Мода завжди була тісно переплетена з квір-культурою та її історією. Цю індустрію докорінно змінили кілька поколінь LGBTQIA+ дизайнерів — від відомих повоєнних кутюрʼє, як-от Крістіан Діор та Ів Сен-Лоран, до таких візіонерів, як Руді Гернрайх, Рой Голстон і Стівен Берроуз. Утім, відкрито визнати цей взаємовигідний зв'язок стало можливим лише в останні десятиліття. Та й сьогодні досі точаться дискусії про те, де закінчується комерціалізація індустрії та починається справжня солідарність і співпраця. З цієї нагоди згадуємо кілька найяскравіших моментів із подіумів, які стали трибʼютом квір-спільноті, її видатним постатям та соціокультурним рухам.
Thierry Mugler весна-літо 1992
Зухвала та кемпова естетика Тьєррі Мюглера знову в центрі уваги. Пристрасть дизайнера до видовищ та гіперболізованої фемінності сьогодні сприймається як стовідсотковий квір: зчитується її прихована іронія, грайливість та виразний смак до провокацій.
Для свого показу весна-літо 1992 року в готелі Century Plaza в Лос-Анджелесі Мюглер запросив драг-виконавицю Lypsinka, чий сценічний стиль був натхненний як старим Голлівудом (зокрема, акторкою Джоан Кроуфорд), так і високою модою (супермоделлю 50-х Довімою). Виправдовуючи свій псевдонім, Ліпсінка влаштувала на подіумі грандіозне шоу під фонограму, змінивши чотири образи поспіль — кожен наступний ефектно з'являвся з-під попереднього. Перформанс почався з маскулінного костюму на стику моди 1950-х та 1980-х, а завершився чорною сукнею-комбінацією, ставши одним із найяскравіших прикладів нерозривного культурного діалогу між світом моди та драг-мистецтвом.
Jean Paul Gaultier Сouture весна-літо 1998
Серед плеяди провідних кутюрʼє французький enfant terrible Жан-Поль Готьє особливо вирізняється своїм свідомим та послідовним оспівуванням квір-естетики. Його творчий шлях сповнений сміливих рішень: від чоловіків у спідницях на показі 1985 року до регулярного використання гомоеротичного мотиву маскулінної marinière (тільняшки) у стилі Жана Жене.
Протягом багатьох років Готьє також плідно співпрацював зі своїм близьким другом і музою Танелем Бедроссіанцом, щоразу створюючи вражаючі візуальні образи. Так, на кутюрному показі весна-літо 1998 року, натхненному епохою Просвітництва, Бедроссіанц дефілював у сукні з туго затягнутим корсетом та пишними оборками, одягненій поверх білої сорочки з краваткою. Цей образ став настільки культовим, що згодом увійшов до каталогу знаменитої виставки Інституту костюма Метрополітен-музею 2019 року — "Camp: Notes on Fashion".
Alexander McQueen осінь-зима 1998/99
Багатьом квір-діячам часто доводилося приховувати своє приватне життя — одним з них був дизайнер Александр Макквін, відомий своїм вмінням розповідати складні історії на подіумі. Одна з них — колекція Alexander McQueen осінь-зима 1998/99, що натхненна образом Жанни д'Арк.Цю католицьку мученицю, відому своїм чоловічим вбранням, часто вважають протоквір-іконою.
Ще у 1936 році Віта Секвілл-Вест у книжці "Свята Жанна д’Арк" шукала в її образі лесбійські мотиви, а сучасні дослідники взагалі говорять про її можливу транс-ідентичність. Хоча сам дизайнер безпосередньо не торкався цих теорій, після шоу він залишив свій культовий коментар: "Будь-хто може стати мучеником за свої переконання. Можливо, я став мучеником за гомосексуальність ще у віці шести років".
Chanel Couture весна-літо 2013
Вихід нареченої — класика подіумної моди. Найчастіше вона грандіозно закриває шоу і йде подіумом сама. Проте чимало дизайнерів намагалися зламати цей стереотип.
У весняно-літній колекції 2006 року Джон Гальяно показав найрізноманітніші комбінації закоханих пар, а Ділара Фіндікоглу у 2018-му випустила цілу весільну лінійку, що руйнує гендерні рамки. Свій слід залишив і Карл Лагерфельд: у 2013 році кутюрне шоу Chanel закривали дві наречені, які трималися за руки. Дизайнер спокійно пояснив, що так він висловив солідарність із легалізацією одностатевих шлюбів у Франції, яку уряд офіційно дозволив трохи згодом.
Raf Simons весна-літо 2017
Останні років десять дизайнери все частіше надихаються творчістю квір-художників та візуальних митців. Одним з найпопулярніших є Роберт Мепплторп. У весняно-літній чоловічій колекції 2017 року дизайнер Раф Сімонс у синергії з фондом Мепплторпа прикрасив речі його фірмовими контрастними чорно-білими знімками. Тканина буквально ожила, ставши рухомим полотном для фотографій — від відвертих гомоеротичних кадрів до живих, неформальних портретів. Цікаво, що Сімонс особисто запитував згоди у кожної моделі зі знімків, і цей етичний крок сильно скоригував фінальний дизайн колекції.
Burberry весна-літо 2018
Те, як індустрія моди використовує райдужний прапор, часом викликає чимало запитань, змушуючи замислитися про прірву між символічними жестами та реальними діями. Проте фінальна, прощальна колекція Крістофера Бейлі для Burberry стала щирим маніфестом любові та шани до LGBTQIA+ спільноти.
Вона не лише відсилала до особистого коріння Бейлі — гея з робітничого класу, — а й прославляла потенціал нового покоління квір-митців. Окрім створення різнокольорової клітинки Burberry, яка стала лейтмотивом колекції, бренд також надав реальну матеріальну підтримку, зробивши пожертви трьом профільним благодійним організаціям: AKT, The Trevor Project та ILGA.