RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

10 найкращих фільмів за всю історію Каннського кінофестивалю

26 травня 2020

У ці вихідні в Каннах могли вручити «Золоту пальмову гілку» за найкращий фільм року. Але через пандемію головний кіноогляд у світі перенесли на невизначений термін. Щоб поліпшити собі настрій і вкотре згадати, що кіно — велике мистецтво, що має особливу силу, Vogue.ua зібрав 10 найкращих фільмів за всю історію Канн, починаючи з 60-х років XX сторіччя. Ностальгуємо й дивимося прекрасне кіно.

«Солодке життя», 1960

Немає ліпшого способу дістати уявлення про творчість Федеріко Фелліні, ніж цей шедевр. Події «Солодкого життя» відбуваються в томливому Римі й оповідають про богемного журналіста Марчелло (Марчелло Мастроянні), який гайнує ночі на вечірках і закохується в кінозірок, збираючи матеріал для своїх світських колонок. Жінки, з якими він зустрічається, чарівні й загадкові, але найчарівніша в «Солодкому житті» — звісно, Аніта Екберг, яка танцює до пізньої ночі й потім пробирається до фонтана Треві у довгій вечірній сукні до підлоги.

«Фотозбільшення», 1966

Вірунька в коктейльній сукні з бісеру, Ванесса Редгрейв у картатій спідниці й Джейн Біркін у смугастому топі — актори, які населяють культовий фільм Мікеланджело Антоніоні, разюче стильні й із погляду сьогоднішньої моди. Вони грають героїв робіт модного фотографа Томаса (Девід Геммінгс), життя якого змінюється після того, як він випадково опиняється на місці вбивства. «Фотозбільшення» — прекрасний портрет свінгувального Лондона 60-х з його одержимістю модою, музикою й молодістю.

«Таксист», 1976

Дуже гарний, екзистенційний фільм Мартіна Скорсезе з Робертом де Ніро в головній ролі. Його герой — колишній ветеран війни у ​​В’єтнамі, соціопат, який влаштовується працювати нічним таксистом у Нью-Йорку. Він їздить вулицями міста, самотній і вражений тим, що бачить навколо, — корупцією й експлуатацією. Самотність героя підкреслюють заворожливі, іноді галюцинаційні кадри, які особливо неймовірно зняв Скорсезе: гарячковий сон про неонові вивіски, забризкані дощем тротуарів, і зловісну пару, що здіймається з кришок люків.

«Апокаліпсис сьогодні», 1979

Кіноепопея Френсіса Форда Кополли. Солдат (Мартін Шин) подорожує з В’єтнаму в Камбоджу з таємничою місією, щоб убити полковника, який став ізгоєм (Марлон Брандо). Режисер непохитний у своїх зображеннях страхіть битви, буквально пролітаючи від усипаних напалмом полів до джунглів, охоплених вогнем. Але, крім ефектних бойових сцен, «Апокаліпсис сьогодні» — ще й нагадування про жорстокість і безглуздість війни та психологічні шрами, які вона залишає.

«Весь цей джаз», 1979

Напівавтобіографічна музична феєрія Боба Фосса. У центрі фільму — ексцентричний хореограф (Рой Шейдер), який жонглює проєктами на Бродвеї й у Голлівуді, метушиться між театрами й редагує сюїти, поки повільно не починає втрачати контроль над реальністю. «Весь цей джаз» — це казкові танцювальні епізоди, складні костюми й неординарний погляд на розум творчого генія.

«Тінь воїна», 1980

Одна з найважливіших картин класика японського кіно Акіри Куросави. В Японії XVI століття смерть феодала, що безмірно надихав своїх воїнів, приховують з допомогою двійника, дрібного злодія, який дуже схожий на правителя. Обох персонажів грає актор Таця Накадаі. «Тінь воїна» — самурайський епос, у якому сплелися шекспірівські двірські інтриги й епічні битви. Кульмінація фільму — жахлива сцена, у якій самозванець нарешті стає собою...

«Париж, Техас», 1984

Задумливе роуд-муві Віма Вендерса з прекрасними пейзажами півдня Техасу. Фільм починається кадром з волоцюгою (Гаррі Дін Стентон), що йде пустелею. Після таємничої чотирирічної відсутності він зустрічається з братом (Дін Стоквелл) і вирушає на пошуки своєї давно втраченої дружини (її грає Настасья Кінські). Одна з найкращих ролей Кінські, не кажучи вже про рожевий джемпер з мохеру і її зачіску боб, які зробили актрису іконою стилю у 80-ті роки.

«Піаніно», 1983

Із цією чудовою історичною драмою Джейн Кемпіон стала першою й досі єдиною жінкою-режисером, яка здобула головний приз у Каннах. Голлі Гантер грає німу вдову з Шотландії, яка приїжджає до Нової Зеландії з дочкою (Анна Пекуїн), щоб вийти заміж за багатого землевласника. Але все йде не за планом, коли жінка погоджується навчати гри на фортепіано брутального лісника (Гарві Кейтель), у якого закохується.

«Крамничні злодюжки», 2018

Фільм-володар «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю 2018. Режисер Хіроказу Корееда розповідає глядачам історію про бідну родину, у якій з’являється названа дочка — безпритульна з вулиці. Парадоксальне й заворожливе кіно, що порушує відразу кілька гострих соціальних тем.

«Паразити», 2019

Південнокорейський режисер Пон Чжун Хо — не тільки лауреат Каннського кінофестивалю, а й тріумфатор «Оскара». Цього року фільм взяв чотири статуетки: «Найкращий оригінальний сценарій», «Найкращий режисер», «Найкращий фільм іноземною мовою» і «Найкращий фільм року». Блискуча й абсолютно сюрреалістична картина про те, як незаможна родина влаштовується на роботу в родину багатіїв і до яких катастроф це призводить. Її режисер Пон Чжун Хо — найвизнаніший у світі південнокорейський режисер: захопливий оповідач, майстер сатири, людина з рідкісним почуттям гумору й, до речі, один з улюблених режисерів Квентіна Тарантіно.

За матеріалами Vogue.co.uk

знаменитості ·

Ще в розділі Кіно

Популярне