Фільм тижня: "Гарні часи" братів Сефді
Сьогодні, 19 жовтня, в український прокат виходить стрічка незалежних нью-йоркських режисерів — Бена та Джошуа Сефді, головну роль у якій зіграв Роберт Паттінсон. Фільм-одіссею, що викликав шестихвилинні овації у Каннах, і за гру в якому британському актору пророкували відзнаку, дивилася редактор Vogue.ua Марія Дачковська.
Відзнаки за найкращу чоловічу роль Роберт Паттінсон так і не здобув. Попри те, що тричі фарбувався у блондина, аж поки в нього не почало випадати волосся, місяцями позбувався від британського акценту, знімався у лікарні без дозволу й навіть — чи не вперше — дійсно викликав у глядача відчуття огиди. Чимало американських і не лише кінокритиків уже встигли охрестити роль Конні найкращою роботою Паттінсона за всю кар’єру. Зіграв Роберт дійсно віртуозно, однак його талант відкриттям не став — розгледіти на екрані глибокого й різнопланового актора та особистість у цілому можна було ще в "Сутінках", а остаточно переконатися — в "Пам’ятай мене" та "Води слонам". Шкода, що раніше Паттінсона-не-Едварда-Каллена помічали не всі. До речі, якби обличчя Роберта було не настільки виразним, витончено-красивим та вугласто-впізнаваним, глядач би й геть забув, що колись воно належало чарівному Седрику Діґорі. Жовті зуби, неохайна зачіска й щетина, брудний одяг — таким постає перед глядачами головний герой Конні, котрий ступає на стежину злочинця і фактично впродовж усієї стрічки намагається визволити з в’язниці брата, якого затримали під час втечі героїв з місця пограбування. До речі, брата Ніка з вадами розвитку грає один з режисерів — Бен Сефді, тимчасом як Джошуа Сефді виступив в амплуа сценариста.
Бен Сефді, Роберт Паттінсон, Джошуа Сефді
Роберт ПаттінсонКримінальна драма "Гарні часи" нагадує справжнісінький тріп: постійна зміна картинки, постійна зміна кольору, постійна напруга і приступи паніки, які або зараз, або позаду, або — ще попереду. Вся стрічка — це настільки концентроване проживання життя героєм, що потім глядач з превеликим подивом відкриває той факт, що спостерігав події лиш однієї доби. Словом, фільм настільки динамічний, що моментами перехоплює подих і не дає глядачу можливості всерйоз замислитися — а що ж буде далі? Гарні неонові часи.
Повертаючися до тріпу — ЛСД у фільмі присутнє й у буквальному сенсі. Власне сцена у парку розваг вражає чи не найбільше — коли помилково викрадений з лікарні в’язень Рей у виконанні Бадді Дюреса вирішує "помститися" за виклик поліції охоронцеві Дешу (Баркгад Абді) і наливає тому, непритомному, кислоти до рота. Посилює ці паралелі й атмосферу в цілому прийом реальності всередині реальності — тобто фільм у фільмі, що втілює собою уривок з минулого злочинця Рея.
Бадді ДюресВтім, нагороду в Каннах стрічка все ж отримала. І отримала її за елемент, котрий чи не найпотужніше передавав центральне для фільму відчуття напруги, динаміки й нервовості – саундтрек "The Pure and the Damned" Деніела Лопатіна (чи Oneohtrix Point Never) огорнув "Гарні часи" і в’ївсь у них, немов кислота.
Читайте також:
Пенелопа Крус у тизері "Американської історії злочинів"
