12 лютого в український прокат виходить один із найочікуваніших фільмів року — екранізація роману Емілі Бронте "Буремний перевал". Вже давно костюми до кіно не спричиняли такого ажіотажу, як у випадку цієї стрічки. Розповідаємо про них детальніше.
Про екранізацію Емеральд Феннелл
Складно сказати, коли востаннє костюми до фільму викликали стільки галасу й суперечок, як образи, створені дворазовою лауреаткою "Оскара" Жаклін Дюрран для "Буремного перевалу" режисерки Емеральд Феннелл. Хіба що "Барбі" Ґрети Ґервіґ — і там за гардероб також відповідала Дюрран. Раніше вона одягала Крістен Стюарт у Chanel для картини "Спенсер", створювала бальні сукні для сестер Марч у "Маленьких жінках", а також знакові образи Кіри Найтлі у "Гордості й упередженні" та "Спокуті". Зелена сукня з останнього фільму й досі входить до переліку найобговорюваніших екранних луків усіх часів.
Тож не дивно, що Феннелл і Марго Роббі — вона грає у фільмі Кеті й водночас є продюсеркою стрічки та вже співпрацювала з Дюрран над "Барбі" — запросили британку до роботи над своїм масштабним епосом. Навряд чи вони припускали, що костюми стануть темою обговорень задовго до прем’єри. Щойно в мережі з’явилися перші розмиті папараці-кадри зі знімального майданчика, інтернет вибухнув: користувачі сперечалися про історичні неточності та сміливу, майже ексцентричну стилістику.
Проте творча команда лишається незворушною. Їхній "Буремний перевал" від самого початку замислювався як фантазійна марева-галюцинація, у якій історичні алюзії легко змішуються з глянцевою модерністю. Судячи з перших трейлерів, ця Кеті — не стримана брюнетка в тьмяних сукнях, що блукає вересовищами. Натомість це життєрадісна блондинка в корсетах у стилі німецької доярки, у блискучих "шоустоперах" і сонцезахисних окулярах, гідних Елтона Джона. Її партнери теж руйнують очікування: Джейкоб Елорді грає похмурого Гіткліфа, Елісон Олівер — янгольську Ізабеллу Лінтон, Хонг Чао — стриману, сталеву Неллі Дін, а Шазад Латіф — самовпевненого Едгара Лінтона.
Напередодні релізу, запланованого на 12 лютого — майже до Дня святого Валентина, — Дюрран показує американському Vogue ексклюзивні деталі роботи та розповідає про ключові образи: від прозорого вбрання для шлюбної ночі до легендарної "латексної сукні", про яку всі говорять.
"У нас був калейдоскоп епох"
За словами Дюрран, коли вони зустрілися, Феннелл уже рік або й довше збирала візуальні референси: Тюдори, 1950-ті, сучасна мода — усе в одному настроєвому міксі. На мудбордах сусідили історичні портрети, музейні костюми, архівні фото, вінтажні речі та сучасні покази. Там були й впливи Mugler та Alexander McQueen — не як прямі цитати, а як естетичний напрямок.
"Наші референси охоплювали все: від єлизаветинської, георгіанської та вікторіанської епох — до живопису, історичного одягу, сучасної моди й екранних інтерпретацій костюмів у фільмах ХХ століття. Завдання було одне — зібрати цей хаос у цілісну візуальну мову, що розповідає історію", — розповідає художниця.
Перша поява Кеті
Сукня в традиційному німецькому стилі (яка може нагадувати образи офіціанток на фестивалі "Октоберфест" у Німеччині) і яка вже стала мемом, — це перший дорослий образ героїні Кеті. Вона навмисно балансує між історичним костюмом, сучасною модою та гламуром Старого Голлівуду. Це свідомо театральна, майже нереалістична річ — і саме в цьому її сила. Одним із референсів для сукні став образ акторки Мішель Мерсьє в ролі Анжеліки у фільмі "Анжеліка, маркіза ангелів" 1964 року.
Весільна сукня та прикраси Chanel
Натхненням для весільної сукні Кеті стали портрети авторства німецького художника середини ХІХ століття Франца Ксавера Вінтергальтера та силуети дизайнера Чарльза Джеймса — поєднання вікторіанської пишності й архітектурного шика 1950-х. Сукня ніби зійшла зі старовинного полотна, водночас зберігаючи сучасну пластику.
Під час шлюбної ночі Кеті має дуже неочікуваний образ. Ідея цієї сукні виросла з дивакуватої фотографії 1950-х: жінка, загорнута в целофан, немов подарунок. Дюрран переосмислила цей образ як символ — Кеті сама робить собі подарунок. Матеріал сукні — ультраблискуча синтетика.
Також у фільмі можна побачити вінтажні прикраси Chanel — зокрема як прикраси для волосся. Chanel відкрили для команди свої архіви. Вінтажні брошки й інші прикраси вшивали просто у волосся та костюми Роббі. Історичні за духом, але зухвало сучасні — саме те, що потрібно Кеті, розповідає Дюрран.
Про ту саму "латексну" сукню
Насправді це не латекс — а надзвичайно блискуча, синтетична, пластифікована сучасна тканина. Червоний — ключовий колір для Кеті протягом усього фільму, і вона носить кілька блискучих речей. Одна з них — сукня з пишною червоною спідницею, що нагадує латексну, та білою блузою. "Ми використали цей образ у сцені, де хотіли поєднати сукню й декорації у справді штучний і дуже стилізований спосіб, адже там є ця гумована, блискуча червона підлога. Вони ніби зливаються між собою, а стіни бібліотеки білі, як її блузка", — розповідає Дюрран.
Про капелюхи та символи
Величезний солом’яний капелюх із падаючими зірками, хутряна шапка на Різдво, безліч готичних хрестів і ланцюгів — усе це додає образу Кеті трохи гротеску, трохи казковості й трохи бунту.
Про образ Гіткліфа у виконанні Джейкоба Елорді
Гіткліф у виконанні Елорді має більш історичний, майже георгіанський образ: він носить темні кольори, білі сорочки та довге чорне пальто. Це такий собі романтичний "байронічний" герой. "Ми взагалі не зображуємо конкретний момент у часі — ми просто обираємо образи чи стилі, які нам подобаються для кожного персонажа", — зізнається Дюрран.
Про інших персонажів
Що стосується інших персонажів фільму, то робота над їхніми образами значно більше ґрунтувалася на історичному періоді, ніж у Кеті, — зокрема на 1860-х роках, для моди яких були характерні складна обробка тканин, активне використання мережива та бантів як декору. Так, Ізабелла Лінтон нагадує ляльку: у рожевих сукнях із бантиками й мереживом — ніби перебільшеній версії моди 1860-х. Неллі Дін теж отримує більше текстур і вишивки, щоб органічно вписатися в барокову стилістику фільму.
А ось брутальний Едгар Лінтон — демонстративно "неправильний": він носить блискучі тканини, а його стиль можна описати словами показна розкіш, адже Едгар уособлює нові гроші, які кричать голосніше за історичну достовірність.
