Поділитися

Що слід знати про художника Герхарда Ріхтера

20 лютого в український прокат виходить драма "Робота без авторства" про одного з найдорожчих художників у світі – Герхарда Ріхтера. 2019 року фільм був номінований на "Оскара" від Німеччини. Vogue.ua розповідає, хто такий Герхард Ріхтер і чому про нього знімають кіно.

Кадр з фільму

Герхард Ріхтер – абсолютна зірка світового мистецтва. Роботи 88-річного художника перебувають у колекціях Центру Помпіду, лондонського Тейт Модерн і нью-йоркського MoMa, а його вітраж прикрашає Кельнський собор. Сам Ріхтер справив величезний вплив на сучасних фотографів і художників. Наприклад, в одному з інтерв'ю фотограф Пітер Ліндберг розповідав, що в юності мріяв стати художником і пробував себе в мистецтві, бо обожнював Ріхтера.

Герхард Ріхтер

Ріхтер народився 1932 року в Дрездені, його батько перебував у націонал-соціалістичній партії, хоч і не мав прихильності до нацистської ідеології, тому творчість художника – частково ще й осмислення провини за минуле своєї країни. 1961 року Ріхтер разом з дружиною втік з Радянської Німеччини: переїхав у Дюссельдорф, де продовжував навчатися мистецтва, багато подорожував і спілкувався з колегами-художниками по всій Європі. 1973 року митець представляв Німеччину на бієнале у Венеції, і це був перший випадок, коли одному художнику віддали цілий павільйон.

"Ема" – одна з найвідоміших картин Ріхтера

В історію світового мистецтва Ріхтер увійшов насамперед як автор захопливого фотореалістичного і абстрактного живопису. Жінки на його чорно-білих, а часом сірих, картинах схожі на романтичних привидів – справжня швидкоплинна краса. У 1970-ті він почав писати серію "Сірий" – абстрактні монохромні, плоскі полотна, на які йому знадобилося 20 років. "Сірий. Він не робить ніяких заяв, не пробуджує почуттів і асоціацій; він невидимий і не невидимий", – казав Ріхтер. 1972 року Ріхтер вирушив у десятиденну поїздку до Гренландії. Він хотів записати і запам'ятати пустельний арктичний пейзаж. 1976 року з'явилися чотири великі картини під назвою "Морський пейзаж" – яскравий приклад його творчості. Ріхтер створював свої полотна за допомогою великих шпателів і скребків, розмазував кольори так, щоб вдалися непередбачувані відтінки, за що ще 40 років тому його звинувачували в глузуванні над живописом.

З серії "Біркенау"

Художник все життя звертається до абстрактного мистецтва не випадково: для нього це спосіб розмови про минуле Німеччини. Але Ріхтер завжди був проти того, щоб зображати страждання і жах людей реалістично. Так, 2014 року він створив одну з найбільших своїх робіт: серію абстрактних картин "Біркенау" за мотивами фотографій, зроблених у концтаборах Освенцима 1944 року. Це чотири сірі полотна з яскравими вкрапленнями кольору. На реальних фото, що зробив один із в'язнів, були зображені інші в'язні, що спалюють трупи своїх товаришів. Художник побачив ці фото в одній з книжок і малював "Біркенау" кілька років, почавши з реалістичного зображення і в підсумку прийшовши до абстрактних робіт. 2014 року всі охочі могли побачити серію перед входом у Рейхстаг.

Вітраж у Кельні

До слова, ще одну відому роботу може побачити будь-хто – це вітраж у Кельнському соборі. Піксельне зображення художник зробив за свій рахунок і подарував місту, за що отримав хвилю критики про те, що замість пікселів краще б зобраз обличчя святих мучеників. Хоч суспільство часто не розуміє робіт Ріхтера, він залишається одним з найбільш визнаних і дорогих художників у світі і став живим класиком. 1977 року паризький Центр Помпіду відчинив свої двері саме з його ретроспективою всередині; а в списку художників, які принесли найбільше прибутку за останні 60 років, він перебуває на п'ятому місці і єдиний серед нині живих – після Пікассо, Воргола, Клода Моне, Бекона і Ренуара. Люблять його і в поп-культурі: так, одна з робіт з його фотореалістичної серії "Свічки" потрапила на обкладинку альбому гурту Sonic Youth, йому присвячував пісні гурт Pet Shop Boys, художник не раз ставав головним героєм документальних і художніх фільмів.

Кадр з фільму

Фільм "Робота без авторства" зняв культовий німецький режисер Флоріан Хенкель фон Доннерсмарк. Його прем'єра відбулася на Венеційському кінофестивалі. Німеччина висунула його на "Оскара". Самому Ріхтеру стрічка не сподобалася, хоч художник консультував творців фільму, а картини для зйомок стрічки написав його найближчий помічник. У фільмі Ріхтер є прототипом головного героя, художника на ім'я Курт Бартнет, а сама історія присвячена мукам творчості та процесу створення мистецтва. За словами режисера, у фільмі є певна вигадка, але здебільшого він оснований на реальних історіях і розповідає про реальних людей. Наприклад, у стрічці є негативний герой, професор Зебанд, нацистський лікар. Його прототип – реальний лікар, який співпрацював з нацистами і за їхніми вказівками стерилізовував хворих у психіатричних клініках Німеччини. В юності Ріхтер одружився з його донькою.