Vogue.ua вибрав 5 виставок художниць, які варто побачити цього літа. Від неймовірної Фріди Кало до зірки американського перформансу, Джоан Йонас – список неординарний.
З 16 червня, Музей Вікторії і Альберта, Лондон
Коли Фріда Кало померла 1954 року, її чоловік, художник Дієго Рівера, замкнув всі її речі у ванній їх будинку La Casa Azul в Мехіко і заповів відкрити сховище тільки через 15 років після його смерті. Сталося це, правда, майже на 30 років пізніше – 2004 року, але ця романтична історія тільки підсилює чарівність міфології знаменитого стилю Кало. Традиційний вишитий мексиканський одяг, фотографії, оригінальні б'юті-засоби, прикрашені квітами обручі для волосся, корсети і хустки, розписані і вишиті самою художницею, протез, декорований червоним шнурком і дзвіночком, – одяг є важливою частиною мистецтва Фріди Кало, яка найчастіше зображала саму себе, і все це продемонструє майбутня виставка в Музеї Вікторії та Альберта. І, ймовірно, допоможе зрозуміти роботу і життя знаменитої художниці.
До 4 листопада, Ноул-хаус, Кент
З британською садибою Ноул-хаус пов'язана цікава історія. Тут жили англійські герцоги Дорсет, а їх найзнаменитішою спадкоємицею була письменниця Віта Сіквелл-Вест, відома романтичними стосунками з Вірджинією Вулф. Незважаючи на те, що вона була єдиною дитиною в сім'ї, завдяки патріархальним законам свого родоводу, письменниця з знаменитого "Блумсберійского гуртка" не змогла успадкувати улюблений родовий маєток Ноул-хаус. Замість цього маєток передали її дядьку. За іронією долі, виставка "Жіноче місце", яка досліджує гендерні питання, триває саме в Ноул-хаусі. Експозиція, присвячена 100-річчю руху суфражисток і розповідям жіночих історій, зібрала роботи шести сучасних художниць, включно з Любаіну Хімід, CJ Mahony, Ліндсей Сеерс, Емілі Спід, Еліс Мей Вільямс і Мелані Вілсон.
До 2 вересня, галерея Лоурі, Солфрод
Від порнозірок і моделей до матерів і літературних героїнь – Шанталь Джофф заробляє собі на життя зображенням виключно жінок, оскільки вважає, що на чоловіків дивитися не цікаво. Особливу пристрасть вона відчуває до фотографії, а її основним джерелом натхнення є глянцеві журнали. Стиль британки схожий на суміш Матісса і Сінді Шерман, тільки картини виконані в пастельних тонах. Вона документує жіночі пози, одяг і виразність, а її картини, водночас, дотепні і теплі. Її роботи уособлюють психологічні тонкощі жіночих відносин і переживань. На виставці представлено 50 картин, створених протягом всієї кар'єри Шанталь.
До 23 вересня, галерея Тейт Ліверпуль, Ліверпуль
Чорно-білі портрети оголених і напіводягнених жінок Франчески Вудмен відкрили світу її приголомшливий талант фотографії та стали центром феміністського мистецтва в 1970-х роках, до її самогубства у віці 22 років. На виставці в Тейт Ліверпулі, Вудмен показана в бесіді зі знаменитим австрійським художником Егоном Шиле. Незважаючи на велику кількість різних контекстів і жанрів, роботи Шиле, який також помер в молодості, проводять багато паралелей з Вудмен. Незграбні, але динамічні портрети Егона нагадують розмиті, емоційні образи Франчески з її викрученими, спотвореними тілами, які створюють враження нестійкості.
До 5 серпня, Британська галерея Тейт, Лондон
З головами тварин з пап'є-маше, опуклими дзеркалами, променями світла і Тільдою Свінтон як учасницею перформансів, всесвіт Джоан Йонас схожий на психоделічний і вельми тривожний "шведський стіл". Йонас – одна з найвідоміших перформаністок сучасної Америки, учасниця Венеціанської бієнале. Багатопрофільна художниця, чия творчість поширюється на відео, хореографію і перформанс, Йонас вперше заявила про себе на нью-йоркській сцені в 1960-х, тоді провела один з перших своїх перформансів в церкві. Художниця продовжує активно працювати зараз, у віці 82 років. Її основні теми – зміна клімату, зникнення видів тварин, фемінізм і сексуальність, сьогодні актуальніші, ніж будь-коли.
За матеріалами Vogue.co.uk