Діана Вріланд: особисті спогади її онука Александра
Під маркою Diana Vreeland представляють аромати, присвячені легендарному редактору Vogue, яка, за твердженням Річарда Аведона, винайшла цю професію і наповнила її змістом. В Україну приїхав Александр Вріланд, онук Діани, хранитель її спадщини, і розповів Vogue UA головне, що потрібно знати про його бабусю.
Александр ВріландПід час створення колекції ми хотіли вшанувати дві пристрасті Вріланд: до кольору і до слова. Тому імена ароматів – складні і важкі для перекладу: Daringly Different, Simply Divine, Devastatingly Chic. У кожному ароматі звучить якась особиста історія. Так, Simply Divine розповідає історію кохання Діани Вріланд. Вона вийшла заміж в 19, дідусь був її першим і єдиним коханням. Вони прожили разом 45 років – майже все життя. Кожного разу, коли вона його бачила, вона розпрямляла плечі і ставала особливо красивою: вона хотіла здаватися йому найпрекраснішою з усіх жінок. У Simply Divine звучить легка і свіжа тубероза. Часто ця квітка може тонути в сиропі і здаватися старомодною, але ця тубероза – дуже свіжа і носибельна.
Аромати Diana VreelandDevastatingly Chic розкриває тему Марокко. Як головний редактор американського Vogue, Вріланд провела багато часу в цій країні. Після вона ввела в моду каптан, а також зробила серію фото марокканських жінок і опублікувала їх у Vogue. Для 60-х років минулого століття це було безпрецедентно. Сьогодні редактори арабського Vogue (ми недавно зустрічалися в Дубаї), говорять, що весь візуальний образ арабських жінок ґрунтується на тих засадах, які заклала моя бабуся 50 років тому. Devastatingly Chic звучить нотами квітів гвоздики. Композицію створив Карлос Бенаім, відомий роботами, зокрема, для марки Frederic Malle (ми з Фредеріком великі друзі).
Для Діани Вріланд мода була всім. Вона вважала, що якби люди одягалися настільки добре, наскільки могли б, то перед ними відкривалися б всі двері. Зважаючи на це і створені флакони: вони "одягнені" в кольорове скло і декоровані кольоровими китицями. Бабуся любила колір. Вона списувала цілі сторінки, присвячувала їх рожевому, жовтому, синьому, червоному – її улюбленим квітам.
Аромати Diana VreelandКовпачки – важкі, магнітні. Їх легко знімати і одягати, але, разом з тим, флакон можна брати за кришечку без ризику упустити. Їх виготовляють у Франції на тих же заводах, що і Chanel №5. Вони зі скла, але здаються кришталевими.
Коли Діана Вріланд очолила Інститут костюма, першу виставку, що вона організувала – присвятила Крістобалю Баленсьязі. Тоді бабуся придумала поширювати аромат через музейну систему кондиціонування. Вона організувала загалом 14 виставок. І кожну супроводжували аромати. Що це були за композиції, зараз вже невідомо, але її пристрасть до ароматів незаперечна.
Діана ВріландВдома у бабусі завжди горіли свічки, тлів ладан, на кожному кроці зустрічалися попурі з квітів. Вона користувалася спреями для кімнат і палила ароматичні лампи. Загалом, активно використовувала всі можливі ароматичні пристрої того часу. І, як справді одержима запахами, голками впорскувала аромати в диванні подушки.
Діана ВріландУ 60-і в Америці часто відключали електрику. Це були так звані brown hours. Але у Діани Вріланд, яка в той час була головним редактором американського Vogue, було стільки парфумованих свічок, що вона роздавала їх редакторам, – і ті могли працювати далі. Так всі і бродили, немов ті примари – кожен зі своєю свічкою.
Раніше споживачі любили сильні, потужні аромати, що так і збивають з ніг. Сьогодні люди шукають витончені, вишукані композиції, свіжі, як одеколони, але стійкі, як духи. Проблема в тому, що повітряні запахи, які довго живуть на шкірі, – своєрідний оксюморон. Створювати довготривалу свіжість складно: потрібні дуже дорогі інгредієнти. Зате в результаті вони будуть змінюватися на шкірі кожні 5 хвилин. Це як філармонічний оркестр, в якому звучать різні інструменти – то разом, то по черзі.
Stagerringly Beautyful – цитрусово-інжировий аромат. Справжня ольфакторна подорож, ніби ви йдете по морському узбережжю, вдихаєте аромат цитрусів, стиглих фіг, листя інжиру і його плодів. Аромат настільки реальний, що можна почути смак інжиру. І ось тут реалізована задача довгограючої свіжості.
У бабусі було унікальне бачення краси. Так, Лорен Гаттон, легендарна топ-модель, на зорі кар'єри не могла працювати в моді: легка косоокість, діастема між передніми зубами. Гаттон служила фіттінг-моделлю. Як тільки бабуся побачила Лорен, вона негайно відправила її до фотографа Річарда Аведона. З того моменту і почалася оглушлива кар'єра Гаттон (вона з'являлася на обкладинках Vogue більше 25 разів).
Протягом усієї своєї кар'єри бабуся працювала з багатьма людьми, яких не можна було назвати традиційно красивими. Анжеліка Х'юстон, Пенелопа Три, Мік Джаггер. Перше фото Міка, до речі, було опубліковане в Vogue. Вона бачила ту красу, яку до неї не бачив ніхто. Це потім вже люди говорили: "Ну зрозуміло, Лорен така красуня". Але поки цього в ній не відкрила Вріланд, ніхто цього не бачив.
29 вересня виповниться 115 років від дня народження Діани Вріланд. Вона не любила згадок про свій день народження. Вважала, що люди даремно надають датам таке значення, і нічого влаштовувати такий галас навколо. Бабуся ніколи не святкувала свій день народження, не кликала гостей, не приймала подарунків. Так що ми теж особливо не виділяли 29 вересня. Та це й не потрібно – і без того ми згадуємо її щодня.
Александр Вріланд зі своєю бабусею Діаною ВріландЯ вирішив стати хранителем спадщини бабусі 10 років тому на прохання дядька і батька. Погодився на умовах повної свободи дій. Я не збирався ставати частиною демократичного процесу або витрачати час на дискусії, а просто хотів робити те, що вважав за потрібне. З тих пір ми випустили документальний фільм про мою бабусю ("Діана Вріланд: Око має подорожувати", 2012 реж. Ліза Іммордіно – ред.), видали кілька книг. Найкращою книгою про неї, до речі, я до сих пір вважаю ту, що вона написала сама, – D.V. – вона неймовірно кумедна і жива.
Автобіографія Діани Вріланд D.V.Зараз я працюю над новою – вона вийде через два роки. Ви не уявляєте собі, скільки розумних, веселих, смішних речей вона говорила. Отримую море задоволення, поки розкопую про неї нові факти.
Я проводив з бабусею багато часу. Ми розважалися як могли. Наприклад, в мій сімнадцятий день народження вона запропонувала: "Давай пообідаємо". Я приїхав до неї додому, але під будинком вже чекала гарна машина, яка доставила нас в Медісон Сквер Гарден. Там був концерт Rolling Stones! – і ми додивилися його до кінця. А після вона сказала: "Ну що ж, а тепер – святкувати". І ми вирушили на день народження до Міка Джаггера – ми народилися в один день, 26 липня.
Портрет Міка Джаггера в Voguehttp://legacy.dianavreeland.com/page/posts/op/read/id/89То була абсолютно божевільна, незабутня нью-йоркська вечірка. Там було змагання по степу, в якому змагалися всі найкращі чечітники світу. Грав знаменитий соул і блюз-музикант Каунт Бейсі. І це все на терасі, на даху. Неймовірно. А для бабусі це була звичайна справа, нічого особливого.
У неї було нереальне почуття гумору. Воно виникало від її винахідливого, незвичайного, творчого погляду на світ. Мій батько – американський дипломат, і в дитинстві я жив в Марокко. Так ось, бабуся була впевнена, що я їжджу в школу верхом, а навколо всюди розгойдуються верблюди. Ну зрозуміло, я їздив в школу на автобусі, але в бабусиній уяві все було значно яскравіше. Дійсно, який сенс жити в Марокко, щоб прозаїчно користуватися транспортом. І так вона собі уявляла світ завжди. Ну хіба це не прекрасно?
Діана Вріланд"Як звуть твого верблюда?" – могла запитати вона. "Та ну який верблюд, ба!", – відмахувався я. Але з чим-чим, а з прозою навколишнього світу вона була категорично не згодна. Її внутрішній світ був багатий і барвистий, і так вона бачила все навколо.
І її яскрава натура постійно спонукала людей складати про неї різноманітні міфи. Що стосується найпоширеніших і екзотичних, їх два. Перший – вона заснувала американський Vogue. Другий – вона придумала Metropolitan.
Діана ВріландЗвичайно, Vogue оснований Конде Настом, а вона лише була головним редактором. Але до її появи Vogue був таким собі стабільним, досить млявим світським виданням. Вона стала першою, хто зробив Vogue таким, яким він є зараз. І вся видавнича сім'я цінує її внесок.
Моя дружина минулого тижня брала у інтерв'ю у Ендрю Болтона, головного куратора Інституту костюма при музеї Метрополітан. І він віддав належне моїй бабусі: сказав, що музей багато в чому їй завдячує. Так що, як бачите, в міфах є велика частка правди.
Найдивовижніша річ, яку треба знати про мою бабусю, – вона була неймовірно творчою. Ми живемо в світі, де не так багато людей бризкають ідеями, мають творчу силу і величезну уяву. Моя бабуся саме така. Вона володіла силою перетворювати світ.
Александр ВріландПам'ятаєте відому зйомку Річарда Аведона з Верушкою в Японії? – її стилізувала Поллі Меллен. Єдиний бриф, який бабуся тоді дала Поллі, був такий: "Прочитай "Повість про Гендзі". Це історія життя і любовних пригод японського принца Гендзі в епоху Хейан (з 794 до 1185 року – ред.), один із найвидатніших творів японської класичної літератури.
Повесть про ГендзіЦі троє вирушили до Японії на п'ять (!) тижнів. І привезли звідти ті самі знамениті знімки, наповнені спокусою. Японія, хутра, Верушка, сніг – все це вдалось завдяки уяві Аведона і Поллі, підперезаній Діаною Вріланд.
Фото розвороту Vogue зі зйомкою Річарда Аведона. Модель: ВерушкаЇї нескінченна креативність – це унікальний дар. Вона працювала фешн-редактором Harpers Bazaar 26 років. Двадцять шість, ви уявляєте? – фонтанувати ідеями стільки часу поспіль. На це потрібен особливий дар.
Александр ВріландМоя бабуся вічно влаштовувала вдома якісь вечірки і розваги. Знаменитості, моделі, фотографи, включно з Девідом Бейлі і Твіггі, і багатьма, багатьма іншими. Це було незабутньо. Вона завжди радісно залучала нас з братом в нестримні веселощі. Ніколи не було такого: "О Боже, ну чим ми тут будемо займатися" – навпаки, ми були в передчутті нереальних, божевільних пригод.
Бабуся носила різні духи, найчастіше – орієнтальні. Її завжди супроводжувала хмара запахів, а весь будинок був нюхових атракціоном. Моя дружина Ліза (Ліза Іммордіно, режисер – ред.) запитала у фотографа Девіда Бейлі в інтерв'ю для документального фільму про бабусю: "Яке було перше враження від зустрічі Діаною Вріланд?" Він відповів: Я увійшов до ліфта в будинку Conde Nast, і я відчув якийсь абсолютно неймовірний запах. І по запаху дійшов до її кабінету".
Зі своїми ароматами ми хочемо завоювати світ. Минулого року марка Diana Vreeland отримала нагороду The Fragrance Foundation Awards за найкращі духи в Америці.
Александр ВріландЯкось на зустрічі парфумери, які виготовляють для нас духи, перепитали: "Що, реально у вас необмежений бюджет?" Я підтвердив. Обидва зачаровано вивели в своїх нотатках: "Необмежений бюджет".
Вартість інгредієнтів – завжди найбільше питання. Маленький бюджет на виробництво обмежує свободу творчості. Це як клавіатура фортепіано. Ти просиш музиканта зіграти прекрасну мелодію, але говориш: "Тільки ось цих клавіш не чіпай. І цих. І не використовуй ось ці". Ну неможливо створити повітряну, іскристу, прекрасну композицію з дешевої сировини.
Підтекст цієї фрази розкриває велику, мабуть, найважливішу місію, яку виконувала моя бабуся. Вона випускала назовні світ, який відкриває можливості, фантазію, таланти, надихає і дає крила. Можливості, які відкриті перед кожним. Тому формулювання "Чому б вам не ..." я завжди тримаю в голові. Я вірю в можливості.
Александр ВріландДіана Вріланд, легендарний редактор Vogue і куратор музею Metropolitan, завжди надихала людей. Вона цінувала жінок і вірила в них. З нею працювало безліч жінок-фотографів, включно з Луїзою Даль-Вульф і Ненсі Вайт. Такий підхід, особливо в 60-х роках минулого століття, був нетиповим. Колекція ароматів Diana Vreeland оспівує силу жінок – і дорогоцінні парфумерні інгредієнти.
Як минула презентація ароматів Diana Vreeland в Sanahunt Luxury Department Store, дивіться в галереї.
Instagram: @vogueua_beauty
Фото: Maria Pavliuk
Текст: Alyona Ponomarenko
