Колектив Spilka народився як прагнення до дії кола друзів — українок та українців, які живуть у різних країнах. Після 24 лютого 2022 року вони шукали способи підтримати Україну. Та знайшли — за допомогою сучасного мистецтва Spilka Paris фандрейзить і привертає увагу до України.
Початок повномасштабного вторгнення застав Ірину Катюк, співзасновницю та керівницю "Спілки", в Парижі. Перший рефлекс — бути зі своїми: "Я пішла на склад гуманітарної допомоги французького "Пласту". Там познайомилася з Олексієм, разом ми почали збирати гуманітарку", — каже вона. Сьогодні Spilka Paris через мистецький контекст презентує в Європі українські цінності. "Ми вже достатньо тісно інтегровані в міжнародний дискурс, але, на жаль, європейці не вповні це розуміють, — розповідає Ірина. — Часто нас сприймають як щось чуже, східне, наближене до Росії". Олексій Грушко-Рясний як арткуратор говорить про важливе завдання Spilka Paris — сформувати нові уявлення про Україну як самодостатню культуру, цікаву для глобального контексту. "На відміну від офіційних установ і дипломатичних структур, у нас більше свободи в протистоянні російському естетичному наративу", — зауважує він.
Паризька Spilka, як і її сестринська організація в Нью-Йорку, влаштовує благодійні мистецькі події на підтримку України. Адресати допомоги — Херсон, Третя штурмова бригада, також діє фонд підтримки для українських митців. Долучитися просто — можна зробити донат на сайті. Хоча, певно, для французької публіки цікавіше відвідувати благодійні маркети. Наприклад, виставку-продаж робіт молодих українських фотографів: експозиція Lens of Innocence, що відбулася в листопаді 2023 року в паризькій галереї Géraldine Banier, була присвячена світлинам з життя українських дітей у часи війни.
Як привезти українського митця чи мисткиню в Париж і організувати подію, яка привабить французьку публіку? Олексій міркує, що мистецтво, зокрема сучасне, — це спосіб комунікації: "Виставки молодих художників демонструють: попри війну, наше мистецтво розвивається. Також нам важливо показати, що воно не з’явилось нізвідки, що в нас є багата культурна спадщина, яка формувала нас як націю і продовжує живити сучасну українську творчість".
Spilka — це десяток людей різних професій: від дизайнерів одягу до менеджерів галерей. І кілька сотень постійних відвідувачів
У Парижі це нелегко — тут понад тисяча галерей і перенасичений артподіями ринок. Тому Spilka робить акцент саме на видимості своїх заходів і авторів, яких представляє, — як-от згадані молоді фотографи-учасники виставки Lens of Innocence — Єгор Паркер, Мішка Бочкарьов, Дар’я Свертілова, або митці з колективного проєкту Love Shelter — Христина Подобєд, Сана Шахмурадова Танська, Антон Шебетко та Катя Лесів. "Наші заходи знайомлять з українськими митцями та контекстами, які вони хочуть показати в своїх роботах", — пояснює Олексій.
Spilka — це десяток людей різних професій. Вона обʼєднала дизайнерів одягу, фахівців з піару та реклами, копірайтерів, фотографів, диджеїв, менеджерів галерей. І кілька сотень постійних відвідувачів. Як зацікавити медіа такою роботою? Повномасштабне вторгнення Росії в Україну — не єдина війна у світі. На жаль, за увагу на шпальтах треба конкурувати. Фахівчиня з маркетингу, Ірина зізнається: це непросто, потрібно враховувати розмаїті інтереси медіа. Саме тому команда організовує вечірку електронної музики з виключно українським лайн-апом, про яку напише путівник розваг і культурних подій Timeout навесні 2024 року, і допомагає редакторам Harper’s Bazaar дізнатись імена українських фотографів.
"Виставки молодих художників демонструють: попри війну, наше мистецтво розвивається. Також нам важливо показати, що воно не з’явилось нізвідки, що в нас багата культурна спадщина"
Такі проєкти спрацьовують, бо у фокусі команди Spilka — не точкові заходи і донати, а розбудова мережі підтримки. "Наша центральна ідея — створення ком’юніті навколо України, — каже Ірина. — Його учасники об’єднані спільними цінностями й уявленнями про майбутнє, минуле і сьогодення. Це прогресивні люди з деколонізованим поглядом на світ. Вони підтримують Україну щодня".
Фото: Daria Svertilova
Текст: Ірина Славінська