Виставкою художників Романа Михайлова і Сергія Мельниченка новий сезон відкриває Face Foundation. Куратор фонду, галеристка і арт-дилер Тетяна Миронова, впевнена: в моді – гостросоціальне мистецтво.
Витончена, тендітна блондинка, Тетяна Миронова – яскравий персонаж українського арт-ринку. Тетяна прийшла в мистецтво з бізнесу і вміло доклала тут свої менеджерські таланти: на початку 2000-х вона відкрила першу галерею разом з Сергієм Гусовським (політик і ресторатор. – прим ред.): представила в Україні популярного в Європі художника Романа Жука, однією з перших почала продавати Анатолія Криволапа. Сьогодні Тетяна управляє муніципальною галереєю "Лавра", курує FACE Foundation і Mironova Gallery, на виставки якої в Лаврський провулок з'їжджається вся світська публіка – від першої леді Марини Порошенко до художниці Зінаїди Ліхачової. На вернісажах Миронова завжди зразково одягнена, її улюблені бренди – Céline і Dior.
У портфоліо Миронової – робота з найуспішнішими українськими художниками: Анатолієм Криволапом, Олегом Тістолом, Арсеном Савадовим, Максимом Мамсиковим. 2012 року про її виставку "Апокаліпсис і відродження в Шоколадному будиночку", яку курували художник Олег Кулик і критик Костянтин Дорошенко, говорив весь Київ. Куратори перетворили пишний ренесансний особняк в тотальну радикальну інсталяцію – з величезною інсталяцією Жанни Кадирової, для створення якої в галереї вивантажили вантажівку бетону, оперою Олега Кулика, гігантськими картинами Арсена Савадова і радикальними політичними роботами Давида Чичкана. Саме тоді Тетяна Миронова означила коло своїх інтересів – гостросоціальне мистецтво. Сьогодні в її кабінеті є дві роботи арт-групи Recycle – учасниці Венеціанської бієнале, яка дотепно критикує сучасне суспільство; і твори модного українського художника Сергія Западні з хворобливої серії "Мішені".
Минулої осені в галереї "Лавра" відкрилася виставка "Страх" 29-річного Романа Михайлова – одного з найрадикальніших і чесних українських художників, призера британської премії Saatchi. Під час президентських виборів 2010 року він нелегально записав процедуру підрахунку голосів, перетворив зібрані матеріали в проект для Одеської бієнале сучасного мистецтва. 2015-го у Верховній Раді відкрилася його виставка "Тіні": на стінах Ради висіли чорні обгорілі інсталяції, які за формою нагадують кораблі, – алюзія на анексію Криму. Через рік в Парижі він розмістив на стіні середньовічної церкви Сен-Меррі величезні обвуглені аркуші паперу, які зяяли, як рани, посеред міста, – як символ подій, що відбуваються в Україні. Частина проекту цього літа Миронова представила на Art Basel. "Ми вибрали роботи Роми з серії "Опік реальності", розуміючи, що вони можуть зацікавити європейського колекціонера. Більшу частину експонатів розібрали зразу".
У жовтні в рамках виставки, присвяченої п'ятиріччю журналу Vogue UA, Тетяна презентує новий проект Романа Михайлова і фотографа Сергія Мельниченка, призера конкурсу Leica Oskar Barnack Award. Авторів проекту об'єднує не тільки дружба (п'ять років тому вони познайомилися в резиденції художників в Харкові), а й інтерес до соціальних тем, а також міжнародний успіх – 16 фотографій Мельниченка з документальної серії Behind The Scenes, знятої в китайських нічних клубах, цього літа розійшлися на ярмарку в Базелі.
У Face Foundation фото Мельниченка доповнюють нові роботи Михайлова – гасла No Game, No Hero, Only Now – Only Never, My Style Is No Style, написані балончиком на папері брудно-сірого кольору, – ніби графіті на стінах. У цьому проекті художники звертаються до людських страхів і соціальних травм.
Тетяна Миронова не тільки курирує проект, але і допомагає художникам бути комерційно успішними. Спостерігаю, як Михайлов розвішує на стінах свої слогани, а Миронова шепоче мені на вухо, що вже знає, кого з колекціонерів можуть зацікавити ці роботи. Нещодавно за рекомендацією Тетяни роботу Михайлова із серії "Страх" придбав власник Helen Marlen Group Михайло Кавицький – і поділився цією новиною в Facebook.
"Мистецтво має потрапляти не тільки в музеї, а й до приватних колекцій", – каже Тетяна. Цю думку розвиває Роман Михайлов: "Новий тренд серед європейських колекціонерів – купувати проекти, які у свій час були представлені на бієнале або в Базелі. Ай Вейвей з величезних інсталяцій, які показує у великих музеях, робить тиражні фотографії та навіть посуд. Герст оформляє ресторан в Лас-Вегасі і друкує репродукції своїх робіт на серветках". Роман згадує, як на барахолці в Європі купив за 200 доларів чашку для еспрессо Аніша Капура, – зараз це раритет.
Щоб українські колекціонери не соромилися купувати посуд з роботами художників, Миронова щодня веде непомітну, але важливу роботу. Запрошує в свою галерею друзів-колекціонерів і проводить екскурсії, розповідає про роботи Назара Білика, Олексія Золотарьова, Сергія Западні та інших художників, – і планує запустити курс лекцій для колекціонерів.
Текст: Дарія Слободяник
Фото: Sergey Melnichenko
Стиль: Vena Brykalin
Асистент стиліста: Sveta Manukyan
Зачіски: Pavel Lotnik
Макіяж: Svetlana Rymakova
Продюсер: Marina Sandugey-Shyshkina