Фільм тижня: "Джокер" з Гоакіном Феніксом
Як гусениця перетворилася на метелика, а комік-невдаха – на суперлиходія? Про це розповість нова картина Тодда Філліпса.
Художник Адольф Гітлер так і не отримав належного визнання. Тоді він обрав інший шлях для самореалізації – і потопив половину світу у крові і сльозах. Людство засвоїло цей урок: з тих пір безліч нездар у цілях обережності називають "геніями", аби вони від образи нічого не утнули. Але в коміксах не звикли авансом роздавати пишномовні компліменти. Саме тому несмішний клоун Артур Флек одного разу перетворився на суперлиходія Джокера.
Офіційно Джокер з'явився в коміксах 1940 року, змінив безліч масок і породив багато версій, чому він став тим, ким став. Актори Сезар Ромеро, Джек Ніколсон, Марк Гемілл, Джаред Лето та інші позичали жартівникові свою зовнішність і свій голос. А прообразом Джокера був Конрад Фейдт у ролі Гуінплена.
Власне, фільм "Людина, яка сміється" подарував нам один з варіантів появи суперлиходія: Джокер Гіта Леджера розповідає, як на його обличчі з'явилася усмішка Глазго – ножове поранення, яке ще в дитинстві спотворило його вигляд. Крім того, ми знаємо й інші версії: якщо невдало впасти в кислоту, можна вдало перетворитися на головного садиста Готема. Про Джокера 2019 року в інтернеті пишуть: йому навіть не довелося занурюватися в кислоту, достатньо було зануритися в суспільство.
Але нема чого перекладати провину на оточення. Адже режисер "Джокера" Тодд Філліпс сам заявив, що в основі його стрічки – комікс "The Killing Joke". Це історія про коміка-невдаху, який намагається довести своїм опонентам, що навіть найдобрішу людину можна перетворити на чудовисько. Джокер псує життя людям, так звертає їх у свою віру.
Але оскільки в "The Killing Joke" герой також потрапляє у кислоту, то коректніше буде порівняти кінокартину Філліпса з "Королем комедії" Мартіна Скорсезе. У фільмі бездарний комік (Роберт де Ніро) бездарно взаємодіє зі своїм успішним колегою, а тоді викрадає його. Щоб у глядача не виникало сумнівів, звідки ростуть ноги Джокера, Тодд Філліпс викрав у свій фільм де Ніро і мав намір те ж саме зробити зі Скорсезе. Режисер відправив Мартіну сценарій і запросив стати продюсером кінокартини. Але отримав відмову, оскільки американський кінокласик у цей час знімав "Ірландця".
Уважний глядач побачить на "Джокерові" кислотні плями не лише "Короля комедії", але ще й "Таксиста", а також "Механічного апельсина" Кубрика. Кінокритики характеризують стрічку Філліпса дуже суперечливо: одні – як оспівування анархії, інші – як засудження світового хаосу. "Ліві" кажуть, що "Джокер" демонструє жахливі наслідки політики "правих", консерватори заявляють, що головний герой показує небезпеку революції. До цього хору голосів приєдналися ще й родичі загиблих і поранених у результаті стрілянини в кінотеатрі Аврори (штат Колорадо). Як відомо, під час показу фільму "Темний Лицар: Відродження легенди" 24-річний Джеймс Голмс відкрив вогонь просто по глядачах.
"Джокера" намагалися заборонити не лише тому, що хтось міг би почати стрілянину під час прем'єри. Але ще й з тієї причини, що герой Гоакіна Фенікса (Джокер), лише надівши маску зла, перетворюється з нещасного психічно хворого на харизматичного поганця. Тепер його жарти потрапляють у ціль – і ця ціль абсолютно мертва.
Фенікс не вперше грає психічно неврівноважену людину, яка стає вбивцею. Згадати хоча б його героя в "За що варто померти" (1995). Цього разу головною особливістю його персонажа став "скорботний сміх", коли важко розібрати, чи плаче людина, чи сміється. Псевдобульбарний параліч, відірваність від реальності перетворюють всі спроби пожартувати на щось дурне і навіть лихе.
Тодд Філліпс знає багато тонкощів сприйняття гумору – недарма він був сценаристом "Бората". Тому в нову сторінку міфології про Джокера він вплів і коулрофобію. Адже лячного і сумного у клоунів набагато більше, ніж смішного: це доводять "Жабеня" Едгара По, маніяк Джон Вейн Гейсі, Джозеф Грімальді, чиї мемуари редагував Чарльз Діккенс, після чого впав у депресію. Не забудемо і Стівена Кінга, який стверджував, що клоуни мають страхітливий вигляд, коли трапляються поза звичним контекстом – без цирку або свята.
У якійсь мірі Гоакін Фенікс грає кожного з нас – клоуна, який випав з контексту і ніяк не може дібрати потрібних слів, відповідного виразу обличчя, адекватних вчинків. Своє місце в цьому світі він знаходить лише після того, як його позбавляють ліків і дають відчутної прочуханки.
Джокер Леджера розігрував на екрані концепцію тероризму. Джокер Фенікса – це історія вибору в ситуації, коли вибирати немає чого, та й нікому. Тодд Філліпс уже повідомив пресі, що його фільм не матиме продовження. Адже найцікавіше він вже і так показав.
Текст: Анастасія Ваніна
