Актриса Дар’я Полуніна — про досвід віртуального знімання, карантин і щоденні ритуали
Творчим людям напевне не доводиться нудьгувати під час вимушеного карантину. Фотографиня Олександра Серафимович придумала новий різновид знімання — послугуючись відеозв’язком. У головній ролі — українська актриса Дар’я Полуніна. "Зателефонувала Даші через відеозв’язок, вивела зображення за допомогою проєктора на стіну, а далі ви бачите", — розповідає фотографиня. Vogue.ua тим часом розпитав Дар’ю Полуніну про досвід віртуального знімання, карантин і щоденні ритуали, які допомагають впоратися з тривогою.
Я в захваті від Сашиних stories в Instagram. За допомогою них вона розповідає історії — і робить це дуже гарно. Вкотре я прокоментувала її сториз, захопившись ними, а вона написала: "Не хочеш зідзвонитися зі мною через відеозв’язок для знімання?" Я подумала: "Вау, такого в мене точно не було!". Відчуття були як під час звичного відеоспілкування, просто я трохи позувала: дивилася на себе в екран, ловила світло обличчям.
В Україні, у домі своїх батьків.
Мій карантин триває легко, саме перебування вдома для мене не є чимось неприємним. Мій день під час карантину починається так само, як і будь-який звичний день: йога, розтягування, легка зарядка або кардіо. Це додає приємного настрою на весь день.
Щоб не тривожитися, я зосереджуюся на тому, що можу контролювати. Вигадую собі заняття, складаю графік і дисципліновано його дотримую. Підняття, тренування, сніданок, читання, фільм, потім роблю маску для обличчя, телефоную подругам. Я прочитала книгу "Людина в пошуках сенсу" Віктора Франкла — психіатра, який був в’язнем концтабору під час Другої світової війни. І ось якраз зберегти психологічне здоров’я йому допомогла зосередженість на речах, які він міг контролювати. Наприклад, він вибирав чистити зуби — замість того, щоб не чистити; робити зарядку — замість того, щоб не робити. Виконуючи такі прості дії, унеможливлюєш відчуття, ніби земля йде з-під ніг і ти втрачаєш контроль над своїм життям.
Карантин і про втрату також. Нам доводиться облишити наші звички й забути колишні уявлення про світ. Для багатьох з нас насправді карантин також став утратою майбутнього. Але я намагаюся бути оптимісткою й розумію, що швидше ми пристосуємося до нових умов, то швидше все повернеться на свої місця.
Коли карантин скінчиться, перше, що я зроблю, — скажу "ура!" (сміється).