VOGUE UA CONFERENCE 2019FASHION & BUSINESS 7 листопада
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Про легенду: яким був fashion-фотограф Пітер Ліндберг

04 вересня 2019

Vogue згадує життєпис і творчість людини, чия робота визначила цілу епоху і змінила ставлення до модної фотографії, – Пітера Ліндберга, який навіки спочив 3 вересня 2019 року.

Пітер Ліндберг

Відомий фотограф Пітер Ліндберг, чиї кінематографічні і живі зображення визначили епоху, помер 3 вересня 2019 року. Цю новину підтвердив його агент безпосередньо Vogue та її оприлюднили на його офіційному акаунті в Instagram 4 вересня. Йому було 74 роки.

За свою кар'єру, що охоплює більше чотирьох десятиліть, Ліндберг фотографував найвідоміших людей (від герцогині Сассекської до Уми Турман), на яких вони мали абсолютно природній вигляд. Ліндберг волів проєкти, які не зобов'язували його вдаватися до ретуші – революційний крок в епоху Photoshop і фільтрів. Меган Маркл заявила, що їй дуже сподобалося працювати з німецьким фотографом під час зйомок обкладинки Vanity Fair 2017 року, тому що вона знала, що завдяки йому світ нарешті побачить її веснянки. «Я не турбуюсь про те, щоб бути правдивим, – сказав Ліндберг The Sunday Times 2017 року, – це просто єдине, що мене цікавить».

Обкладинка Vogue US, 1988

Незважаючи на роботу з численними відомими людьми, саме Ліндберг розпочав феномен супермоделей. У листопаді 1988 року він зняв обкладинку першого номера Анни Вінтур як головної редакторки Vogue, де зображена ізраїльська модель Мікаела Берку (з розпущеним волоссям і усмішкою, у прикрашеному дорогоцінним камінням топі Christian Lacroix і джинсах); і групу майбутніх супермоделей для модної історії (в білих сорочках на пляжі). Потім він зняв культову обкладинку британського Vogue 1990 року, на якій з'явилися Лінда Євангеліста, Тетяна Патітц, Наомі Кемпбелл, Крісті Тарлінгтон і Сінді Кроуфорд.

Обкладинка Vogue UK, 1990

Його природні фотографії – однаково позачасові і радикальні – в індустрії і за її межами сприймають як відповідь на гламур кінця 1980-х; як декларацію незалежності і свободи для нового покоління. «Настав час поставити під сумнів цей стереотип і перейти до тієї форми краси, яка більше пов'язана з особистістю жінки, а не з символом статусу», – сказав Ліндберг у бесіді з Марією Вітторією Баравеллі. Це почуття емансипованої краси було головною темою і вічним фокусом усієї кар'єри Ліндберга. «Це має бути обов'язком фотографів сьогодні: звільнити жінок і нарешті всіх від жаху молодості і досконалості», – написав він у своїй книзі 2015 року Images of Women II.

Інтимні чорно-білі портрети стали ще однією торговою маркою Ліндберга. Під впливом роботи вуличного фотографа Гаррі Віногранда і документалістки епохи депресії Доротеї Ланж він сказав Vogue Italia, що цей медіум для нього «пов'язаний з глибокою правдою зображення, з його прихованим значенням».Чеська супермодель Єва Герцигова, яку Ліндберг багато разів фотографував за свою кар'єру, розповіла Vogue: «Пітер фотографував мене з 16 років. Я почувалася захищеною в його компанії і обожнювала ці приголомшливі чорно-білі зображення, які висловлювали силу жінок через їхні очі. Він був здатний відобразити душу людей».

Джуліанна Мур у календарі Pirelli 2017. Фото: Пітер Ліндберг

Ліндберг відстоював право на власний художній погляд, говорив про важливість залишатися насамперед художником, а не перетворюватися на найманого працівника, який виконує ідеї редакторів або клієнтів. Він також був автором відомих рекламних кампаній нашого часу для Calvin Klein, Armani і Comme des Garçons. Ліндберг був єдиним фотографом, якому тричі довірили зняти календар Pirelli (1996, 2002 і 2017).

Пітер Лінберг народився в містечку Лешно, що в західній Польщі, 23 листопада 1944 року. Коли йому виповнилося кілька місяців, сім’я мусила покинути будинок після вторгнення військ. Наймолодший з трьох дітей, він ріс у невеликому індустріальному місті Дуйсбург на півночі Німеччини. У 14 років Пітер покинув школу, аби піти працювати в місцевому універмазі, де оформлював вітрини. Уже в 18 років він переїхав до Швейцарії, щоб уникнути військового обов'язку, але врешті-решт оселився в Берліні, де захопився мистецтвом, музикою, музеями. «Я був як сухий рушник, – розповів він в інтерв'ю The Guardian 2016 року. – Я всмоктував в себе все».

Пітер Ліндберг

Пітер вступив до Берлінської академії витончених мистецтв, але натхненний своїм кумиром Вінсентом Ван Гогом, поїхав до Арлю. Наступні вісім місяців Ліндберг малював і продавав свої роботи на місцевих ринках, а потім подався автостопом по Європі і Північній Африці. До Берліна він повернувся вже абсолютно іншою людиною і зайнявся фотографією. «Коли я захопився фотографією, моїми першими героями були племінники – діти мого брата. Тоді у мене з'явилася і перша камера, – розповідав Пітер Ліндберг The Guardian. – Є в дітях щось несвідоме і чесне. Саме так я і вчився знімати».

Два роки він працював у німецького фотографа Ганса Люкса, а 1973 року відкрив у Дюссельдорфі свою студію. Першу рекламну кампанію Ліндберг зняв для VW Golf, а модну зйомку – для журналу Stern 1978 року. Того ж року він переїхав до Парижа і незважаючи на те, що у нього ще були будинки в Нью-Йорку і Арлі, саме там він жив і працював до кінця життя у відносній конфіденційності. У соціальних мережах Пітер Ліндберг ніколи не публікував особистих світлин і закликав людей дивитися на його фотографії, а не стежити за особистим життям.

Питер Линдберг ·

Ще в розділі Персона

Популярне