Майстер вишивки Руслан Панчук — про те, як вишивка перетворилася на модний фетиш

Руслан Панчук підніс мистецтво традиційної вишивки в ранг модного фетиша — і на досягнутому зупинятися не збирається

Бавовняний світшот, вишитий вручну, ARTEMKLIMCHUK; вовняна водолазка, лляні штани з ручною вишивкою, кросівки, все — власність героя

Його ім’я гучно прозвучало в пресі у 2016 році, коли співачка Джамала виступила в півфіналі Євробачення в сукні авторства майстра. Ручна робота була такою витонченою, що журналісти навперебій вимагали розкрити ім’я творця. Руслан тоді вийшов з тіні й розповів, що працює з провідними українськими дизайнерами вже давно, і це не перша сукня в гардеробі Джамали, яку він декорував власноруч.

Ми зустрілися з Русланом у шоурумі Артема Климчука в Пасажі, де нині працює майстер. Узявши до рук вишивку, він почав розповідь з глибоко особистого: «Я родом з Вінницької області, з міста Тульчин, і перші сім років життя провів у сиротинці».

Руслан добре пам’ятає, що навчився вишивати раніше, ніж читати. Його найближчою людиною в той час була вихователька Євдокія Павлівна, яка відразу розгледіла талант в маленького хлопчика. «У неї легко виходило поєднувати в одному візерунку яскраві, навіть рейвові кольори — пам’ятаю, мене це так вражало. Відтоді я не боюся кольору й тішуся, що надалі викладачі не змогли зламати моє бачення палітри». У школі Руслан часто гуляв яблуневим садом, там зароджувалися перші сюжети його праць. «Мені сподобалися дикі птахи, особливо сови, природа завжди вабила мене, я і сьогодні вважаю її абсолютом краси», — каже він.

У 2001 році Руслан вступив до Інституту декоративно-прикладного мистецтва на спеціалізацію «Художня вишивка». Там він знайшов близьких друзів і першу роботу. «Я почав шити костюми для кіно, допомагаючи своєму товаришеві Кості Кравцю (художнику костюмів у кіно. — Прим. ред.). Саме він навчив мене іронії в моді. Бо коли сприймати моду занадто серйозно, можна перетворитися на звичайне ательє. У моді має бути місце іронії, драматизму, іноді навіть легкому посміху — власне, як і в цілісної особистості». Кар’єру Руслан продовжив у співпраці з провідними українськими дизайнерами. У його доробку колаборації з Лілією Літковською, Олесею Кононовою і Настею Рябоконь з Lake Studio, Іваном Фроловим, Сашком Каневським і Артемом Климчуком.

У роботі я найчастіше використовую полтавську й художню китайську гладь, — розкриває таємниці професії Руслан. — Стібки полтавської гладі кладу зліва направо, щільно, щоб не проглядала тканина, китайська ж техніка вишивки ґрунтується на застосуванні шовкового муліне з нескрученої нитки — це допомагає фактично малювати голкою. Також я використовую шов «назад голкою», стебловий шов, шов уприкріп — коли декоративну нитку прикріплюють стібками за допомогою тоншої нитки».

В арсеналі у Руслана понад 50 технік з близько 100 наявних в українській традиції. Однією з найскладніших технік майстер вважає подільську: у ній поєднують різні відтінки чорного кольору, і вона вишивається зі споду під певний рахунок, варто один раз помилитися — і треба починати все заново.

«Мені пощастило, я не стикався у своєму житті із шароварщиною. Всі мої викладачі дуже тремтливо ​​передавали традиції української культури, і вона уявлялася мені багатогранною, чуттєвою й сміливою в усі часи. Радянський Союз, звісно, додав сірих фарб, але нині вже росте нове покоління, явно налаштоване надихатися національною культурною спадщиною».

Текст: Анастасія Йовановська

Фото: Vasilina Vrublevskaya

Зачіски й макіяж: Yevgeniya Kozlova