Жан Кокто, який народився 5 липня 1889 року, справжній людина-оркестр своєї епохи, який відмовлявся обмежувати себе чимось одним. Він був поетом, драматургом, прозаїком, художником, кінорежисером і критиком, але сам себе завжди вважав насамперед поетом, стверджуючи, що поезія існує і в живописі, і в кіно, і в театрі. Кокто став ключовою фігурою європейського модернізму, товаришував із Пабло Пікассо, Марселем Прустом, Едіт Піаф та Коко Шанель. Унікальність Кокто полягає в його здатності поєднувати міфологічні сюжети з радикальним авангардом, створюючи сюрреалістичні, але водночас дивовижно гармонійні світи. Його фільми "Кров поета" та "Орфей" назавжди змінили мову кінематографа, перетворивши екран на простір для візуальної поезії та сновидінь. Згадуємо його найвідоміші афоризми, в яких глибокої філософія поєднується з іронією та тонким розумінням людської природи й мистецтва.
"Зрозумійте, що саме вам дорікає публіка, і розвивайте це. Це і є ваша індивідуальність"
"Оскільки вони не знали, що це неможливо, вони це зробили"
"Поет — це брехун, який завжди говорить правду"
"Мода вмирає молодою, і саме це робить її серйозною"
"Дзеркала повинні б добре подумати, перш ніж відображати обличчя"
"Я знаю, що мистецтво абсолютно необхідне, тільки не знаю — навіщо"
"Справжня розкіш полягає не в тому, щоб володіти речами, а в тому, щоб дозволити собі не мати жодної зайвої"
"Письменник — це той, хто самотній, навіть коли він з кимось. Поет — це той, хто з кимось, навіть коли він абсолютно самотній"
"Головний недолік молодості в тому, що з кожним днем її стає все менше"