Все, що потрібно знати про виставку фотографа Роберта Мепплторпа

23 січня 2019

Одна з головних виставок року – ретроспектива Роберта Мепплторпа, що назавжди змінив сучасну моду і фотографію, – відкривається в нью-йорському музеї Гуггенхайма 25 січня.

Автопортрет Роберта Мепплторпа, 1980

Першою людиною, яку сфотографував 24-річний Роберт Мепплторп на свій поляроїд, була Патті Сміт. Поляроїд, власне, був не його – вони позичили камеру у подруги Сенді, разом з якою жили і тусувалися в знаменитому нью-йоркському готелі «Челсі» в кінці 60-х – початку 70-х. Саме Патті, майбутня панк-зірка, підштовхнула Мепплторпа до фотографії. Напередодні він вкотре поцупив у книжковому магазині дорогий порнографічний журнал, щоб брати фото з нього для своїх колажів і інсталяцій. «Тобі не потрібні чужі фото, ти повинен фотографувати сам», – сказала Сміт. Пізніше вона опише цей час в книзі «Просто діти» – найкращій біографії фотографа і художника Роберта Мепплторпа, яку тільки можна знайти.

Calla Lily, 1986

Другою людиною, яку сфотографував Роберт, був він сам. Коли після його смерті 1989 року з'явився фонд імені Мепплторпа і навели порядок у його архівах, з'ясувалося, що частіше, ніж Патті Сміт, фотограф знімав тільки себе.

25 січня в музеї Гуггенхайма відкривається велика ретроспектива фотографа. Її підготували до 30-річчя від дня його смерті. Тут сьогодні перебуває найбільша публічна колекція його фотографій – 200 світлин, отриманих 1993 року від фонду його імені.

Untitled, 1973
Першою людиною, яку сфотографував 24-річний Роберт Мепплторп на свій поляроїд, була Патті Сміт.
Patti Smith, 1976

Виставку поділили на дві частини. Перша занурює в 1970-ті – час, іконою якого був і сам Роберт, і його муза Патті Сміт. Перші поляроїди і колажі, замовлення для Esquire та Time, портрети друзів – Дебори Гарріс, Енді Воргола, пізніше – Річарда Гіра і Арнольда Шварценеггера, хроніки нью-йоркської БДСМ-компанії. Одна з найважливіших робіт цього періоду – обкладинка альбому Horses Патті Сміт, представленого 1975 року. «До зйомки ми майже не готувалися. Я обіцяла Роберту одягнути чисту білу сорочку, він – знайти приміщення», – пише Сміт у своїй книзі. Знімали в пентгаусі їхнього друга Сема Вагстаффана на Грінвіч-Віллидж: Патті Сміт в білосніжній сорочці і накинутому на плече улюбленому жакеті, на тлі білої стіни. Мепплторп зробив 12 кадрів, на 8-му сказав «є!». Сьогодні ця світлина – класика світової фотографії та один з найкращих жіночих портретів – перебуває у постійній колекції Tate.

Louise Bourgeois, 1982
«Про Роберта сказано багато, а буде сказано ще більше»
Lisa Lyon, 1980

Друга частина виставки присвячена тим, на кого вплинула творчість Мепплторпа. Це сучасні художники, в основному портретисти: Гленн Лігон, Кетрін Опі і Ротімі Фані-Кайоде. Список можна продовжити: вплив Мепплторпа помітний у зйомках Еді Слімана і Віллі Вандерперре, у стилі Шарлотти Генсбур і молодої співачки з Антверпена, Сільвії Кройш. Матеріалу набереться ще не на одну виставку – тому що, як писала Патті Сміт: «про Роберта сказано багато, а буде сказано ще більше».

Фото: © Robert Mapplethorpe Foundation

Текст: Дарія Слободяник

искусство ·

Ще в розділі Арт

Популярне