RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Принцеса-войовниця: чому бронза Дар’ї Білодід — на вагу золота

28 вересня 2021

Їй усього 20 — а про неї знає вся країна й увесь світ. Дар’я Білодід привезла з токійської Олімпіади бронзову медаль — першу за всю історію України в жіночому дзюдо, — до того ж якийсь час вважала її поразкою, а не перемогою.

Шкіряна сорочка, PROENZA SCHOULER (helen-marlen.com)

Тонкі руки, витончені щиколотки. Пухкі губи, мигдалюваті очі, бездоганні брови. Шкіра, на якій не видно пор. Олімпійська чемпіонка Дар’я Білодід схожа на юну Джолі. Таку зовнішність мають ті, кого природа ліпила з особливою любов’ю. На мить може здатися, що Дар’я — ніжна квітка. Але характер не сховаєш: на її долонях — мозолі від турніка, а від погляду мурашки по спині йдуть. Вона зосереджена, зібрана й готова будь-якої секунди взяти ситуацію під контроль — на знімальному майданчику або на татамі.

Прізвисько Білодід — Анаконда. Є навіть однойменна короткометражка, яку зняла режисерка Ганна Бурячкова. «Це через характер?» — жартую я, але Даша серйозно пояснює: «Ні, це через прийом». Прийом полягає в тому, щоб стрімко оповити шию противника ногами — і нейтралізувати. Задушливі техніки — звична частина роботи дзюдоїста, та це пусте, справа житейська, «від них ще ніхто не вмирав». Максимум, людина може «заснути» — що в перекладі на зрозумілу всім мову означає «знепритомніти».

Дзюдо — травматичний вид спорту. Минулого року на карантині Білодід травмувала плече в спарингу із суперницею. Постраждали зв’язки, довелося взяти паузу. Ну як паузу: скасувати бої на татамі, а звичайна фізпідготовка, кардіо, тренажери з розкладу нікуди не зникли. Травма зажила, а у 2021, напередодні Олімпіади, загострилася знову — як на зло. Найбільше в цій ситуації Дар’ю турбував не біль, а те, що вона не могла тренуватися на повну силу — і ставати сильнішою.

До психолога Дар’я звернулася лише одного разу, коли після перенесеного COVID-19 «не могла впорядкувати думок у власній голові». Вже за п’ять днів після хвороби крутила вдома велотренажер: вагу тримати треба, а в зал ходити не можна, щоб не заразити інших. Впорядкувала — і знову до тренувань, наднавантажень і графіка.

Топ з віскози й поліаміду, MAGDA BUTRYM (theicon.ua); штани з вовни та шовку, шкіряний ремінь, усе — SIX.; шкіряні туфлі, SEE BY CHLOÉ (tsum.ua); браслети, жовте золото, CARTIER

Все своє спортивне життя, років з восьми, вона мріяла виграти олімпійське золото. На менше була не згодна — настільки, що, поступившись на Олімпіаді в Токіо головною нагородою, навіть не хотіла боротися за бронзу. Тільки мама Світлана, яка з батьком, Геннадієм Білодідом, тренує Дар’ю, знайшла правильні слова. Буквально в останні десять секунд перед початком бою сказала дочці: «Виграй цю медаль — хоча б заради мене». Дар’я зібралася — і виграла. Але на п’єдесталі позувала з блискучими від сліз очима. Каже, це були сльози злості й розчарування: максималізм не дав змоги їй відразу усвідомити всього масштабу перемоги. Лише якийсь час по тому, відчувши підтримку людей з усього світу, вона зрозуміла цінність своєї бронзи: 12 років підготування, наполегливої ​​праці, поту й крові. Така медаль — на вагу золота.

Останні пів року підготування до Олімпіади видалися особливо виснажливими. «Щодня щось боліло, та відпочивати не можна було». Найважче було утримувати вагу в межах своєї категорії, до 48 кг. Зі зростом 172 см і виснажливим ​​навантаженням це справді складно — навіть для Білодід з її нелюдською силою волі. «Коли навесні стало відомо: у Токіо доведеться їхати лише за рік, я зрозуміла: ще понад рік треба голодувати». Варто було б поважчати хоч трохи — і вона вилетіла б зі своєї категорії. А це означало б, що довелося б починати з нуля: заново проходити кваліфікацію, боротися за олімпійську ліцензію. Дар’я так втомилася зважуватися по десять разів на день, що тепер ігнорує ваги. «Відпочину, наберуся сил, нехай організм візьме, скільки треба, а там подивимося», — каже вона. Своєю оптимальною вагою, до речі, вважає 54—55 кг.

Ліворуч: жакет з вовни, бавовняна футболка, штани з вовни, все — BETTTER; сумка з текстилю, PRADA; три каблучки, жовте золото, все — CARTIER

Найбільше після тренувань їй хотілося солодкого холодного лимонаду. Але не можна було навіть води. «Поки організм не набрав потрібної ваги, і ти продовжуєш тримати її штучно, доводиться обмежувати себе в усьому», — пояснює вона. Після Олімпіади мама Даші сказала дочці: «Моя головна мрія тепер — дивитися, як ти їси й п’єш досхочу».

Батькам Дар’ї було якоюсь мірою складніше, ніж їй самій. У черговій відвертій розмові мама зізналася: «Боже, я так втомилася. Дивилася, як ти мучишся, але не могла нічого вдіяти: у тебе була мета — і тебе було не зупинити».

Білодід каже, що така несподівана поразка в неї — вперше. «Все ж ішло добре, я була готова і морально, і фізично. Так, я зробила технічну помилку, але помилки бували ще й не такі — і не впливали на результат. Але сталося так, як, мабуть, мало статися». Щоб переглянути бій, у якому вона поступилася золотом суперниці, їй довелося налаштовуватися. Та зробила вона це в Токіо, ще свіжим слідом: на емоціях вона абсолютно не пам’ятала, як провела зустріч.

Те, як близько була перемога, і те, як вона вислизнула, допомогло Дар’ї по-новому переглянути й своє життя. «Всі ці роки в мене була єдина мета, крім якої я не бачила більше нічого. Тепер я хочу насолоджуватися тренуваннями, паралельно почати розвиватися в інших сферах, жити в насолоду й не зациклюватися на чомусь одному». Каже, її надихає приклад Жана Беленюка, який узяв олімпійське золото в Токіо — не перериваючи політичної кар’єри.

Бавовняне поло, шовкова спідниця, шкіряні черевики, все — PRADA; два кольє, жовте золото, каблучка, жовте золото, все — CARTIER
 

У будь-якому разі залишати дзюдо вона не має наміру. «Звісно, хочеться відпочити від тренувань, але ж попри всі складнощі з вагою, травмами й підготуванням я люблю те, що роблю. Так, було важко, так, я голодувала, але я сама вибрала свій шлях: це моє життя, це справа, яку хочеться продовжувати».

Дар’ю обожнюють: пів мільйона підписників в інстаграмі, вболівальники в усьому світі. Напевно, у цій любові не обходиться без зворотного боку, коли люди покладають на спортсменку власні сподівання, які певної миті можуть стати заважким тягарем. Але Білодід пресингу не відчуває: з її власними вимогами до себе суспільні не зрівняються й близько. «Я максималістка, і мої цілі завжди будуть амбітними — у будь-якій сфері», — пояснює вона.

Вовняний жакет, FEAR OF GOD (theicon.ua); сережка, жовте золото, CARTIER

План А — дати собі час відпочити. План В — повернутися до тренувань — спершу в залі, і тільки потім — на татамі. Білодід не має наміру здаватися: не така вона людина. Про наступну Олімпіаду в Парижі, до якої всього три роки (графіка не зсуватимуть), говорить обережно: «звісно, хотілося б».

Наприкінці я запитую, чи не страшно Даші думати, що закінчаться канікули — і почнуться нові кола пекла. «Ну чому пекла? — щиро дивується вона. — Спорт для мене — втіха. Якби все було просто, було б нецікаво. Лише долаючи перешкоди, усвідомлюєш всю цінність своїх досягнень».

Фото: STEPHAN LISOWSKI 
Стиль: VENYA BRYKALIN
Текст: ОЛЕНА ПОНОМАРЕНКО

Зачіски: Maria Sova.
Макіяж: Sveta Rymakova.
Асистент фотографа: Sasha Tsurkan.
Асистент стиліста: Sasha Dudchenko.

знаменитості · спорт ·

Ще в розділі Спорт

Популярне