На честь свого 20-річчя на посаді креативного директора Dior Віктуар де Кастеллан разом з представленням нової колекції влаштувала мікровиставку головних тем її ювелірної спадщини в паризькому Музеї сучасного мистецтва. Прикраси на тему садів, кутюра і балів можна вважати епіграфом до нової Dior Dior Dior.
Колекція присвячена мереживу – малюнок, пластика і навіть інтимність матеріалу обігруються на рівні техніки і дизайну прикрас. Структурною основою колекції, яка імітує плетену основу мережива, став малюнок бджолиних сот.
Їх збирали, вручну виліплювали кожну клітинку і залишали неполірованою внутрішню частину – так передана легкість і пластичність ювелірного мережива. Для досягнення ефекту правдоподібності Віктуар де Кастеллан використовувала прийоми з арсеналу кутюрного ательє: великі камені закріплені так, що не звеличуються над прикрасою, а ніби "вшиті" в неї; діаманти ограновані у формі леліток, на які "пришита" золота намистина.
Через бажання слідувати мереживній правді, колекція далека від реалістичності. Це багатобарвні асиметричні багаторівневі збори сережок, підвісок, браслетів і перснів, в яких з фірмовою легкістю Віктуар поєднані химерність придворних прикрас класицизму і навмисна невідповідність бароко, реалістичні чотири- лисники і фантастичні квіти. Форми прикрас ніби відтворюють ситуації, коли вкрай необхідним виявилося саме мереживо – і завжди в дещо ідеалізованому світі. Персні нагадують струмливі бальні спідниці, а браслети і сережки схожі на схоплені на ходу мереживні смужки, які обвивають зап'ясті або палець, наче граючись в майстерні, дівчинка вирішила прикрасити себе клаптем прозорого гіпюру.
У колекції Dior Dior Dior не обійшлося без нових жанрів. Є перстень на два пальці – досить пластичний, щоб рука почувалась вільно. Претендує на майбутній тренд набір з трьох сережок – асиметричної пари і одних пуссетів – і набір перснів на різні фаланги пальців. Чокер в стилі нашийної бальної бархотки, при всій зрозумілості жанру, – одна з найбільш трудомістких прикрас в колекції: виріб з 160 деталей збирали 1200 годин.
Текст: Тетяна Соловей