Що треба знати про легендарну організацію "Пласт"
"Пласт" — легендарна українська організація, яка всіляко сприяє патріотичному розвитку молоді й усіх охочих. Це скаутське об’єднання формує почуття відповідальності за долю країни, а тому виховує свідомих і гідних громадян, так званих провідників суспільства.
Появі "Пласту" передував перший скаутський рух, що його заснував англійський генерал Роберт Бейден-Павел у 1907 році. Вже за рік Бейден-Павел видав книжку "Скаутинг для хлопців" — її переклали багатьма мовами світу, зокрема й українською. Над перекладом працював педагог Олександр Тисовський, який згодом став основоположником "Пласту" разом з Іваном Чмолою та Петром Франком (син Івана Франка). В 1911 році у Львові заснували скаутську організацію "Пласт". Через кілька місяців діяльності, 12 квітня 1912 року, на вірність Богові й Україні заприсягнули близько 40 пластунів, а до кінця 1912 року пластові гуртки поширилися по всій Галичині.
Початок 1910-х вирізнявся знаковим для українських молодіжних організацій піднесенням патріотизму. Саме тому пластуни відзначилися в історії активною участю в розбудові та захисті своєї держави (що й далі роблять і в наш час). За три роки діяльності на заході України "Пласт" став відомий як військова патріотична організація. Вже з початком Першої світової війни більшість пластунів зголосилися воювати в лавах Січових Стрільців.
З 1919 року діяльності пластунів сприяло Міністерство освіти УНР та кооперативний рух. Тоді відділи "Пласту" діяли на територіях, які контролювала УНР. Цікаво, що всі головні командири УПА й начальники головного штабу — вихідці з "Пласту". Шість з дев’яти генералів УПА теж пройшли вишкіл у "Пласті", як і близько 50% офіцерів вищого командного складу українського руху опору.
Пластові гуртки формувалися й за теренами українських територій: у Чехословаччині, Австрії, Німеччині, Франції, США, Канаді й навіть Австралії. Тогочасна преса повідомляла, що 80% еліти в еміграції були вихідцями з "Пласту". На території України до активних учасників "Пласту" належали донька Симона Петлюри й син Павла Скоропадського, Степан Бандера та Роман Шухевич.
1930 року Польща заборонила діяльність "Пласту" на Галичині, через що організації довелося почати підпільну діяльність. Згодом "Пласт" створив власне об’єднання українського скаутського руху — Союз українських пластунів-емігрантів (СУПЕ) із центром у Празі. В 1954 році об’єднання змінило назву на "Конференція українських пластових організацій" (КУПО). Воно й досі працює та має координаційний центр у Нью-Йорку.
Лише за три роки до проголошення незалежності "Пласт" відновили в Україні. З підпілля в різних областях вийшли вихованці довоєнного "Пласту", зокрема й політичні в’язні. Попри те, що працівники КДБ розганяли силоміць перші пластові табори, мережа гуртків швидко поширювалася найбільшими містами України.
Нині "Пласт", об’єднаний у КУПО, — найбільша та найдавніша українська молодіжна організація. Вона діє у восьми країнах світу: Австралії, Аргентині, Великій Британії, Канаді, Німеччині, Польщі, Словаччині та США й налічує приблизно 10 тисяч учасників. Уже понад століття "Пласт" невпинно виховує покоління свідомих українців. Патріотизм, гідність, демократизм, громадянська активність, дисциплінованість, відповідальність, принциповість, почуття справедливості — одні з багатьох чеснот, які культивує "Пласт". Пластун не скаржиться, а діє і чинить відповідно до одного з головних своїх постулатів: "Будь тією зміною, яку хочеш бачити у світі".
