5 найцікавіших павільйонів на Венеційській бієнале
11 травня стартувала Венеційська бієнале – головна подія у світі для тих, хто цікавиться сучасним мистецтвом. Vogue.ua побував на прев'ю і вибрав п'ять національних павільйонів, які потрібно обов'язково побачити, якщо ви збираєтеся до Венеції. І це тільки верхівка айсберга – багато що залишилося за кадром.
Інсталяція Лоренцо Куїнні, Венеція, травень 2019
У Британський павільйон на сольну виставку Кеті Вілкес я потрапила, простоявши величезну чергу під дощем, тому побачене сприйняла дещо загострено. Хтось із колег говорив, що виставка Вілкес невидовищна і може тут "загубитися" – так ось, нітрохи. Проект Вілкес – витончений, зворушливий і "тихий", але щоб його зрозуміти – і справді знадобиться не менше години.
Ірландка Кеті Вілкес стала відомою 2008 року, коли увійшла до фіналу престижної премії Тернера. Потім були сольні проекти в центрі Помпіду та нью-йоркському MoMА, участь у бієнале в Венеції від Шотландії (Кеті живе в Глазго) – і, нарешті, Британська рада, патрон павільйону Британії в Венеції, запросив Кеті представляти на міжнародній виставці Великобританію.
Кеті Вілкес знаменита, перш за все, скульптурними інсталяціями. Часто це речі, які оточують нас у побуті, не дуже красиві, недолугі і якісь нещасні: брудний посуд, засохлі квіти, розбиті чашки, пакети для продуктів. Були вони і на бієнале, а разом з ними – скульптури дітей з опухлими животами; самотні, меланхолійні, худі дівчата, які заблукали або втратили щось. Мене зворушила скульптура незграбної дівчини в пишній зеленій сукні, яка втратила свою ногу. Роботи Вілкес складно трактувати – поруч немає ні кураторських текстів, ні навіть назв (Вілкес скептично ставиться до офіційних інтерпретацій), тому, ймовірно, кожен, хто був на прев'ю бієнале, інтерпретуватиме проект Кеті по-своєму. Для мене він виявився про те, що в нашому звичайному житті краси і трагедії значно більше, ніж ми собі уявляємо. Сама художниця майже не дає інтерв'ю, а в описі свого проекту пише: "Я знову і знову сумую за звичайними речами. Мій проект полягає в тому, щоб постійно наближатися до чогось, що ви не зовсім розумієте".
Цього року Японія показує на бієнале проект під назвою Cosmo Eggs. Він присвячений екології – мабуть, найпопулярнішій темі цьогорічної виставки. Проект японців – медитативний: провести в павільйоні менше півгодини не вдасться – там зручно лежати на м'якому надувному дивані, нескінченно фотографувати і слухати. Таке занурення забезпечує об'єднання в проекті представників різних професій: художника, композитора, антрополога і архітектора. Головний "персонаж" проекту – величезні валуни, що утворюються на березі океану після цунамі, а тему куратори описують як "співіснування у світі майбутнього", йдеться про співіснування людини і природи, або космосу – в ширшому розумінні.
Проект почався з того, що японський художник і фотограф Мотоюкі Шітомічі кілька років фотографував валуни на японських островах Міяко і Яеяма і ті трансформації, що з ними відбувалися – наприклад, як валуни стали домом для птахів і рослин. У просторі виставки ці величезні уламки гірських порід інтерпретовані по-різному: у вигляді композицій, які нагадують спів птахів, як медитативне короткометражне кіно, поезія, інсталяції. Японський павільйон у Венеції – чистий і бездоганний, в ньому немає нічого зайвого.
Фото: David Levene, courtesy the artist and White CubeПавільйон Гани справляє запаморочливий ефект. По-перше, архітектура: зірковий британський архітектор Девід Оджайя, який свого часу будував будинки для Александра Макквіна і Юргена Теллера, перетворив простір павільйону в кілька традиційних будиночків племені гурунсі. Вони низькі, темні, зі стінами насиченого пісочного відтінку – пісок, до речі, зроблений з ґрунту, привезеного до Венеції з Гани. Завдяки тому, що всі об'єкти розміщені в такому тісному і практично обжитому просторі, павільйон Гани дуже тактильний та чуттєвий.
А ще запах. У павільйоні пахне рибою – щільний тваринний запах буквально збиває з ніг і примушує пам'ятати відчуття, пережиті в павільйоні, ще довго. Він – частина інсталяції художника Ібрагіма Махана. Махана, який кілька років тому брав участь у конкурсі Future Generation Art Prize і показував свої роботи в Києві, робить інсталяції з сировини, а його улюблені теми – міграція, глобалізація та економічні відносини. Спеціально для бієнале він спорудив інсталяцію з сіток, яку в Гані традиційно використовували для лову риби, а заповнив їх тим, що часто знаходять в водах: сміттям, фантиками, пляшками, а також шматочками засушених риб. Звідси той самий запах.
Гана запросила для участі в національному павільйоні шість художників: крім Махана, це ще одна зірка міжнародного рівня, скульптор Ель Онацуі, який, як і Махана, використовує для своїх інсталяцій (а часто це величезні килими) сировину – наприклад, старі бляшанки. Ще одна учасниця павільйону – Феліссія Аббай, перша визнана жінка-фотограф Гани. Те, що для країни мистецтво – хороший спосіб дипломатії, керівництво Гани не приховує: на відкритті павільйону була присутня перша леді країни Ребекка Акуффо-Аддо.
Над екологічною проблематикою чудово попрацювали в павільйоні Литви, який взяв "Золотого лева" на бієнале. У кам'яних стінах Арсеналу, який раніше слугував у тому числі і збройовим складом Венеції, литовці побудували пляж: піщаний, з шезлонгами, парасольками і мальовничими відпочивальниками в купальниках. Засмагають вони не з видом на океан, а на бетонні стіни Арсеналу, а паралельно співають.
Це опера-перформанс, тому співають професійні оперні співаки. Спочатку здається, що перформери співають про щось повсякденне, але потім у низці слів розумієш, що їхні пісні – практично збірка новин: вони співають про вулкани, що вивергаються і порушують плани авіакомпаній, про Різдво, яке зараз ми іноді святкуємо в весняну погоду. За словами журі Венеційської бієнале, литовці отримали приз за "експериментальність свого трактування". Насправді це означає, що архісерйозну і фундаментальну тему вони подали яскраво, зрозуміло і привабливо. Світ валиться, люди співають і засмагають під штучним сонцем – така собі антиутопія версії 2019 року.
Як і Британію, Францію на бієнале представляє зіркова художниця, володарка премії Тернера, Лор Пруво. Її сольна виставка Deep See Blue Surrounding You ("Глибока синява оточує тебе") стала ледь не найпопулярнішою на бієнале: всі три дні прев'ю до неї потрібно було вистояти приблизно годинну чергу. У павільйоні можна побачити морських чудовиськ з муранського скла, сміття з океану, а також фільм, знятий художницею під час подорожі на конях Францією. Глядачі можуть подивитися цю стрічку у створеному художницею животі восьминога.
Ще одна частина проекту Пруво – це тунель, який вона майже таємно копає разом з друзями, щоб з'єднати павільйони Франції і Великобританії (вони стоять поруч). Так художниця хоче нагадати світові про свій зв'язок з двома країнами (вона майже 20 років прожила в Великобританії) і про те, що, по суті, розмежовувати мистецтво за національною ознакою – анахронізм.
Текст: Дарія Слободяник
Фото: xavierhufkens.com, Courtesy of Lisson Gallery, Getty images
