Український Vogue уперше вийшов друком від початку повномасштабного вторгнення. Редакція присвячує випуск всім українцям та українкам і нашому спільному шляху до перемоги.
Цей журнал — особливий, адже випускати Vogue друком під час війни — справжнє диво. Цьому диву редакція завдячує Збройним Силам України і присвячує наше перше друковане число від початку великого вторгнення всім українцям та українкам і нашому спільному шляху до перемоги.
Ми жили й дихали цим числом кілька місяців, але по-справжньому повірили, що воно вдасться, 30 грудня — цього дня ми зняли нашого першого героя у проєкт HEROES. Це був Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міноборони. Коли Кирило зайшов у фотостудію, ми зрозуміли, що впораємося, — хоч яким нереальним на перший погляд здавалося завдання зібрати в одному випуску військових і політиків, волонтерів і митців, правозахисників й артистів, працівників ДСНС та Укрзалізниці.
Над цим числом наша команда працювала разом із авторами з усього світу. Письменниця Ірена Карпа, яка останні сім років мешкає в Парижі, брала інтерв’ю у Тайри у Варшаві, де ми піймали парамедикиню на шляху з Давоса до Києва. Дана Павличко, власниця видавництва "Основи" та директорка міжнародної організації United for Ukraine, яка тимчасово мешкає в Німеччині, зумом поспілкувалась із Сергієм Притулою, зануреним у волонтерську роботу в Києві. Ярослава Гресь, координаторка фандрейзингової платформи UNITED24, дізналася в найвідомішого у світі українського футболіста Андрія Шевченка, як його авторитет допомагає збирати мільйони для України. А маркетолог Андрій Федорів на наше прохання розпитав про кібервійну свого славнозвісного тезка, віцепрем’єр-міністра з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій Михайла Федорова.
Тим часом, поки ми записували ці інтерв’ю, команди наших фотографів об’їздили країну, аби зняти цінні кадри. Стефан Лісовський попрямував до Харкова — щоб сфотографувати відважну бригаду ДСНС України, яка перші місяці повномасштабної війни день і ніч рятувала Північну Салтівку, величезний спальний район міста, що найбільше постраждав від російських ракет та артилерії, — а потім примчав у Київ, де на задньому дворі університету Шевченка проникливо зняв захисника "Азовсталі", пресофіцера полку "Азов" Іллю Самойленка. Фотографка Василина Врублевська вирушила в Київську область до художниці Алевтини Кахідзе, Вік Бакін навідався в Івано-Франківськ, у гості до режисера Франківського театру Ростислава Держипільського. Також над цим числом працювали фотографи Сергій Моргунов, Льоша Ліч та Андрій Грей — у Києві, Вінниці, Львові та інших містах країни, фіксуючи на свої камери іноді втомлені, але завжди полум'яні очі людей, які сьогодні творять історію. Деяких героїв вдалося зняти під час короткої ротації: серед них й Іордан Константініді — в минулому директор одеського магазину Ogonëk, а тепер — бойовий медик Збройних Сил, який ще за два дні до нашого знімання перебував "на нулі" на Донецькому напрямку.
Яким має бути друкований Vogue під час війни — філософське питання, але ми одразу зрозуміли, що не повинні зраджувати себе: цей випуск — про красу українців і неймовірне натхнення. На його сторінках — понад 50 героїв. Вони боронять нас на передовій, представляють Україну в Радбезі ООН, на бієнале у Венеції, на сцені Карнеґі-голу, на Олімпійських іграх та Каннському кінофестивалі. Вони рятують, оперують, гасять пожежі після обстрілів, обслуговують потяги, а також пишуть книжки, дають концерти – аби зібрати кошти для тих, хто боронить, рятує, лікує.
Єдність і згуртованість — наша суперсила, якою вже понад рік великої війни захоплюється весь світ. Цим числом нам хотілося нагадати, що шлях до перемоги — спільна справа, що кожен крок і внесок — цінний, вагомий, помітний. 200 сторінок випуску — фіксація цих внесків, великих та маленьких, військових і цивільних — у словах та образах; наша з вами історія, наше освідчення в любові своєму народові.
Слава Україні!
Колекційне видання доступне онлайн та в обраних точках продажу.