Найефектніші костюми Jean Paul Gaultier у кіно
Зачарований голлівудським лоском, французький дизайнер Жан-Поль Готьє поставив свій талант на службу найвидатнішим режисерам: від Жана-П’єра Жене до Педро Альмодовара.
Жан-Поль Готьє"Кіно завжди змушувало його мріяти, і саме це привело його у світ моди", — розповідав куратор Тьєррі Максим Лоріо. Справді, саме кіно посіяло зерно моди у свідомості дизайнера. Зокрема, стрічка "Дамські ганчірки" Жака Бекера — один з улюблених фільмів Готьє, у якому кутюр’є спокушає свого клієнта. Відтоді як Жан-Поль відкрив свою компанію наприкінці 1970-х, це було лише питанням часу, коли режисери звернуться до нього за послугами. Кінопригода дизайнера почалася в 1989 році з фільму Пітера Грінуея "Кухар, злодій, його дружина та її коханець" і тривала всю його кар’єру. Він регулярно співпрацював з Педро Альмодоваром, одягав найвидатніших кінозірок на червоні доріжки та інтерпретував фільми у свої химерних колекціях. У 2009 році він одягнув Лару Стоун в образ Бріджит Бардо, покликаючись на "Презирство" Жана-Люка Годара, та переосмислив тренч Гамфрі Боґарта в сексуальне боді. Його успіх у кіно був такий великий, що у 2012 році Готьє запросили як члена журі на Каннський кінофестиваль.
Гелен Міррен в ультрасексуальній сукні, дизайн якої навіяний кринолінами вікторіанської епохи, — образ, що назавжди залишився в історії кіно. У 1989 році британський режисер Пітер Гріневей запросив Жана-Поля Готьє розробити костюми для свого фільму. Для дизайнера ця робота стала викликом через технічні складнощі: Готьє мав розробити одяг, адаптований до кольорів кожної сцени, де розгортаються події.
У 1993 році іспанський режисер Педро Альмодовар запросив Жана-Поля Готьє створити костюми для свого фільму "Кіка", що розповідає про дивні стосунки між косметологом і нібито померлою людиною, на тіло якої вона наносить поховальний грим. Результат: Вікторія Абріл у чорній сукні, одночасно звабливій і кривавій, з вирізами, що оголюють груди, як дві залиті кров’ю квітки. Так само незабутнім було вбрання, у якому груди було заховано за двома жорсткими панцирами-ліхтариками, подібними до знаменитого корсета Мадонни з конічним бра.
Якщо в стрічці є блузки божевільних, застебнуті на ґудзики, як матроський светр, трикотажні костюми й комбінезони, одягнуті поверх смугастого топа, — поза сумнівом, глядач дивиться на костюми Жана-Поля Готьє. Дизайнер блискуче інтерпретував одяг антиутопічного всесвіту з фільму Жана-П’єра Жене й Марка Каро. Він створив вбрання, що змішує циркові костюми, військову форму й дивні предмети зі світу дитинства — за що Жана-Поля номінували на премію "Сезар" за найкращий дизайн костюмів.
Це, мабуть, найвидатніша робота Жана-Поля Готьє для кіно. Чи то комбінезон у білу смужку Мілли Йовович, чи то помаранчева майка Брюса Вілліса або скульптурне вбрання Кріса Такера — від леопардового принту до чорної куртки з коміром, інкрустованим червоними трояндами, — костюми у фільмі Люка Бессона "П’ятий елемент" визначили всю естетику картини. За цю роботу Жана-Поля Готьє номінували на другу премію "Сезар" за найкращий дизайн костюмів.
Ще одна співпраця між Педро Альмодоваром і Жаном-Полем Готьє, які працювали разом з Пако Дельгадо над дизайном костюмів для фільму "Погане виховання". Серед убрання була театральна сукня, яку вдягав Гаель Гарсіа Берналь, з довгими білими піхвами, що імітували оголене тіло. Костюм, гідний вистави в кабаре, нагадує про захоплення творця бурлеском.
"Він попросив мене зробити другу шкіру. І я зробив її", — сказав Жан-Поль Готьє у травні 2011 року газеті France 3 під час презентації фільму Педро Альмодовара на Каннському кінофестивалі. У стрічці все обертається навколо епідермісу — пластичний хірург намагається відтворити його синтетичним способом після того, як його дружина гине в аварії. У костюмі, що імітує колір її шкіри й покриває навіть ноги та руки, Олена Аная має одночасно стриманий і чуттєвий вигляд. Цей шедевр фактури й кольору свідчить про тонку майстерність дизайнера, здатного створювати як костюми в стилі бароко, так і мінімалістичні витвори неймовірної краси.
Текст: Claire Beghin
За матеріалами vogue.fr
