Ювелірні прикраси — це інвестиція, навколо якої існує багато упереджень. За якими критеріями вибирати дорогоцінне каміння, чому колір важливіший за розмір, як символічна вартість впливає на ціну предметів — про головні аспекти та міфи монетизації ювелірної скриньки розмовляємо з Тетяною Лісовою, засновницею компанії ITISI, офіційного представника італійських і французьких ювелірних брендів Crivelli, Djula й RF, та онлайн-платформи сучасних демократичних прикрас onlygoodjewls.
Тетяна Соловей. Те, що зараз вважається еталоном та класикою, колись було революцією, як, наприклад, ар-деко на початку ХХ сторіччя. Зараз прикраси в цьому стилі є вагомою та привабливою частиною будь-яких аукціонів і дуже цінуються колекціонерами. Як вам здається, чи є такий самий потенціал у предметів, які стали актуальними завдяки модним трендам зараз — на кшталт прикрас для пірсингу або асиметричних виробів?
Тетяна Лісова. В інвестиціях, хай то нерухомість, цінні папери або прикраси, має бути щось, що тримає гроші. Прикраси — це гра в довгу. Це не те, що можна перепродати в короткій перспективі, але це надійно. Каміння — достойна частина інвестиційного портфеля. Я кажу "каміння", бо саме воно є головним інвестиційним об'єктом. Наприклад, мініатюрні прикраси для пірсингу або сережки-кафи з невеликим діамантом — це не інвестиція. Інша річ, якщо в них рожевий або блакитний діамант чи австралійський опал, — але така прикраса триматиме гроші саме завдяки камінню, а не дизайну.
Дуже важливий фактор росту ціни на каміння — родовище. Якщо воно вичерпується, як це сталося з турмалінами Параїба, то ціна на каміння злітає. Якщо близьке до вичерпання, як у випадку з бірюзою, то ціна росте, але поступово. Також важливо враховувати геополітичні фактори. Наприклад, зараз Китай із закритої соціалістичної країни перетворився на одного з головних споживачів товарів розкоші. Клієнти із країни з певними культурними вподобаннями та звичками формують ринок. Після того як китайські поціновувачі дорогоцінного каміння та мінералів вийшли на світовий ринок, вони почали поповнювати свої колекції рубінами, сапфірами, смарагдами. І нефрити значно виросли в ціні, бо опинилися в центрі уваги. Попит на темні сапфіри росте через те, що вони популярні в теплих сонячних країнах, які багатіють на нафті. Через російсько-українську війну на міжнародному ринку подорожчала платина. Саме під впливом великої кількості різноманітних факторів інвестиції в каміння перетворюються на довгу, але дуже цікаву гру.
ТС: Наскільки довгу?
ТЛ: Я нещодавно мала розмову з трейдером у третьому поколінні, який спеціалізується на блакитних діамантах. Він знає про всі камені більше ніж чотири карати саме цього кольору, бо вони дуже рідкісні. Понад тридцять років тому він почав продавати своїм клієнтам блакитні та рожеві діаманти за ціною, вищою за ринкову. Тобто як інвестицію у часи, коли були дуже популярні жовті та білі діаманти, а інші кольори майже ніхто розумів. Але він побачив потенціал у камінні саме цих відтінків. Один із його клієнтів, що купив рожевий діамант за 190 тисяч двадцять років тому, у 2022 продав його за 7,5 млн євро. Тож цей ринок інвестицій — комбінація професійних знань, здатності розуміти контекст, вміння передбачати і, звісно, інтуїції. Мені іноді здається, що люди, які серйозно займаються цим бізнесом, люблять його навіть більше за гру, а не гроші.
ТС: Тож інвестиція — це каміння не менше ніж чотири карати?
ТЛ: Ні. В кольорових діамантах найважливішим є колір, а все інше вторинне. Якщо колір насичений та унікальний, то критерій прозорості буде відігравати менш важливу роль. Наприклад, більш рідкісним за рожевий та блакитний є зелений діамант, і знайти зелений без дуже виразного сірого відтінку важко. Коли відшукують камінь чіткого кольору, то небездоганний показник прозорості не буде вважатися за серйозну ваду. А от для безкольорових діамантів (ми зазвичай називаємо їх білими, а спеціалісти — безкольоровими) фактор чистоти важливіший. Щодо розміру. Рожеві, блакитні, зелені, червоні, сірі діаманти навіть менше карата можна вважати за інвестицію. Для білих відлік починається з одного карата.
ТС: Прикраси із золота можна вважати за інвестицію?
ТЛ: Зазвичай, ні. Хоча бувають винятки. Золото як метал є інвестицією, допоки бере участь у забезпеченні вартості грошових знаків в державній емісії.
ТС: Є сенс враховувати символічну вартість ювелірних прикрас. Ми це бачимо на прикладі рекордних аукціонних продажів предметів, які належали відомим людям або родинам. В Україні зараз проглядається тренд ювелірного патріотизму: дизайнери розробляють прикраси, які в різні способи меморизують війну. Як вам здається, ці речі мають аукціонний потенціал?
ТЛ: Схожі приклади існують. Є певний клас людей, які ностальгують та шукають символи втраченого минулого, якщо держава зникла або змінилася територіально чи культурно. Сподіваюсь і вірю, що це не буде нашим прецедентом. Інша справа, коли люди хочуть мати ювелірного свідка подій, які змінили світ. Те, що зараз відбувається з Україною, стосується всього світу. Артефакти, які створені як знаки таких подій, можуть стати раритетом, ціна на який буде рости. Але варто враховувати дуже важливий фактор якості та рівня виконання самих виробів, безумовно.
ТС: У найближчих планах ITISI – презентувати колекцію, зроблену спільно з італійським Домом Crivelli та присвячену українським містам. Символізм цієї колекції, здається, є невід’ємною складовою її вартості.
ТЛ: Ця колекція ще до появи в магазинах ITISI майже вся розпродана за передзамовленнями. Це підвіски та кулони з назвами міст України — Bucha, Kyiv, Kharkiv, Odesa, Dnipro — у трьох різновидах золота, білому, рожевому й жовтому, з білими та коньячними діамантами і без каміння. Ми плануємо декілька з них подарувати спортсменам. Це жест вдячності за те, як вони презентують Україну на світовому рівні та, дуже важливо, дарують нам радість своїми перемогами. Мова про боксера Олександра Усика, легкоатлетку Ірину Левченко (яка, до речі, стала амбасадоркою годинників Richard Mille), фехтувальницю Ольгу Харлан. Ми хочемо вшанувати їх, подарувавши прикраси з назвами їхніх рідних міст. У цій колекції ми не прагнули унікальності в дизайні або технології, головним була безумовна якість виробів та саме ця символічна складова. До речі, Харків поки є найпопулярнішим.
ТС: Розповсюдженою є думка, що коли жінки почали купувати прикраси самі собі, ювелірний світ змінився. Мовляв, чоловіки купують жіночі прикраси для демонстрації статків родини, а жінки звертають увагу на комфорт та дизайн не менше, ніж коштовність каміння.
ТЛ: Так, ця думка про те, що чоловіки в основному купують більш інвестиційні речі, є досить поширеною. Але це лише частина гендерних змін в ювелірному світі. Зараз більш актуальним є те, що чоловіки також почали носити прикраси. Цей ринок дуже динамічно розвивається та радикально змінює наші уявлення про прикраси загалом, і тому це впливає на їхній інвестиційний потенціал. Повторюсь: це дуже цікава гра — прогнозувати ріст вартості дорогоцінностей!