Пожива для роздумів: чому нам усім потрібне інтуїтивне харчування
Коли йдеться про правильне харчування, інтуїція переважно мовчить. Але апелювати до внутрішнього голосу все-таки варто.
Фото: AliqueТо бажання і жадібність, то раціо і тверезий розрахунок, то заграв апетит і усілякі спокуси, то нудьга, розчарування і стрес. Є безліч причин, через які ми заглядаємо в холодильник, стаємо до плити або просто їмо солодощі. Але мета часто однакова — швидке насичення. І якщо відверто, причиною перекусів або бажання ґрунтовно набити шлунок найчастіше є емоційний, а не фізичний голод.
Украй рідко буває, що, продумуючи свій раціон, ми хочемо просто насолодитися смаком. Ні, зазвичай ми всерйоз стурбовані якістю харчування, намагаємося переосмислити меню, переглянути свої помилки, встановити нові правила — або вдосконалити старі. Ми регулярно засуджуємо себе за свої харчові звички, порівнюємо обмеження ("а як у людей?"), обсесивно ділимо їжу на хорошу і погану. А як же інтуїція? Зазвичай її ніхто не слухає.
Але все має бути куди простішим. Так, принаймні, кажуть дієтологи і психологи, стикаючись з наслідками розгнузданих або, навпаки, спартанських звичок у їжі. Лікарі дедалі активніше висловлюються за те, щоб дозволити тілу самому вирішувати, — і уважно прислухатися до його сигналів. З єдиним правилом: стосовно інтенсивності, з якою прямуєте за потребами організму. Голод визначає, коли час підкріпитися, а повний шлунок — коли вже досить.
Були часи, коли жити в злагоді зі своїм тілом не було для нас занадто важким. Кожна дитина з народження точно знає, коли вона голодна, і так само — коли більше не хоче їсти. Жоден малюк не стане плакати через їжу тільки тому, що вже настав полудень і прийшов час обідання, або ж тому, що хоче винагородити себе смакотою або заїсти горе. Інтуїтивне харчування — це проста вроджена навичка. Згодом усе ускладнюється. Виховання, приклади для наслідування, правила і безліч інших зовнішніх факторів змушують ігнорувати власні потреби вже з підліткового віку. Люди їдять, коли прийшов час, і тому, що хтось теж їсть. І якоїсь миті просто припиняють відчувати, чого дійсно потребує організм.
Ось тоді й умикається раціональний підхід. І починається: дієта, детокс, жодного цукру, м'яса, глютену, молочних продуктів. Правила з'являються і зникають, а тіло, метаболізм і травлення не завжди готові до таких змін. Приготування їжі та її поглинання відбувається під суворим контролем, ми починаємо звинувачувати себе за з'їдене, оптимізуємо "треба" і "хочу", контролюємо меню і перестаємо довіряти відчуттям. А є ж іще емоції! Коли інтелектуального задоволення досягти не вдається, емоції пробуджують наш емоційний голод. Розкішна їжа в якості винагороди, солодке частування, щоб позбутися розчарування, трошки добавки — від нудьги, а жирна їжа — від самотності. Їжа може заспокоїти і підняти настрій, дати відчуття комфорту і безпеки. Але з таким підходом вона не виконує свою безпосередню функцію: живити організм відповідно до його потреб, давати йому необхідну енергію і дійсно приносити користь.
Як же тепер з цим бути? Повернутися до витоків — проста рекомендація. Але не розраховувати на миттєве перезавантаження — знадобиться час і пильна увага до власних відчуттів. Потрібно прислухатися до себе, довіряти собі і не прагнути відповідати чужим ідеалам. Крок за кроком прямувати за інтуїцією, постійно запитуючи себе: "А чого ж мені дійсно хочеться"? Той, хто турбується, що неминуче почує: "Еклерів, салямі і складних коктейлів", насправді в діалозі з собою скоро знайде зовсім іншу відповідь. Експерти з інтуїтивного харчування гарантують зміни: раціон стане збалансованим і гармонійним, з'явиться почуття задоволення і внутрішнього спокою. З огляду на те, що організму для нормального функціонування необхідні поживні речовини, тіло знає, що саме йому необхідно. Зрештою, воно має власний інтелект. Треба тільки навчитися його чути і поважати.
Текст: Рита Кольмайєр
