Премію "Оскар" як найкращий актор цього року здобув 53-річний Едрієн Броуді — за пронизливу роль угорсько-єврейського архітектора Ласло Тота, що пережив Голокост. Як Броуді став одним із головних акторів покоління, читайте нижче.
Світову славу Едрієн Броуді здобув майже 25 років тому, коли на екрани вийшла драма Романа Поланскі "Піаніст". У ній Броуді, якому тоді не було і 30 років, блискуче тонко втілив образ польсько-єврейського музиканта Владислава Шпільмана, що пережив Голокост. Роль Шпільмана фактично вписала Броуді в історію кінематографа, адже він став наймолодшим актором, що здобув премію "Оскар" за найкращу чоловічу роль. Символічно, що 25 років по тому Броуді отримує свій другий у житті "Оскар" за роль угорсько-єврейського архітектора Ласло Тота, що пройшов жахіття в концтаборі Бухенвальд та намагається будувати нове життя в Америці.
"Бруталіст" Брейді Корбета розповідає про угорського єврея-архітектора Ласло Тота (Едрієн Броуді), який після звільнення з концентраційного табору Бухенвальд вирушає до Америки, щоб розпочати нове життя. Спочатку він живе у бідності, поки не отримує замовлення від загадкового магната з нерухомості (Гай Пірс) на будівництво грандіозного громадського центру в сільській Пенсильванії. Паралельно він намагається разом з адвокатами домогтися в'їзних документів для своєї дружини Ержебет (Фелісіті Джонс), яка залишалася в окупованому радянськими військами Будапешті і племінниці Софії (Раффі Кессіді), до того ж бореться з власною залежністю від героїну, а також із хвилею антисемітизму.
"Бруталіст" триває три з половиною години, а робота над ним тривала майже сім років. Це складний, але надзвичайно важливий фільм — особливо в контексті розмов про пам’ять і травму. Броуді втілює людину, зламану життям, і в його грі не виникає жодного сумніву — віриш кожній хвилині.
На цьогорічній церемонії "Оскара" його промова тривала понад шість хвилин — попри допустимий ліміт у чотири. З голосом, що тремтів, Броуді — уродженець Нью-Йорка 1973 року, син емігрантів-євреїв (материнська родина з Угорщини, батькова — з Польщі) — виголосив емоційне звернення, щоб "нагадати світові про постійні травми війни, антисемітизму та расизму". "Я мрію, аби наше суспільство стало більш інклюзивним. Наш фільм — про уроки минулого і про історію. І якщо минуле може нас чомусь навчити, то передусім — що ненависть не має повторюватися".
Едрієн Броуді виріс у богемній мистецькій родині: його мати була фотографкою, батько — вчителем і художником. У дитинстві навчався в Академії драматичних мистецтв, а вже підлітком почав зніматися в епізодичних ролях на телебаченні та в рекламі. Свою першу роль у серіалі він отримав у 15 років — у телевізійній драмі "Нарешті вдома".
Зірковий злет Броуді забезпечила роль піаніста Владислава Шпільмана, який пережив Голокост: заради цієї ролі актор схуд на 15 кілограмів і навчився грати на піаніно. Після "Піаніста" його зняв для обкладинки Esquire, назвавши найстильнішим актором, а Vanity Fair відзначив як одного з найбільш перспективних. Пропозиції від великих студій не забарилися — у 2005-му Броуді зіграв у "Кінг-Конгу" Пітера Джексона.
Попри участь у численних блокбастерах, Броуді насамперед залишається актором, що обирає авторське кіно. Його співпраця з Весом Андерсоном розпочалася ще у 2007 році з фільму "Поїзд на Дарджилінг", де він зіграв нервового, делікатного Пітера — одного з трьох відчужених братів, які вирушають у подорож до Індії (разом з Овеном Вілсоном і Джейсоном Шварцманом). Згодом були "Готель "Ґранд Будапешт" (2014), "Французький вісник" (2021) та "Місто астероїдів" (2023). Тонкий, іронічний, інтелігентний Броуді з його виразною фактурною зовнішністю — один із улюблених акторів Андерсона вже понад 18 років.
Сам Едрієн Броуді однією зі своїх найцікавіших — і водночас недооцінених робіт — називає драму "Учитель на заміну". Якби це кіно мало фінансування для успішної кампанії та здобуло більшу відомість, Броуді міг би отримати ще одну номінацію на "Оскар". Він грає Генрі Барта — вчителя старшої школи, який стає зразком для наслідування для своїх учнів і не тільки.
Безперечно, масштаб і глибина таланту роблять Броуді одним із ключових акторів покоління. Але не менш вагоме — його вміння робити паузи й залишатися поза інформаційним шумом. Після ролі Сальвадора Далі у фільмі Вуді Аллена "Опівночі в Парижі" (2011) він узяв творчу перерву, щоби в 2014-му повернутися на екрани в "Готелі "Ґранд Будапешт". Згодом були "Гострі картузи" та болгарський кримінальний трилер "Ланцюговий пес" (2017). А в 2022-му — роль драматурга Артура Міллера, чоловіка Мерилін Монро, у фільмі "Білявка".
До того ж Броуді багато працює в театрі — зокрема, торік зіграв головну роль у п’єсі "Страх 13" на сцені лондонського театру "Донмар". Вистава розповідає реальну історію Ніка Ярріса, виправданого засудженого до смертної кари з Пенсильванії — за свою гру він був номінований на премію Лоуренса Олів'є як найкращий актор. Також відомо, що актор займається живописом та благодійністю.
Жовта преса активно обговорює його особисте життя — адже на церемонії "Оскар" його можна було помітити з англійською дизайнеркою Джорджиною Чепмен, з якою він почав зустрічатися, ще коли вона була одружена з Гарві Вайнштейном. Кіновидання тим часом розмірковують, чи стане "Бруталіст" великим поверненням актора, який, на думку деяких критиків, не зміг скористатися шансом, що його отримав у 29 років, здобувши "Оскар", а його кар'єра могла би скластися яскравіше. Сам же Броуді вважає, що мати невдачі чи падіння — цілком нормально для актора.
"Акторство — дуже тендітна професія. Вона видається дуже гламурною, а в певні моменти так і є. У мене довга цікава кар’єра, багато вершин і багато падінь, — сказав він під час церемонії. — Це дало мені перспективу і велику вдячність за цей момент, бо я розумію, що успіх може зникнути будь-коли". Актор зізнається, що "Бруталіст" — найважливіший та найбільш особистий фільм у його кар'єрі, адже його мати, дідусь і бабуся втекли з Угорщини в 1936 році, і він відчуває біль свого персонажа як власний.
