5 фільмів, що оспівують красу сексу і чуттєвості
Минулий рік був сповнений історично важливих моментів, включаючи австралійські пожежі, протести за громадянські права, глобальну пандемію — і навіть опубліковані ЦРУ реальні кадри із зображенням НЛО. Але, можливо, найдивніше, що сталося, це те, що нам довелося перестати торкатися одне одного.
2020 рік став роком, коли було заборонено фізичний контакт: французькі поцілунки, обійми, тримання за руки і секс. Додатки для знайомств радили користувачам зберігати свої побачення в цифровому форматі, тоді як багато відносин розвивалося через FaceTime і Zoom. Тим часом, у Новій Зеландії продаж секс-іграшок зріс утричі за 48 годин до введення карантину.
Проте, одна річ, яка нарешті повертається на круги своя, — це кіновиробництво. Тільки ось на знімальних майданчиках, відповідно до правил соціального дистанціювання, патрулюють "офіцери з дотримання правил Covid". Кінематографістам доводиться переписувати і часто видаляти сцени інтимної близькості, щоб мінімізувати ризик для своїх акторів. Як кінематографічну битву з періодом пуританізації, Vogue згадує п'ять фільмів, що прославляють тілесність: від "Клич мене своїм ім'ям" до "Дев'ять з половиною тижнів".
Лука Гуаданьїно беззастережно показав себе майстром передачі пристрасті на екрані у фільмі 2009 року "Я — це любов". У фільмі "Клич мене своїм ім'ям" він дає нам можливість пережити роман між 17-річним Еліо (Тімоті Шаламе) і 24-річним Олівером (Армі Хаммер), що розцвів одного спекотного літа на півночі Італії.
Тімоті Шаламе й Армі Хаммер у фільмі "Клич меня своїм ім'ям", 2017Гуаданьїно не цікавила наявність відвертих сцен у стрічці, та й в цьому не було потреби, адже зв'язок і хімія між двома чоловіками пропалюють екран при кожному погляді, дотику і вкраденому поцілунку. Особливо запам'яталася одна з найбільш обговорюваних сцен, коли Еліо експериментує з персиками. На Нью-Йоркському кінофестивалі в жовтні 2017 року фільм отримав найтриваліші овації за всю історію фестивалю.
У фільмі Едріана Лайна йдеться про дев'ять з половиною тижнів любовного роману між Елізабет (Кім Бейсінгер) і Джоном (Міккі Рурк) на типовому тлі Манхеттена 1980-х років. Вона працює в картинній галереї в Soho, він працює на Уолл-стріт. Вони випадково зустрічаються в китайському продуктовому магазині, їхні погляди перетинаються, він посміхається і — бум, ми в справі.
Міккі Рурк і Кім Бейсингер у фільмі "Дев'ять з половиною тижнів", 1986Далі настає черга БДСМ-історії, яка працює як форма втечі від нормальності їхнього повсякденного життя. Фільм-попередник стрічки "П'ятдесят відтінків сірого" (2015) — але історія набагато краща — очевидна хімія між Рурком і Бейсінгер якоїсь миті перетворює фільм на пригоду, від якої неможливо відірватися. Як і у випадку з персиком у "Клич мене своїм ім'ям", цей фільм перетворив скромний холодильник з контейнера швидкопсувних товарів на вмістилище безмежних сексуальних можливостей. Абсолютно чудова класика.
Фільм Франсуа Озона про Ізабель (Марина Вакт), 17-річну дівчину, яка вирішила стати секс-працівницею, розбитий на чотири глави, кожна з яких заснована на пісні Франсуази Арді. Спочатку ми зустрічаємо Ізабель незайманою, а потім бачимо, що вона працює ескортницею високого класу.
Марина Вакт у фільмі "Молода й прекрасна", 2013Її зустрічі з клієнтами здаються відстороненими і безрадісними, поки вона не зустрічає Жоржа (Йохан Лейзен) і щось кардинально змінюється. Красиво знятий, хвилюючий фільм, він був заслужено номінований на Золоту пальмову гілку Канського кінофестивалю 2013 року.
Заснований на реальній історії кохання, сюжет стрічки розповідає про Адель (Адель Екзаркопулос) — звичайну французьку тінейджерку, яка живе своїм звичайним життям — поки не зустрічає Емму (Леа Сейду). Трохи більше трьох годин глядач спостерігає, як Адель підростає, і як вона поринає в любовну інтригу з дівчиною, трохи старшою за себе.
Адель Экзаркопулос і Леа Сейду у фільмі "Життя Адель", 2013Фільм Абдельлатіфа Кешиша отримав схвалення критиків і застряг у суперечках. Провідні актриси Сейду та Екзаркопулос звинуватили режисера в експлуататорських методах зйомок (хоча Сейду пізніше пояснила: "Я все ще дуже задоволена цим фільмом, [але] його було важко знімати"), тоді як інші відзначали, що сексуальна сцена була знята через призму чоловічого погляду, а не правдиво передавала лесбійський секс.
Коли фільм було показано на Канському кінофестивалі, журі, до складу якого входив Стівен Спілберг, зважилося на безпрецедентний крок і вручило Золоту пальмову гілку порівну обом актрисам і режисерові. Це гарний, чудово зіграний, незабутній фільм.
До того, як стати режисером "гравітації" (2013) і "Роми" (2018), Альфонсо Куарон зняв цей фільм про двох друзів-підлітків (Дієго Луна і Гаель Гарсіа Берналь), які зустрічають на весіллі найсексуальнішу жінку старшого віку (Марібель Верду). Маючи намір справити враження, вони запрошують її в подорож на легендарний секретний пляж. Вона несподівано погоджується, і всі троє вирушають у подорож, що невдовзі перетворюється на незвичайний сексуальний досвід.
Гаель Гарсіа Берналь і Марібель Верду у фільмі "І твою маму теж", 2001Фільм Куарона — це щось більше, ніж просто підліткова секс-гра, режисер майстерно створює багатошарову розповідь на тлі політичних подій в Мексиці 1990-х з реальною глибиною і сенсом. Сексуальні сцени за участю всіх трьох акторів пристрасні, але реалістичні, а сюжет ніжний і емоційний. Чудова рання робота потужного режисера.
Текст: Danny Vikram Bell
