Дизайнерки, які змінили модну індустрію
Від Рей Кавакубо до Фібі Файло — у цьому матеріалі Vogue розповідає про жінок, які формували нову моду.
Міучча ПрадаЕволюція жіночої моди у XX столітті — це великою мірою історія звільнення — спершу від корсетів, потім від спідниць і, нарешті, від маленьких туфель на шпильках. Єдине, від чого щосили намагалися позбутися більшу частину століття, — це нав’язлива краса. І допомогла впоратися із цим завданням Міучча Прада, що ступила в нову еру моди в лоферах на масивних підборах. Її колекція сезону весна-літо 1996 була святом усього того, що колись вважалося потворним: від принтів, подібних до оббивки дивана, до кислотних кольорів і взуття з квадратним носком. Весела колекція "потворних принтів" Prada, як її стали називати, змінила зовнішній вигляд кінця 90-х. Скрізь, де проходила відома виставка, роздавали автографи із шампанським або показували інді-фільми, була армія вдягнених у Prada жінок у товстих окулярах, візерункових вбраннях та важкому взутті. Відтоді Прада знайшла ще сотні способів вигадати те, що традиційно вважається надзвичайно привабливим.
Донателла ВерсачеПривабливість Донателли Версаче — слава якої виходить за межі модного світу — полягає в її багатогранності, яскравості й дотепності. Для покоління Z, що вважає 1990-ті країною мрій, Донателла й зовсім стала іконою. Вона — інтернаціоналістка, що в жодному разі не норма в італійській культурі моди. Як давня прихильниця прав геїв, активізму щодо СНІДу, сестринства та різноманітності, вона ніколи не вагалася в нормалізації рівності у своїй роботі, а в прославлянні й поготів. Крім того, вона знаменита пропагандистка молодості й веселощів. За ці роки вона заповнила свої студії талановитими випускниками й новачками. Крістофер Кейн, Джонатан Андерсон, Майкл Галперн і багато інших працювали в майстернях Дому під її керівництвом.
Марія Грація К’юріКоли в липні 2016 року Марію Грацію К’юрі призначили креативною директоркою Christian Dior, вона стала першою жінкою на чолі легендарного Дому та вписала своє ім’я в історію моди назавжди. Але до цього її роботи можна було побачити в гардеробах у всьому світі. Вона була частиною команди дизайнерів аксесуарів Fendi, коли народився "багет". А з П’єрпаоло Піччолі для Valentino вона допомогла популяризувати скромну моду. Її дебют для Dior складався з футболок з написами, у яких до #MeToo сміливо говорилося, що "ми всі маємо бути феміністками", — буквальне відсилання до творчості Чимаманди Нґозі Адічі й вияв поваги ще одній піонерці жіночого дизайну — Кетрін Гемнетт. На світ з’явилася нова жінка Dior: міцна, але тендітна, з бойовим духом і романтичним настроєм.
Рей КавакубоРеволюціонерка Рей Кавакубо, що увірвалася на модну сцену пів століття тому, була одержима зміною загальноприйнятих уявлень про привабливість, стверджуючи: "Щоб щось було гарним, воно не обов’язково має бути гарним... Comme des Garçons — це подарунок для себе, а не щось, що могло б привернути увагу протилежної статі". Преса охрестила її клієнтів, закутаних в об’ємні деконструйовані фасони Comme des Garçons, "воронами". Але вони знали, що в цих незвичних вбраннях таїться справжня свобода. Кавакубо стирала межі між чоловічими та жіночими образами; вона сплющувала сукні так, ніби вони призначалися для паперових ляльок. Зрештою, вона додала яскраві кольори й навіть принти, але незалежно від того одяг зберіг свою дивну спокусливу строгість.
Мері-Кейт і Ешлі ОлсенПитання: хто взагалі вдається до французького шва — техніки, якою востаннє послуговувалися, коли моделі влаштовували покази на подіумах з пронумерованими картками в руках, для створення простої футболки? Сестри Олсен, ось хто. Байдуже, що тільки ви й вони знали, що це було зроблено саме так. Власне, у цьому й був увесь сенс, і, по суті, у цьому непереборна привабливість того, що роблять Ешлі й Мері-Кейт: беруть одяг дещо буденного походження — светр з круглим викотом, куртку, халат з поясом, акуратно скроєні штани — і створюють його у такий само розкішний, як і мінімалістичний спосіб. Задовго до того, як ми заговорили про цінності, довговічність, про збереження ресурсів і відмову від швидкої моди, сестри Олсен уже культивували ці цінності.
Сара БертонСара Бертон вийшла на перший план за найсумніших обставин: її призначили креативною директоркою Alexander McQueen за два місяці після смерті засновника бренду Лі Макквіна в лютому 2010 року. Бертон доєдналася до Alexander McQueen у 1996 році спершу як стажистка, потім стала особистою помічницею Макквіна, а у 2000 році очолила відділ жіночого одягу. Відтоді Бертон була не тільки старанною берегинею полум’я Макквіна, а й змусила його горіти яскравіше. У її руках ДНК Alexander McQueen було перепрограмовано за допомогою технічної точності та творчої грайливості, щоб оживити гіпержіноче й духовне почуття британської спадщини.
Стелла МаккартніКоли Стелла Маккартні представила свою колекцію без хутра й шкіри у 2001 році, вона стикнулася з неабияким скептицизмом: як може дизайнерка побудувати бізнес без розкішних шкіряних виробів? Її тепер уже знакова сумка Falabella засвідчила, як це зробити. Нині Маккартні надихає ціле покоління жінок задуматися про вплив того, що вони купують, на довкілля. Маккартні набагато випередила нинішній рух за сталий розвиток, коли припустила, що мода не має обмежуватися тільки тим, який вигляд ми маємо; вона має бути про те, як наш вибір співвідноситься з планетою й людьми навколо нас.
Вікторія БекхемПредставивши свої перші кілька сезонів через зустрічі камерного формату з редакторами та покупцями, на яких вона продемонструвала себе водночас скромною, цікавою і рішучою, Вікторія Бекхем швидко розвіяла усякий внутрішньогалузевий цинізм. Від самого початку вона сказала, що хоче вчитися на роботі, і її колекції це підтверджували. Застібка-змійка її першого костюма згодом перетворилася у витончене втілення продуманого життя, яке вона веде і яке віддзеркалюється в бажаннях її покупця. Важкою працею торуючи шлях до власних амбіцій, вона досягла мети.
Донна КаранУ сьогоднішню еру комфорту справедливо припустити, що більшість дизайнерів не відмовилася б бути тим, хто придумав концепцію "Сім простих речей" авторства Донни Каран. Представлена в 1985 році капсула базових речей — боді, спідниця із заходом, куртка, проста сукня, біла сорочка, кашеміровий светр і шкіряна куртка — була геніально простою. Передусім це був справжній "святковий одяг" для жінок, яким потрібно було мати елегантний вигляд з ранку до ночі. До того ж не треба було міняти одяг (просто додай або зменш частину в разі потреби). "Сім простих речей" — це також палка, вишукана манера Каран відповісти на квадратні костюми, що їх вона бачила в жінок, які намагалися бути "професійними" на вигляд.
Жиль ЗандерУ континуумі моди Жиль Зандер посідає місце між Джорджіо Армані, який зробив революцію в чоловічому одязі, і Фібі Файло, повернення якої до мінімалізму у 2010-х цілком схвалило нове покоління жінок-працівниць. У Жиль Зандер теж був культ, а 1990-ті були її розквітом. У дизайні Зандер не було абсолютно нічого неохайного, строгість крою в ньому врівноважувалася майже чуттєвою одержимістю розкішними матеріалами.
Фібі ФайлоСвідченням неминущого впливу Фібі Файло є той факт, що пройшло кілька років відтоді, як вона пішла із Céline, а індустрія не перестає говорити про неї. Те ж саме відбулося, коли вона покинула Chloé. Спишіть цей феноменальний глобальний успіх на її інтуїтивний і чуйний підхід. Як і багато інших великих жінок у цьому списку, Файло створює дизайн для себе. Для Chloé це означало сексуальну невимушену легкість кльош, вікторіанських курток, тонких кофточок, шовкових плісованих суконь. Кілька років тому вона з’явилася в Céline й запропонувала художньо-інтелектуальний різновид мінімалізму.
Анн ДемельмейстерОдна з двох дизайнерок, які належали до Антверпенської шістки, — групи випускників Королівської академії красних мистецтв в Антверпені, яка вразила модну систему своїм альтернативним, деконструктивістським баченням наприкінці 80-х. Демельмейстер працювала здебільшого в чорно-білому кольорі. Строгість її палітри врівноважувалася легкістю її "розстебнутого" драпування, яке вона часто поєднувала з костюмами в стилі мілітарі. І якщо деконструкції Демельмейстер читаються як бельгійські, то її готична чутливість була пов’язана через її музу Патті Сміт з панк-сценою Нью-Йорка кінця 1970-х. Нонконформістський підхід дизайнерки був непорушний і незмінно чинив опір тенденціям.
Вів’єн ВествудВід часу приїзду в Лондон наприкінці 1960-х Вів’єн Вествуд показала безліч способів, якими жінка виражає себе через одяг, і мода дизайнерки часто була такою ж дивовижною, як і вона сама. Вествуд, можливо, й витратила майже пів століття, забезпечуючи покоління жінок тим одягом, що змушував їх почуватися шикарними й непокірними, та вона ніколи не втрачала своєї пустотливої чарівності.
Діана фон ФюрстенбергРідко хто з дизайнерів так тісно пов’язаний з одним предметом одягу, як Діана фон Фюрстенберг із сукнею із заходом. Нині така сукня є в гардеробі чи не кожної жінки, а дизайнерка представила її в 1974 році. Жінки тоді були зачаровані обтислою легкістю і яскравими принтами сукні. До 1976 року фон Фюрстенберг продавала 25000 суконь із заходом на тиждень. У 2006 році її обрали президенткою Ради модельєрів Америки, яку вона очолювала до того, як передала естафету Тому Форду у 2019 році. На ту мить чи не всі юні шанувальники моди хотіли одяг від DVF — байдуже, чи були вони знайомі з історією сукні із заходом, яку вона вигадала.
За матеріалами vogue.com
