Артем Климчук присвятив нову колекцію арт-кафе "Х.Л.А.М.", що існувало у Києві на початку ХХ ст. Поетів і письменників там годували кашею і хлібом – натомість вони читали свої і чужі твори. Читав і Осип Мандельштам.
Климчук продовжує сагу про київське життя – ту, яку сучасне місто з бодегами, йога-студіями і фудкортами не знає і не пам'ятає. Ця ностальгія приводить дизайнера у знайомі місця. Він створює замріяні вбрання femme fatale і поетів-початківців: прозорі сорочки з короткими рукавами в розсипах кристалів і сукні-футляри, глибоко розсічені по стегну. Скрупульозно, зі знанням справи, розшиває вовняні пальта і спідниці з нюдового тюлю каштанами, суцвіттями бузку та ірисів (реверанс у сторону Мандельштама).
Під час розповіді Климчук жартує, що експериментував з "мотлохом". Напевно кокетує – сьогодні в Києві так пильно в сторону кутюра не дивиться більше ніхто. Шоу минулого сезону було сміливим експериментом на тему трофейних дівчат у стилі Сінді Шерман. Цей показ можна вважати поверненням до його головних хітів.
Климчук одягає парубків у важкі двобортні шинелі, а дівчат – у прозорі сукні і спідниці із золотою вишивкою на високих трусах з атласного шовку. Дуже розумно звертається до своїх архівів – повторює спідниці з "риб'ячими хвостами"-фандами 2011 року, а светри в'яже з тих же ниток, які панували в колекції 2014 року. Їх, до речі, роблять у Кривому Розі під керівництвом його рідної тітки.
Місяця півтора тому Артем Климчук ділився планами провести показ у стінах свого шоу-руму (про нього чудово написала Тетяна Соловей у січневому випуску Vogue). Трохи шкода, що він цього не зробив. Одяг Климчука потребує особливого антуражу. Ці вбрання для великих виходів та інтимних моментів хочеться пильно і довго розглядати зблизька. А ще їх потрібно слухати – ті самі "риб'ячі" спідниці шумлять особливо. Під високими склепіннями "Арсеналу" помітити це досить непросто.
Текст: Веня Брикалін
Фото: Юрій Яцкулич
Переглянути всю колекцію ARTEMKLIMCHUK осінь-зима 2018/2019.