Фільм тижня: "Всі знають" Асгара Фархаді

На сімейному святі, замість нареченої, викрадають гостю, а заодно і спокій жителів іспанського містечка. Це – короткий сюжет нового фільму Асгара Фархаді "Всі знають" з Пенелопою Крус і Гав'єром Бардемом.
 

На перший погляд фільм іранського режисера Асгара Фархаді «Всі знають» близький до гічкоківського «Леді зникає»: все теж нашарування здивування і припущень, викликане зникненням героїні. Тільки в картині Гічкока час на продумування правильної відповіді обмежений простором – годинами відправлення і прибуття поїзда. У стрічці «Всі знають» існує тимчасове обмеження: виявити викрадачів або заплатити викуп потрібно якомога швидше – вкрадена дівчинка, щоб вижити, повинна періодично приймати ліки.

Фархаді обмежує своїх героїв, але не обмежує себе. Картина іранця приблизно на годину довша від стрічки Гічкока. А це означає, що під час перегляду ви відчуєте безліч емоцій, в тому числі і прилив суму. Навіть може з'явитися відчуття, ніби вас покликали в гості, але сам господар кудись випарувався. Відчуття правильне: Фархаді знімав картину, а паралельно ще один проект – «Комівояжер» (2016). Фільми іранського кінематографіста балансують між мильною оперою і арт-гаусом. Ким Фархаді точно не став за час своєї кар'єри, так це голлівудським аніматором – розважати глядача божевільними гонками і спецефектами він не буде.

Пенелопа Крус і Гав'єр Бардем на прем'єрі фільму в Каннах

Кіднепінг і в кінематографі, і в житті слугує важелем, який перевертає все з ніг на голову. Згадати хоча б внучку мільярдера Патрісію Герст – після викрадення і навіть зґвалтування, вона перейшла на бік терористів і брала участь в пограбуванні банку. У фільмі «Дорогий хлопчик» радянським кінематографістам вдалося передбачити візуальні ефекти Квентіна Тарантіно, а жанровою знахідкою стало використання коміксу.

Гав'єр Бардем і Асгар Фархаді на зйомках

До речі, про комікси. Одним із знакових літературних творів 2018 року став графічний роман Ніка Дрнасо «Сабріна» – ще одна історія про зникнення молодої дівчини. Як і в картині «Всі знають», ця драматична подія в певний момент стає фоном для параної і нескінченних потоків тривоги, які панують в сучасному світі. Недовіра людей один до одного, навіть, коли мова йде про найближчих родичів, нерозкриті таємниці і несплачені борги ховаються за фасадом з усмішок і обіймів – як у фільмах 80-х років Девіда Лінча зло ховається за зеленими галявинами.

Напевно найдивніше у фільмі – це те, що при більш ніж успішному прагненні створити у глядача відчуття зовсім не кінематографічного, а «натурального» життя на екрані (панує прихована любов режисера до неореалізму), і показовій відсутності іронії, Фархаді все ж є постмодерністом. Якщо в «Комівояжері» він безпосередньо цитує п'єсу Артура Міллера, то фільм «Всі знають» – перенесена на іспанську землю драматургія Джона Прістлі. Тільки в «Небезпечному повороті» або «Інспекторі Гулле» вражені трагедією персонажі готові з'ясовувати правду до кінця. А Фархаді, кожного разу, коли герої гримлять скелетами в шафі, або закриває перед глядачем двері, або зовсім відлітає з камерою на дроні. Для нього важливо підвести персонажів до якоїсь крайньої точки, а там вони самі нехай розбираються, без нас.

Другий симпатичний герой – відставний поліцейський (Хосе Анхель Ехідо). Він тверезо мислить та не піддається загальній паніці, і кожного разу з'являється, щоб запропонувати свій варіант вирішення проблеми. Насправді, це геніальна вигадка Фархаді як оповідача: поліцейський – навігатор, який іноді вказує правильний маршрут, але частіше помиляється і тягне час, тим самим, утримує нас біля екрану.

Автор: Анастасія Ваніна