Том Форд про час, щастя і філософію життя
Перетворити Gucci на бренд, що коштує мільярди доларів, запустити власний лейбл і зробити його не менш успішним, ніж модні Доми з багаторічною історією; культивувати сексуальність, створювати найбажаніші речі і знімати естетські стрічки — все це до снаги американському дизайнерові Тому Форду, якому 27 серпня виповнюється 62 роки. У день народження модельєра Vogue.ua згадує його цитати про моду, щастя, філософію життя і самого себе.
Том Форд, 1998
Про моду
- Робота дизайнера — черпати з повітря настрій і перетворювати його на щось відчутне. Щось, що люди зможуть купити. До прикладу, на яку сукню перетворився б настрій одинадцятого вересня? На які туфлі?
- Це схоже на парадокс, бо, з одного боку, я сиджу тут і міркую про те, що допомогло мені знайти рівновагу і відчути себе щасливим, а з іншого боку, я створюю речі, які мають термін придатності. Я працюю в тій царині, яка може зробити людей нещасними і невпевненими в собі від того, що у них немає тієї чи іншої речі. Тому на цьому етапі свого життя я намагаюся створювати продукцію, у якої є перспектива. Якщо вам пощастить мати достатній дохід, аби володіти цими речами, вони принесуть у ваше життя чисту радість. Але вони не зроблять вас щасливими.
- Гарна сукня існує лише секунду. Ну максимум до кінця вечірки. Мода — це ілюзія.
- І не бійтеся носити речі, яким уже кілька років, якщо вони вам досі подобаються, неважливо, чи їм п'ять, чи двадцять. Це не має значення. Якщо ви любите їх, якщо почуваєтеся комфортно, носіть.
- Мода — це перш за все персоналізація. Chanel асоціюється в усіх з особистістю Карла Лагерфельда, який був продовженням самої Коко. Я знімаюся в кампаніях лише для того, щоб люди розуміли, хто я такий. Звісно, моє реальне життя не має нічого спільного з голими дівчатами, які розливають всюди парфуми. Як правило, воно більше схоже на домашні посиденьки із серіалом "Друзі".
- Коли я почав працювати в модній індустрії, у мене було чітке бажання стати найкращим дизайнером у світі. Я взагалі не розумію людей, у яких немає амбіцій стати найкращими.
- Це може здатися дивним, але я гадаю, що голі люди гарніші, ніж одягнені. Нага людина — така, якою вона є.
- "Наймай на роботу лише тих людей, з якими тобі хотілося б повечеряти" — це найкраща порада, що я коли-небудь чув. У модній індустрії безліч людей, які отримали роботу просто тому, що вони красиві. Але я вважаю, що головне — бути приємним у спілкуванні.
Про кіно
Том Форд на зніманні фільму "Нічні тварини"
- Я боюся, що роки пролетять зі свистом і після мене залишиться лише гора суконь у музеї. Кіно — ось що вічне.
- Я б сказав, що знімання мого першого фільму "Самотній чоловік" стало для мене своєрідним очищенням. На екрані показали мою кризу середнього віку, а знявши цей фільм, я зміг рухатися далі, розпочати наступну фазу свого життя.
Про життя
- Талант, звісно, важливий. Але головне — пристрасть, інтерес до життя.
- Найгарніша річ на світі — це природа: заходи сонця, дерева, квіти. Я вважаю, що будь-яку людину перш за все має цікавити зв'язок із землею, а не з іншими людьми.
- Джентльмен сьогодні повинен працювати. Люди, які не працюють, шалено нудні. Ви маєте бути пристрасними. Ви маєте самовдосконалюватися. Зрештою, ви повинні вносити свою лепту у світ.
- Якщо комусь подобається поводитися як повія, то що в цьому поганого? Чому ми думаємо, що розбещеність — це погано? Це лише розвинута свобода.
- З моменту, як ми народилися, до самого кінця ми заповнюємо своє життя штучними речами, які взагалі не мають значення.
- Мене турбує, що в житті стільки незначних речей. У мене всередині цокає годинник. Я не боюся смерті, але добре розумію, що в нашому розпорядженні дуже обмежена кількість часу. Його трохи, і тому ми повинні використовувати кожну секунду.
Про себе
Том Форд у молодості
- У це важко повірити, але я — справжнісінький романтик.
- Я плакав, коли вперше гуляв Парижем. Та я плакав упродовж усієї поїздки. Все було так чудово, просто неймовірно. Я плакав і плакав.
- В іншому житті я хотів би бути пластичним хірургом, бо це ж архітектура!
- Я гадаю, якщо люди пізнають мене справжнього, вони мене ненавидітимуть.
- Коли я пішов з Gucci, газета The New York Times помістила моє фото на першу шпальту. Чесно, це мало доволі дивний вигляд: у верхньому кутку замітка про Ірак, а тут я зі своєю модою, просто в центрі сторінки.
Про щастя
Том Форд (праворуч), 1980
- Сумна це справа — бути людиною ... Нам стільки всього дано, а потім ми змушені спостерігати, як усе це забирають. Тобі дають любов, а потім доводиться дивитися, як рідна людина помирає. Тобі дають квітку, а потім ти бачиш, як вона помирає. Нам дають надію, коли ми молоді, а потім ми стаємо старшими і неминуче настає розуміння: "Невже?" Я люблю моду, я люблю квіти. Я гадаю, що жити потрібно заради гарних моментів. Ніщо не зробить мене сумнішим або щасливішим за прекрасний букет півоній. Обожнюю півонії. Вони такі красиві, яскраві. Але я дивлюся на них і думаю про те, що через два дні вони засохнуть. Так сумно! ... Але мені ніколи не вдавалося бачити просто щастя або просто печаль. Я намагаюся побачити все цілком, як процес, і сумно мені від цього не стає.
- Щоразу, коли ти гадаєш, що закоханий, тобі слід сказати про це...
- Я зрозумів, що щастя для будь-якої людини — це просто важіль, який потрібно повернути в голові. Воно не має жодного стосунку до того, щоб придбати новий будинок, знайти нову подружку або купити пару туфель. Наша культура сильно на цьому зав'язана; ми не звикли задовольнятися тим, що маємо.
