою.
На самому початку Лантімос дав учасникам команди кілька посилань на світове мистецтво — картини Егона Шіле, Ієроніма Босха та Френсіса Бекона. Ці роботи слугували основою для мудборду фільму, кульмінацією якого став 200-сторінковий документ із детальним описом кожного елемента, який необхідно було створити для знімань.
Всі декорації були побудовані на одній з найбільших студій Європи, Korda Studios у Будапешті, і знімальний майданчик був таким великим, що потрібно було пів години, щоб обійти все, зазначає AD. Переважна більшість сцен була знята саме в студії. Особливість декорацій полягає в тому, що вони побудовані цілком. Наприклад, замість того, щоб будувати дім Бакстера кімната за кімнатою, будинок був створений цілим, що дозволяло акторам легко переміщатися з простору в простір. Ну а Лісабон та Париж були зведені як повноцінні невеликі міста, де Бакстер також могла гуляти.
Найамбітнішими були декорації Лісабона: мальовничий фон завдовжки 170 футів і заввишки 60 футів був розписаний вручну, аби створити враження блакитного неба. Окрім того, кожен будинок, що ви побачите у фільмі, було побудовано з нуля за допомогою сталевих конструкцій, кожна будівля пофарбована та зістарена, щоб походити на старе європейське місто. Кожне місто має свій особливий настрій: Лісабон чарівний і солодкий, тоді як Париж холодний і прекрасний, як картина Едгара Дега, розповідають художники.
А ось корабель, яким Белла пливе з Лісабона в Париж, нагадував клітку, адже для режисера важлива ця аналогія: на кораблі поруч з адвокатом Белла відчуває себе в клітці. "У нас була мармурова підлога із зображенням тигра, який збирається вбити козу, а на фотографіях є тварини в клітках", — каже Прайс в інтерв'ю AD. "Усі люстри неймовірно великі — це повинно було викликати у глядача відчуття клаустрофобії". Загалом корабель був натхнений образами Королівських ботанічних садів К'ю — комплексом оранжерей та садів на 10 гектарів у Лондоні, побудованим ще у XVIII столітті.
Загалом, за словами художників, найважливішим для них було створити відчуття фантастичного світу, повністю відкритого для Белли. Світу, де може статися все що завгодно. Чи здобудуть художники "Оскар" за свою роботу над стрічкою "Бідолашні створіння", дізнаємося вже 10 березня.
