RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Колекціонер Андрій Адамовський — про меценатство та українське мистецтво

23 вересня 2021

Андрій Адамовський — український бізнесмен, колекціонер, меценат, голова Опікунської ради Центру сучасного мистецтва М17. Він власник унікальної колекції мистецтва від кінця XIX сторіччя до сучасності. Особливе місце в ній належить живопису Товариства пересувних художніх виставок, художників «Паризької школи», представників авангардних течій, а також сучасній скульптурі. Про свою колекцію, про сенс меценатства та плани центру М17 він розповів в інтерв’ю Vogue.ua

Андрій Адамовський

Про колекціонування

У колекціонуванні не має бути хаосу. У тебе має бути чітка мета, і вона має йти від серця. Сама ідея колекціонування з’явилася в мене досить давно. Через колекціонування я можу формувати історію нашої культури й бути її частиною, разом з іншими підтримувати сучасних художників і присвячувати цьому частину свого життя, всупереч зайнятості. Колекціонування мистецтва — це про набуття здорового й гармонійного внутрішнього стану, а не про наявність гарних атрибутів.

Я колекціоную твори мистецтва вже не перше десятиріччя. Маю велику кількість творів українського і російського мистецтва другої половини XIX — початку XX століть. У колекції є, зокрема, роботи Івана Айвазовського, Іллі Рєпіна, Миколи Реріха.

Про феномен колекціонування
Колекція Андрія Адамовського

«Золочене століття» — період економічного піднесення Америки, який спричинив появу заможного класу населення та формування перших великих приватних колекцій мистецтва. Вихідці з простих сімей почали заробляти великі гроші й змогли дозволити собі збирати мистецтво — найчастіше шедеври старих майстрів, купувати які вважалося престижним.

Відомі колекціонери тих часів — Ендрю Меллон, Вільям Морган, Генрі Клей Фрік, Пеґґі Ґуґґенгайм. Генрі Фрік, напевно, зібрав роботи всіх старих майстрів світу. Феномен колекціонування в Америці був особливий тим, що великі колекції збирали, купуючи швидко, рішуче. Потім американські підприємці захопилися меценатством. Їм стало цікаво навчати інших людей, показувати свої колекції, популяризувати національне мистецтво.

Всі багаті люди рано чи пізно захоплюються меценатством. Сьогодні Білл Гейтс, Воррен Баффет, Джордж Сорос витрачають на благодійність 20—30% своїх прибутків. Чарльз Фіні, засновник всесвітньої мережі крамниць Duty Free, опікується благодійними справами останні 30 років. Він поставив собі за мету витратити на благодійні проєкти 7,5 млрд доларів США. Отже, він витратить увесь свій статок до кінця життя. Сьогодні саме колекціонери в усьому світі відіграють важливу роль, виступаючи донорами культури. За кордоном для цього налагоджені належні механізми їх участі в розвитку освіти й культури, залучаються нові колекціонери. В Україні, на жаль, такі механізми розвитку й мотивації культурного меценатства наразі не розроблені. Тому для нас є важливим закордонний досвід.

Про особисті цілі та амбіції

Залишити слід в історії можна по-різному: хтось працює в політиці, хтось — над значущим проєктом, або виховує дітей, хтось талановитий і створює витвори мистецтва. Захопившись колекціонуванням, я виокремив ціль свого життя — створити колекцію, яка стане визначною.  Для мене моя колекція — це цілий світ, у якому я живу. Кожна річ у ній цінна для мене тим, що є частиною моєї душі, мого серця, моєї історії. 

Про Центр сучасного мистецтва М17
Колекція Андрія Адамовського

Вже кілька років поспіль я є головою Наглядової ради Центру, а цього року вагомий внесок у його розбудову зробив і український клуб колекціонерів сучасного мистецтва. Для мене важливо об’єднувати колег, друзів та всіх небайдужих до мистецтва. Я справді вірю, що ми робимо значущу справу.  Центр сучасного мистецтва М17 вже понад 10 років розвиває та трансформує українське суспільство через мистецькі процеси. Серед відвідувачів Центру діти, студенти, молодь, митці, науковці та безліч зацікавлених. Я отримую неабияке задоволення від спілкування з цією спільнотою, а успіх наших виставкових проєктів надихає.

Про інвестиції в українське мистецтво

Держава має підтримувати культурну інфраструктуру та мотивувати залучення бізнесу. Потрібно вдосконалити Закон про переміщення культурних цінностей. Нині він уповільнює розвиток артринку. Роботи неможливо офіційно ввозити й вивозити. Галереї не хочуть транспортувати іноземні роботи в Україну, тому що це проблемно. Приміром, китайський артринок сьогодні посідає друге місце на світовій арені й стає дедалі глобальнішим — Китаю знадобилося всього лише близько 30 років, щоб досягти таких позицій. Україна не гірша за Китай, у нас дуже багато талановитих, освічених людей. Тому й українці мають усі шанси створити свій глобальний артринок.

Про меценатство

Поки що в нашій країні немає законодавчої основи для розвитку меценатства. Має бути підтримка таких людей з погляду оподаткування, державних відзнак, позитивного піару — тобто бути меценатом має стати почесним.  Я переконаний, що будь-який колекціонер згодом стає меценатом. Меценати — це люди, які підтримують культуру й мистецтво. Саме слово походить від імені Гая Цільнія Мецената — благодійника Римської імперії, який підтримував поетів, скульпторів, зокрема, врятував Вергілія. Тому якщо ми не матимемо меценатів, то не матимемо й «вергіліїв».

Про створення приватних музеїв

Неможливо, щоб кожний колекціонер створював власний приватний музей. Ні, теоретично можливо, але це буде абсурд. У всіх країнах світу є музеї, побудовані на базі приватних колекцій. Це чудова ідея. Якщо хтось із колекціонерів створить приватний музей, я буду тільки радий, тому що це сприятиме розвитку артринку. Решта музеїв — це меценатство. Державні музеї  фінансуються з бюджету. Хто фінансуватиме приватний музей — це питання, над яким треба думати. Один з інструментів, які вважаю прийнятними для себе, — це перетворення Adamovskiy Foundation на фонд, що цілеспрямовано підтримуватиме українське мистецтво за допомогою меценатства. Вже потім завданням цього фонду буде створення приватного музею або парку скульптур, але всі ці процеси потребують переосмислення, тут не варто поспішати.

Про майбутнє

І у фонді Adamovskiy Foundation, і в Центрі сучасного мистецтва М17 є проєкти, які я хочу втілити в життя. З часом смак змінюється: я починав з передвижників, після авангарду почав колекціонувати сучасне мистецтво, навчився розуміти його. Нині воно займає велику частину мого життя. Тепер я захопився новим для себе напрямом мистецтва — сучасною скульптурою. Головна ціль — заробити грошей, наповнити фонд, і реалізувати проєкт скульптурного парку.

Ще в розділі Арт

Популярне