Сара Полсон і Синтія Ніксон — про зйомки нового серіалу Netflix "Сестра Ретчед"
"Сестра Ретчед" Раяна Мерфі — один з найочікуваніших серіалів 2020 року — уже 18 вересня виходить на Netflix. Актриси Синтія Ніксон і Сара Полсон розповідають про найскладніші сцени, роботу з легендарним Раяном Мерфі та про ейджизм в індустрії кіно.
"Сестра Ретчед"Сара Полсон і Синтія Ніксон — чи не найуспішніші актриси на сучасному телебаченні. Сара Полсон зробила собі ім’я, працюючи на Бродвеї, а потім знялася в гучних стрічках "12 років рабства" і "Керол" (2015). Однак відоміша завдяки співпраці з популярним продюсером і режисером Раяном Мерфі. Участь у восьми сезонах "Американської історії жаху" принесли їй п’ять номінацій на "Еммі", до того ж вона отримала "Еммі" і "Золотий глобус" за роль прокурора Марсії Кларк в "Американській історії злочинів" у 2016 році.
54-річна Синтія Ніксон зі свого боку прославилася роллю Міранди Гоббс у визначальному для епохи серіалі "Секс і місто". Вона здобула за цю роботу "Еммі", з’явилася у двох спін-офах серіалу у 2008 й 2010 роках, а потім зачарувала критиків у фільмі "Тиха пристрасть", зігравши Емілі Діксон. У 2018 році вона оголосила про свою кампанії на пост губернаторки Нью-Йорка. Ніксон програла чинному губернаторові Ендрю Куомо, але залишилася активісткою — виступає за охорону здоров’я жінок й обстоює права ЛГБТ. І Синтія Ніксон, і Сара Полсон вважають себе членами ЛГБТ-спільноти: дружина Синтії — активістка Крістіна Маріноні, вони разом виховують сина, а партнерка Полсон — легендарна 77-річна актриса кіно й телебачення Голланд Тейлор.
Цього місяця видатні актриси зустрінуться в серіалі "Сестра Ретчед", довгоочікуваному проєкті Netflix, який спродюсував Раян Мерфі. У центрі сюжету — одна з найбільших лиходійок усіх часів: медсестра Мілдред Ретчед, антагоністка роману Кена Кізі 1962 року "Політ над гніздом зозулі" та однойменного фільму 1975 року. По суті, серіал — це пріквел до подій, описаних у культовому романі Кена Кізі. У серіалі оповідь розгортається в 1947 році. Мілдред тільки-но приїздить до шпиталю в північній Каліфорнії. На ту мить вона — медсестра, яка врятувала на війні сотні життів, але поступово ми бачимо, як експерименти над людьми в госпіталі захоплюють її, і вона перетворюється на монстра. Мілдред також зустрічає ряд ексцентричних персонажів — примхливу медсестру у виконанні Джуді Девіс, божевільну спадкоємицю, яку грає Шерон Стоун, але, мабуть, найбільше її вражає Гвендолін Бріггс (елегантна Синтія Ніксон), дивакувата прессекретарка губернатора штату. Коли вони стають друзями, Гвендолін закохується в Мілдред, яка не знає, як їй відповісти...
Серіал виходить уже 18 вересня. Напередодні Сара Полсон і Синтія Ніксон розповідають про те, як грали закоханість одна в одну й про деталі, на які потрібно звернути увагу в їхніх костюмах.
"Сестра Ретчед"Хто розповів вам про "Сестру Ретчед" — і чи Раян Мерфі особисто запросив вас на кастинг?
Синтія Ніксон: Я чула про проєкт деякий час тому і про те, що є кілька персонажів, яких я можу зіграти. Потім Раян запропонував мені зіграти Гвендолін. Вона випередила свій час: вона квір-жінка і вона хоче не тільки залишатися за лаштунками політики, але в кінцевому підсумку і сама стати кандидатом. Дуже смілива героїня.
Сара Полсон: Раян нічого не пропонував мені! (Сміється.) Мій агент зателефонував і запитав: "Хіба Раян не говорив з тобою про Ретчед?". Я відповіла: "Ні!". Я зателефонувала йому, і Мерфі сказав: "Я не був упевнений, що ти захочеш із цим працювати. Ти витратила кілька років, граючи різних персонажів в „Американській історії жаху". Чи захочеш ти грати одного й того самого персонажа сезон за сезоном?" І я сказала: "Хочу! Ти міг би просто запитати мене". А потім я подумала: "Навіщо мені потрібно брати на себе такий тягар, грати героїню, яку уславила Луїза Флетчер?". Можливо, це найбожевільніша річ, на яку я коли-небудь наважувалася...
Медсестра Ретчед — культова лиходійка в історії кіно. Що вам хотілося в ній дослідити передусім?
Сара Полсон: Я бачила "Політ над гніздом зозулі", коли була молодшою, і думала, що вона огидна. Коли я переглянула фільм пізніше, у мене склалася зовсім інша думка. Я шукала спосіб проникнути в її голову і сказала тоді собі: "Ця жінка — жертва патріархальної інфраструктури в лікарні". Питання в тому, чи зненавиділи б ми цього персонажа так сильно, якби його грав чоловік? Ми стикаємося з нашими власними очікуваннями: що жінка, яка працює медсестрою, має бути дбайливою й м’якою. Якщо ні, то вона лиходійка.
Повітря буквально іскриться під час першої зустрічі Мілдред і Гвендолін. Як ви обидві вибудували ці стосунки?
Синтія Ніксон: Ми із Сарою великі друзі, давно знаємо одна одну. Ми близькі. Мені подобається ця перша сцена, де жінки самі, і Гвендолін швидко питає її про те, чи піде вона на побачення. Я захоплююся тим, як вона робить перший крок. Важко стверджувати, що ви маєте почуття до когось, коли цей хтось вас не приймає. Ще складніше, якщо ви жінка й закохалися в жінку, а на дворі 1947 рік.
"Сестра Ретчед"Сара Полсон: Я була так схвильована роботою із Синтією! Що стосується того, як ми працювали над цими стосунками, — на той час ми досить глибоко занурилися в наших персонажів, щоб діяти як Мілдред і Гвендолін. Страх, трепет і тривога Мілдред пов’язані не з тим, щоб протистояти своїй сексуальності, а з тим, щоб впустити у своє життя якусь радість — те, чого в неї було так мало. Це змушувало мене нервуватися під час знімання цих сцен. В одній сцені режисер сказав: "Ти дійсно почервоніла". У випадку із Синтією у нас виникла синергія й алхімія.
До акторського складу ввійшли неймовірні актриси сорока, п’ятдесяти і — як Шерон Стоун і Джуді Девіс — шістдесяти років. Чи відбувається в Голлівуді прогрес у тому, щоб давати жінкам середнього віку найкращі ролі?
Синтія Ніксон: Я думаю, що це занадто оптимістично. "Сестра Ретчед" не обов’язково вказує на те, у якому напрямі рухається Голлівуд, це радше показник того, що виявив для себе Раян, а саме: всі ці дивовижні актриси віком сорока, п’ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти років і старші не отримують гарних ролей. Тому він створює для них динамічних персонажів — персонажів, що мають свободу вибору, які є не просто придатками до чоловіків, не тільки дружинами й матерями. Це жінки, які перебувають у центрі свого життя й своєї історії.
Сара Полсон: Я сподіваюся, все змінюється. Рідко коли ви, актриса 45 років, можете сказати: "Ура, я можу зіграти всі великі ролі, про які мріяла все життя". Мені пощастило опинитися на орбіті Раяна Мерфі, тому що я знаю, що він завжди шукає такі історії для жінок. І я думаю, аудиторія все більше й більше звикає бачити на екрані обличчя дорослих людей, які відбулися в професії.
"Сестра Ретчед"У серіалі разючі костюми. На які деталі варто звернути увагу глядачам?
Сара Полсон: Найбільше мені сподобався костюм, у якому я вперше приїжджаю на заправку (цей момент є в трейлері). У ньому є все, що я люблю: підплічники, вузька талія, широка спідниця. Завжди мріяла носити таке!
Синтія Ніксон: У Гвендолін два різні образи: робочий і більш невимушений, у якому вона має набагато веселіший вигляд. Я поділилася з костюмерами світлинами жінки на ім’я Лорена Гікок, коханки Елеонори Рузвельт. Вона була журналісткою. Я намагалася привнести дух Лорени у Гвендолін. Тому що, якщо ви лесбійка, а на дворі кінець 1940-х, ви йдете тонкою гранню. Не хочете, щоб всі розуміли, що ви квір, але також намагаєтеся подавати сигнали жінкам, які можуть шукати уважніше...
"Сестра Ретчед"У серіалі гомосексуалізм розглядається як хвороба, яку потрібно вилікувати, поряд з депресією... Як ви думаєте, цей дикий момент надихне суспільство на дискусію про ментальне здоров’я в принципі?
Сара Полсон: Помилка, якої ми постійно припускаємося стосовно здоров’я, у тому, що ми розглядаємо психічне захворювання як моральну ваду, а не як захворювання. Багато методів лікування, які використовували в минулому й використовують тепер, зосереджені на тому, щоб покарати людину, щоб вона більше не робила цього. Але спроби придушити себе, не досліджуючи, ніколи не працюють. Я думаю, що незалежно від того, чи маєте ви справу з підтвердженим психічним захворюванням чи просто рисою характеру деяких людей, головне — ставитися до себе з добротою.
Про що ви мрієте, на що сподіваєтеся в наш тривожний час?
Сара Полсон: Я сподіваюся, що Джо Байден стане президентом і все піде в правильному напрямі.
Синтія Ніксон: Думаю, рух Black Lives Matter матиме тривалий вплив. Варто змінити ставлення поліції до кольорових людей і переглянути наш підхід до кримінального правосуддя. Я щиро сподіваюся й вірю, що Трампа не переоберуть у листопаді. Він фактично говорить мовою переваги білих, і тому ви просто можете обрати, проголосувати за перевагу білих чи проти неї. Це так просто.
Текст: Radhika Seth
