Напередодні Дня Незалежності Vogue.ua публікує історії молодих українок та українців, які популяризують нашу культуру, науку, моду й спорт. Сміливі, амбітні і принципові – вони щодня творять нову історію країни і її майбутнє. Новому поколінню талантів присвячене наше літнє число. Наша нова героїня – акторка Даша Плахтій.
"До 2022 року я багато рефлексувала щодо професії, критикувала себе: Дашо, ти недостатньо робиш. Під час пандемії гідний проєкт міг статися раз на рік, – розповідає 30-річна акторка Даша Плахтій. – Коли почалась велика війна, я стала спокійніше ставитися до успіху. Зрозуміла, що якісь невдачі – насправді дрібниці. А ще: що чекати класну роль і не погоджуватися на компроміси – це нормально".
Ми спілкуємося з Дашею зумом – наразі вона із семирічною донькою Соломією перебуває в Лондоні. Вже за місяць приїде в Україну – 24 серпня у прокат виходить її найбільша за останні роки робота, історична драма "Довбуш" Олеся Саніна. Стрічка з бюджетом понад 100 мільйонів гривень, над якою працювали 5 років, стала одним із найдорожчих українських фільмів в історії.
Акторська прискіпливість і вимогливість, про яку каже Даша, дає свої плоди – у Плахтій репутація актриси, яка знімається тільки у великому кіно. Після дебютного фільму "Стрімголов" 2017 року – фестивальної драми режисерки Марини Степанської про молодь, що намагається знайти себе у постреволюційному Києві, – на поличці в київській квартирі Плахтій опинилися три статуетки: як найкраща акторка вона здобула нагороди української кінопремії "Золота дзиґа", кінофестивалю "Шовковий шлях" у Китаї та фестивалю в Марокко.
Донька українського актора Віктора Плахтія, випускниця курсу театрального режисера Дмитра Богомазова в Київському університеті Карпенка-Карого, Даша зізнається: "Стрімголов" допоміг їй повірити, що вона може бути актрисою. "Раніше я знецінювала власні досягнення. Мені здавалося, що, коли щось далося мені легко, я цього не заслужила. Так було зі "Стрімголов" – я отримала кілька нагород, але ставилася до них спокійно. Хоча зараз розумію, що вони далі визнання у професії. Був, наприклад, чеський проєкт, куди мене взяли без кастингу – бо побачили цей фільм".
Класно бути частиною історії, яка може надихати людей на любов до України, на дослідження давнини
Майже так само було і з "Довбушем", адже до кастингу Даша доєдналась на фінальному етапі, "до якого дісталося загалом п’ять актрис". "Незабаром сказали, що нас залишилося двоє – ми вже знімалися в костюмах на локації в Пирогові. І потім мені оголосили: "Дашо, Марічкою будеш ти".
"Довбуш" – епічна історія, події якої відбуваються у XVIII столітті в Карпатах та розповідають про Олексу Довбуша, легендарного ватажка опришків, що очолив боротьбу гуцулів проти польської шляхти. Плахтій грає його кохану. "Марічка кохає Довбуша, але він дуже заклопотаний важливими справами, він творить історію. Він їде, вона не знає, де він. Марічка готова його чекати, але їй кажуть: ти маєш вийти заміж за іншого. Ніхто не питає у жінки, хоче вона цього чи не хоче", – стисло переповідає Даша головну драму своєї героїні. Вона каже, що у виборі ролі найважливіше для неї – меседж, який несе фільм, особливо зараз. "Класно бути частиною історії, яка може надихати людей на любов до України, на дослідження давнини. У такому кіно є відчуття, що дійсно робиш важливу культурну роботу".
Стрічку знімали здебільшого в Карпатах. Готуючись до фільмування, команда опрацювала сотні архівних польських та українських документів, що допомогли відтворити епоху, – зокрема костюми, над якими працювали художниці Гала Отенко та Марія Керо. Найбільш вигадливий Маріччин образ – весільний костюм з намистами вагою понад п’ять кілограмів: венеційки, справжні давні коралі, баламути, монети, зґарди з мосяжними, срібними та мідними елементами і трохи з мушель, котрі дуже цінувались у ті часи. "Усе придане Марічки в ньому", – каже Даша.
З тогорічного серпня Плахтій тимчасово живе у Великобританії – провівши перші пів року вторгення у Києві, вона поїхала, бо "було страшно за доньку". За цей час акторка взяла участь у кількох кастингах, зокрема до серіалу для Netflix – "але тут величезна конкуренція, і хоч би скільки я працювала над акцентом, він у мене залишається". Проте акцент не завадив українській акторці цієї весни дебютувати на театральній сцені – разом із Томом Гіддлстоном, Ейсою Баттерфілдом та іншими британськими акторами Даша взяла участь у благодійному поетичному вечорі Poetry for Every Day of the Year на сцені Національного театру. Того вечора Гіддлстон читав Жадана, а Даша – Тараса Шевченка та твір сучасної української поетки Ірини Шувалової – аби через англійські та українські вірші розповісти людям про війну в Україні.
Раніше я знецінювала власні досягнення. Мені здавалося, що, коли щось далося мені легко, я цього не заслужила
"Я вдячна за цю можливість, але розумію, що я там була передовсім через війну – і заради тих, хто нас захищає. Ти виходиш на сцену і маєш через поезію передати, що відчувають люди в Україні зараз. Для мене це відповідальність". Даша ділиться: в Лондоні відчуває, що має розповідати про батьківщину. "Коли мене ввічливо питають: "Як ти?", я кажу: "Не дуже". – "А чому?" І я розповідаю все як є: підірвали ГЕС, поцілили у багатоповерхівку в Умані. Не можу мовчати". Заразом додає: "Тут відчувається підтримка – як на державному рівні, так і серед людей, що мені зустрічаються".
Нещодавно Даша пробувалась на роль в іноземному проєкті про війну в Україні. Запитую, чи готова вона зніматися в кіно про те, що ми проживаємо тут і зараз? "Це перша робота про сьогодення, яку я прийняла. Це дуже болюче, пишеться нашвидкуруч – не знаю, чи готове українське суспільство сприймати такі фільми. Я вважаю, що знімати про війну потрібно, але просто зараз доречнішими є документальні стрічки. Нам обов’язково треба висвітлювати те, що з нами відбувалося та відбувається, але, мабуть, заглядаючи в історію. З теперішнім краще почекати".
Більше про молоде покоління українських талантів – дизайнерів, фотографів, моделей, артистів, спортсменів та науковців, за якими спостерігає весь світ, – читайте в літньому числі Vogue Ukraine Edition. Замовляйте в офіційному онлайн-магазині українського Vogue.
Текст: Дарія Слободяник
Фото: Dima Honcharov Стиль:
Ania Honcharova
Зачіски та макіяж: Alina Samsonova
