КУПИТИ КВИТКИ

Дитячий час: правила етикету для найменших

Виховання дітей – справа нелегка та почесна . Маленькі громадяни завжди є відображенням своїх батьків та дзеркалом того, як спілкуються та наскільки ніжно ставляться один до одного в конкретній сім'ї. Як прищепити хороші манери з раннього дитинства, розповідає Тетяна Полякова, консультант з ділового, світського та міжнаціонального спілкування.

На які світські заходи можна брати з собою дітей? І з якого віку?

Дитячі заходи зазвичай регламентуються. У разі, якщо діти запрошені, це прописується окремо. Якщо не прописано – то ні: діти – це центр уваги. Заходи бувають або дитячими, або такими, куди можна прийти з дітьми. Я, наприклад, читаю курс, адресований дітям та їхнім батькам. Це в молодшій групі. A в старшій – це вже не курс, а "час разом": батьки та тінейджери. Моя роль – донести слова батьків, а часто виходить, що і батькам. Діти мені, до речі, допомагають та приємно дивують своїх батьків!

Реклама.

На покази мод, коктейлі, вернісажі, в гастрономічні ресторани краще дітей не брати. Італійські ресторатори і добродушні, і цинічні водночас. Увечері дітей вони особливо не чекають. Але зрозуміло, що самим італійцям найняти бебісітера дорожче, ніж купити порцію їжі дитині. Тим більше, не одній мені здається, що всі італійські няні працюють в Східній Європі.

Як себе поводити, якщо в твоєї дитини почалася істерика, а ти не можеш покинути приміщення разом з ним (як, наприклад, в літаку)?

Зробити все, щоби дитина заспокоїлася. У кожної матері є свої слова і прийоми. Літак – вимушена ситуація. І для дітей, і для батьків, і для всіх пасажирів. І це все частіше й частіше випробування. Дзвін дитячих брязкалець, як і надривний крик, не входять в ціну квитка, так що батькам доведеться проявити винахідливість, аби для інших пасажирів подорож не перетворилося на випробування.

Чи можна робити зауваження чужим дітям?

Ні. І, повірте, навіть алегоричні розповіді й метафори не допомагають. Діти найчастіше більш сприйнятливі до зауважень й бентежаться виниклих ситуацій. Невисокий зріст, розкриті очі на світ, який належить пізнати, відсутність досвіду, новизна або стрес від того, що відбувається – все позначається.

Як реагувати, якщо батьки ображають свою дитину, а ти свідок цього?

Не втручатися! А це так складно. Очі дітей і ситуацій у мене щоразу перед очима. Мені завжди шкода дітей. Але теплий погляд підтримки і навіть просто увага до ситуації зчитується дітьми. Вони цінують підтримку. Світ не жорстокий. У цьому потрібно переконувати. Підтримати дитину в цей момент необхідно. Мімікою. Просто поглядом.

Чи пристойно годувати грудьми в громадських місцях?

Ні. Так само, як міняти памперси. Це делікатні моменти. І, перш за все, це комфорт самої дитини. Конфіденційність та делікатність – все прищеплюється. Як вміння представитися, доречний костюм і слова подяки.

Чи можна дітям дозволяти ставити лікті на стіл?

Лікті не настільки важливі. Головне – не класти на стіл гаджети. І стежити за виразом обличчя! Публічний вихід – це не послуга, а роль. Лікті? Лікті – ні! Етикет же застільний. НЕ настільний. Дорослим після десерту ставити лікті на стіл дозволяється. Потрібно же дамам показати каблучки, браслети, статусні символи і родинні раритети, похизуватися каратами і ограновуванням. Світло люстр і свічок працюють на ювелірів, стіл стає рампою. Тому помилки дітей – це помилки батьків, а не тьюторів, нянь і вчителів. Однак і зауваження прилюдно – теж неприпустимі. Адже застілля не про їжу, а про спілкування. І це майже як показовий виступ, презентація діалогу і взаємодії з дітьми. Не очікуйте, що хтось буде проводити конферанс для ваших дітей. Спілкування насамперед ваше! У французів, до речі, в ресторанах традиційно не було дитячого меню. Все дозволялося пробувати, дегустувати. Розвивати смак. А відповідно і навички поведінки. І тут все залежить від батьків, на них і відповідальність, і помилки. Все на їхніх плечах. А у дітей же на голові невидима корона. Корона – прізвище родини. Й ім'я батька, що підтримує ім'я власне. По життю.

З якого віку потрібно починати вчити дітей етикету?

Етикет не буває дитячим. Буває один і на все життя. Правила одні. Чим раніше, тим краще! І головне – не вчити, а показувати приклад і проговорювати ситуації. Правила ж корисно знати, щоби порушувати! І найкращий вихід із ситуації – вміння пожартувати над собою. Тому і тут приклад подають батьки. Діти люблять жартувати. Нехай жартують! Але тільки над собою. Ніколи над батьками!

Тетяна Полякова, консультант з ділового, світського й міжнаціонального спілкування – @tatyanapolyakova_etiquette.​

Читайте також:

Справа смаку: 10 правил етикету за столом

Найкращі друзі: як носити діаманти відповідно до етикету

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.