Ми з України: що треба знати про художника Юліана Панькевича
З ім’ям Юліана Панькевичапов’язують становлення українського образотворчого мистецтва кінця XIX — першої половини XXст. в Галичині. Він єдиний художник, який виконав портрет Івана Франка з натури. А серед його учнів — чимало знаних митців, найперше — відомий на весь світ Михайло Бойчук.
ДИТИНСТВО
Майбутній художник народився 4 липня 1863 року в Усті-Зеленому, маленькому наддністрянському селі. Його батько Іван був церковним маляром, який часто мандрував, щоб прогодувати сім’ю. Дуже скупі були замовлення в Галичині на батьківську працю, тому часто в хату Панькевичів навідувалась нужда. Дитинство Юліан провів на Рогатинщині, де батько тривалий час розмальовував церкви. Хлопчик часто хворів і рідні старалися приділяти йому більше уваги. Батько розповідав малому казки та перекази, розвивав уяву і навчав бачити красу навколо. Малювати Юліан почав рано. Бувало, годинами сидить біля батька, приглядається, а тоді і сам бере вуглика та щось виводить. Згодом хлопчина вступає до народної школи в Рогатині. Вчиться він добре і стає одним з найкращих учнів. Заняття малюванням він не полишає і дедалі сильніше прагне стати художником, таким як Ян Матейко. Потім він вступає в бережанську гімназію. Саме в гімназії Юліан здобув перші професійні знання з рисунка і малювання. Але згодом далася взнаки його трохи потаємна вдача. Він почав любити самоту, дещо пропадав запал до науки. Вже тоді в художника почали проявлятися перші ознаки нервової недуги.
НАУКА
У 1884 році Панькевич закінчує гімназію і опиняється на роздоріжжі у виборі професії. Йому рекомендують обрати теологію, що гарантує безбідне життя. Та Юліан вирішив присвятити себе мистецтву — і вирушає до Кракова в Школу красних мистецтв. Цьому також сприяло випадкове знайомство з графом ВойтехомДідушицьким, любителем малярства. Той заохотив Панькевича їхати на навчання і виділив йому матеріальну допомогу. Безумовно, молодого ентузіаста захопило художнє життя Кракова, пам’ятки архітектури та багаті колекції музеїв. Все це мало вплив на формування майбутнього митця і заохочувало його творити. Під час канікул 1885 року студенти Львівського університету організували екскурсію з Тернополя до Чернівців. Ініціатором її був Іван Франко. Саме тоді Панькевич знайомиться з Каменярем. Особливе враження на художника справила промова Франка в залі української "Бесіди". Йшлося в ній про те, що тільки працею можна здобути собі славу.
Під час мандрівки молоді митці робили замальовки пам’яток давньої архітектури, пізнавали красу рідного краю і вивчали життя народу. Деякі з цих рисунків зберігаються тепер у фондах Львівського національного музею. Восени 1885 року Панькевич вирушає на навчання у славетну Віденську академію. І хоч скрутно було йому матеріально, проте у Відні він почував себе краще, ніж у Кракові. Тут він вперше разом із своїм товаришем Івасюком почав малювати копії з творів видатних майстрів Ренесансу. Якось так трапилось, що після канікул Юліан не поїхав до Відня, а знову повернувся до Кракова, щоб продовжити навчання. Він був найкращим студентом, але шовіністичні нападки проти нього та інших українців спричинили конфлікт, в тому ж числі і з графом Дідушицьким.
ТВОРЧІСТЬ
Залишившись без фінансової підтримки, художник змушений шукати заробітку в церковному малярстві. Він вирішив по-новаторському трактувати ікони, впроваджувати в композицію елементи народного одягу, орнаменти, надавати їм яскравого забарвлення. У вільний час Юліан самостійно вчиться, малює портрети з натури та пейзажі, працює над композицією історичного змісту "Кирило і Мефодій, які проповідують християнство". У 1887 році йому було замовлено кольорову ілюстрацію на обкладинку кантати "Іван Гус", створеної Миколою Лисенком на слова поеми Тараса Шевченка "Єретик". Від 1892 року працював у місті Станиславові (нині Івано-Франківськ) і селах Прикарпаття, де організував хори, навчав малярству, оформляв хати-читальні, розписував церкви, записував фольклор, виступав на вічах.
Портрет Тараса Шевченка 1904 року — це один із найкращих творів митця. Тоді ж він намалював перший зі своїх портретів Івана Франка і єдиний портрет Каменяра, що виконаний з натури. Франко також замовляв ілюстрації Панькевича до своїх книг. Його часто переслідував нервовий недуг, тоді художник покидав свою роботу і їхав відновлюватися до батьківського дому. Особисте життя Панькевича не склалося. Восени 1933 року він опинився в Харкові, де став працювати в історичному музеї як старший науковий співробітник. Тут Юліан виконував для музейної експозиції різні рисунки олівцем, пером, аквареллю, іноді виготовляв олійні копії з оригіналів. Та особливо він любив писати природу і дуже тішився, коли дирекція доручила йому створити ряд пейзажів Прикарпаття для експозиції.
Музей надав Панькевичу в тимчасове користування кімнату столярної майстерні, де він весь час проживав. Тримався художник завжди гордо, був мовчазний і не любив розмовляти про себе, свою роботу чи особисте життя. У нього була якась безмежна жадоба знань, його цікавило все. Для Юліана Панькевича не було більш і менш важливих робіт, твору, як кажуть, "для душі", роботи на замовлення, бо в кожну свою працю він вкладав усе своє вміння.
Текст: Оксана Багрій
