У просторій майстерні художника Урса Фішера у Брукліні можна обідати, працювати і міркувати про сенс життя і мистецтва.
Після несподівано цікавої бесіди про рецепти з таксистом Урс Фішер хоче нуту. На щастя, у нього є власний шеф-кухар і кухня, повна делікатесів, – і ось уже на плиті весело шипить ціла сковорода нуту з помідорами. Він пробує – і киває зі схваленням. Потім хватає великий шматок фети в оливковій олії і проковтує, навіть не жує. У майстерні художника скоро обід, а це означає, що за загальним столом збереться команда Фішера і, як часто буває, пара-трійка його друзів.
Цей щоденний ритуал – спроба художника перетворити гігантське приміщення у Брукліні, де він створює свої скульптури та інсталяції, у місце не просто затишне, але й веселе. "Весь час ми проводимо у студії – практично півжиття проходить там. Так давайте зробимо її трохи приємнішою", – вимовляє він з сильним швейцарським акцентом.
У нічим не примітний будинок у двох кроках від набережної в Ред-Гук Фішер перебрався десять років тому – і відразу ж затіяв капітальний ремонт. Сьогодні в головному залі з 6-метровими стелями – десять вікон. З кухні і їдальні, куди можна забратися по мінімалістичних дерев'яних сходах, відкривається вид на незакінчені роботи: глиняні абстрактні скульптури (деякі досягають 13 метрів у висоту), столи, покриті равликами, які після програмування будуть "плазувати", залишати за собою візерунок зі штучного слизу. Всюди розставлені рослини, а за скляною стіною видніється сад, розбитий на місці стоянки для вантажівок.
Швейцарець Урс Фішер починав зі створення декорацій для театральних постановок і кіно в Амстердамі в 1990-і, тому цілком закономірно, що його студія площею 24 000 кв. м. нагадує звуковий павільйон. Просторі робочі зони розмежовують затишні меблі, що нагадують декорації для зйомки окремих сцен. "Думки вимагають простору", – каже художник. У гігантському приміщенні в задній частині будівлі окремий кут відведений під його велику бібліотеку. Почитати можна тут, на одному з м'яких світло-сірих диванів і крісел. На одній з кушеток є покривало: тут художник любить подрімати.
Натхнення – річ минуща. Щойно завершився напружений період: у кінці 2018 року зі різницею в кілька днів відкрили одразу дві виставки Фішера в галереях Ларрі Гагосяна. Інсталяція, на яку можна подивитися в нью-йоркській галереї, представляє зал з офісними кріслами "ошатних" забарвлень – здається, ніби вони кружляють у танці. Траєкторія їхнього руху визначається присутністю глядачів. Стільці зі спеціальними сенсорами ніби прагнуть наблизитися до людини, але в останню мить відступають у нерішучості.
У творчості Фішера завжди є місце для гумору. Взяти хоча б його перший великий успіх – інсталяцію Rotten Foundation (1998): стіна зі сміття, встановлена на продуктах, що гниють. "Гумор допомагає нам в повсякденному житті, хіба не так? Без нього тебе починає охоплювати туга", – говорить він під пронизливий акомпанемент двох папуг, що цвірінькають.
Фішер – відомий провокатор. Його виставка в лондонській галереї Гагосяна складалася всього з одного експоната – статуї Даші Жукової, світської левиці і однієї з засновниць Музею сучасного мистецтва "Гараж", у вигляді свічки. У день відкриття був запалений ґніт, і протягом наступних семи тижнів, поки тривала виставка, воскова фігура повільно танула. Dasha – остання з серії свічок, присвячених культовим особистостям і світовим арт-роботам, у числі яких Джуліан Шнабель і копія "Викрадення сабінянок" Джамболоньї, яку Фішер спочатку створив, а потім знищив. Твори, зізнається художник, вимагають уваги. "Вони не хочуть тихо порошитися в кутку", – пояснює він.
Коли Фішер діє, покладається на почуття і емоції. Коли він тільки починав, побудував будинок з хліба на одній з площ Відня. Інсталяція не несла ніякого прихованого сенсу, запевняє Урс. "Я просто хотів зліпити будинок з хліба, – розповідає він. – У Швейцарії повно таких дерев'яних "пряникових" будиночків". Але місцева публіка була в люті: хтось розгледів у ньому символ тіла Христового, пряме відсилання до слів Ісуса "Я є хліб життя". Інших обурив сам факт зневажливого ставлення до їжі, хоча буханки для свого будиночка Фішер роздобув на звалищі за хлібозаводом. Пізніше він відтворив свій "хлібний дім" в Нью-Йорку в художній галереї Gavin Brown's enterprise – і різниця в сприйнятті його вразила: "Тепер всі тільки і говорили, що про вуглеводи".
У Фішера багато ідей, але присвячувати мистецтву все своє життя він не планує: не бачить сенсу. У нього багато інтересів – від музики і танців до гастрономії. "Я мрію одного разу перестати займатися мистецтвом. Це моя вища мета. Мистецтво для мене – як екзоскелет. Хто знає, може, в один прекрасний день я перестану його потребувати".
Текст: Julie L. Belcove
Фото: Yoshihiro Makino