У прокат вийшов "Довбуш" — один із наймасштабніших українських фільмів в історії. Робота над стрічкою, що розповідає про легенду українських Карпат Олексу Довбуша, тривала 10 років.
Сюжет
Події відбуваються в Карпатах на початку XVIII століття. Жорстоке правління польської шляхти змушує гуцулів тікати в гори. Двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. Гуцули починають повстання, яке очолює Олекса. Шляхта робить усе можливе, аби знищити Довбуша. Але йому вдається їх перехитрити.
Ідея
Олекса Довбуш — опришок, герой найвідоміших українських легенд, відомий своїм завзяттям та боротьбою за справедливість. Саме Довбуш вважається найбільш уславленим героєм Прикарпаття та Гуцульщини XVIII століття — власне, звідки він, за легендою, і походить.
Ідея зняти стрічку про Довбуша народилась у режисера Олеся Саніна ще 10 років тому — у 2013-му, коли вони разом із оператором Сергієм Михальчуком працювали над документальною стрічкою про події на Майдані. Саме тоді Санін, у біографії якого на той момент вже були епічні історичні стрічки "Мамай" та "Поводир", почав працювати над сценарієм та розробляти образ Довбуша.
Олесь Санін — великий знавець української історії, культури та спадщини: він є учасником Київського кобзарського цеху, грає на багатьох традиційних музичних інструментах — від бандури до ліри, тож його історія про Довбуша — це ще й захопливе занурення в наше минуле. В інтерв'ю "Українській правді" Санін зазначає: прагнув зняти фільм про свободу.
Актори
"Довбуш" — сильне масштабне кіно, яким Україна може пишатися. Фільм вражає і операторською роботою — Сергій Михальчук, один із найвідоміших у світі українських операторів, передає велич Карпат так, що захоплює дух; і роботою художників-постановників, яким вдалося відтворити самобутність гуцульського села, схованого високого в горах; і костюмами. Проте окремої уваги заслуговує кастинг, ретельно проведений кастинг-директоркою Аллою Самойленко.
Головну роль зіграв актор Сергій Стрельников, відомий за роботою в пригодницькому бойовику "Безславні кріпаки". За словами Олеся Саніна, Сергій із легкістю міг би давати майстер-класи з оволодіння барткою. Акторові довелося не один день провести в спортивному залі, аби здобути необхідні навички для втілення образу Довбуша.
Кохану Олекси, Марічку, втілила акторка Даша Плахтій. У 2018 році вона здобула "Золоту Дзиґу" в номінації "Найкраща жіноча роль" за гру у фільмі "Стрімголов". Аби зіграти Марічку, Даша багато спілкувалася з режисером, який занурював акторку в ті часи: розповідав легенди про Довбуша, епізоди з історії України, побут Карпат, знайомив із піснями про кохання Довбуша і Марічки.
Івана Довбуша, рідного брата Олекси, зіграв Олексій Гнатковський, актор Івано-Франківського Драмтеатру. "Довбуш" — дебют для Олексія в кіно, і він видався абсолютно блискучим.
Оскільки "Довбуш" розповідає про спільні сторінки історії українських та польських земель, у фільмі залучені й польські зірки: Матеуш Косьцюкевіч виконав роль полковника Пшелуського, Агата Бузек зіграла княгиню Яблоновську, Єжи Шейбаль — коронного гетьмана Потоцького.
Знімання
Робота над стрічкою тривала понад 10 років: прем'єра мала бути 2020 року, але тоді на заваді стала пандемія. Реліз перенесли на 2022-й, але почалося повномасштабне вторгнення — і частина команди опинилася на передовій. Зрештою фільм вийшов у прокат 24 серпня, на День Незалежності України.
"Довбуш" — офіційно один із найдорожчих фільмів в історії. Знімання проходили у Києві, а також на Тернопільщині та Івано-Франківщині, зокрема і в горах. Для них побудували та відновили понад 20 локацій. У наймасштабніших сценах брали участь 500 людей, а одночасно в кадрі перебувало по 50 каскадерів.
Команда художнього департаменту під керівництвом Саші Дробот та Юрія Григоровича нараховувала приблизно 70 осіб. Разом вони відтворили епоху і звели чимало масштабних декорацій: опришківську колибу, сироварню на горі Драгобрат, інтер'єр замку Яблоновської, міст через річку, згарище церкви.
Костюми
Не менш разючою є робота костюмерного департаменту під керівництвом дизайнерок та художниць Гали Отенко і Марії Керо. Їхня команда створила понад 1000 автентичних образів за ескізами дизайнерок. Серед вбрань — точні відповідники одягу гуцулів, опришків, гайдуків XVIII століття, комплекти для армії польського гетьмана, польської шляхти й магнатерії, костюми для міщан і селян різних етнічних груп.
Для цього мисткині контактували з етнографами та історичними реконструкторами, досліджували живопис, іконографічний матеріал, церковні розписи. Один із найефектніших образів у фільмі — весільне вбрання Марічки з намистами вагою понад п’ять кілограмів: венеційки, справжні давні коралі, баламути, монети, зґарди з мосяжними, срібними та мідними елементами і трохи з мушель, котрі дуже цінувались у ті часи.
