"І знову демократія?": В PinchukArtCentre відкрили нову виставку
Дощового вечора 22 червня в PinchukArtCentre відкрили одразу три виставки. Наймасштабніша – груповий проект зірок сучасного мистецтва: Такаші Муракамі, Дем'єна Герста, Олафура Еліассона, Гошки Макугена, Зо Леонард та інших художників. Разом з куратором Бьорном Гельдхофом учасники розмірковують про найактуальніше питання, яке тільки можна придумати: недавні вибори в різних країнах світу і майбутні вибори в Україні 2019 року.



"Я хочу президента-лесбі" – виставку відкриває таке твердження: це перші рядки вірша Зо Леонард 1992 року, активістки і феміністки, письменниці і художниці, чиї роботи брали участь у фестивалі "Документ" і бієнале в музеї Вітні. У поезії, написаній більше 20 років тому і актуальній тепер, Леонард задає питання собі і публіці: чому в нашому світі неможливо, щоб президентом стала нормальна людина – той, у кого ніколи не було медичної страховки, або жінка, яка зробила аборт в 16, хто жив без центрального опалення, хто стояв в чергах в поліклініці, одним словом – хто робив помилки і вчився на них. Потужне висловлювання Леонард заводить тон всієї виставки: після цих рядків її неможливо сприймати відсторонено в контексті подій в твоїй рідній країні.



Не всі роботи на виставці настільки радикальні, але символічно, що більшість зроблені спеціально для київського проекту. Серед них, наприклад, нове полотно Такаші Муракамі, яке буквально тиждень тому художник закінчив в майстерні в Нью-Йорку. На оманливо яскравій картині, виконаній у фірмовій манері Муракамі, за умови детального розгляду можна знайти серед милих котиків черепи – цим Муракамі цілком прямолінійно говорить про те, що авторитарні системи управління іноді здаються дуже симпатичними і привабливими. На перший погляд.



Паралельно на верхніх поверхах арт-центру дослідницька платформа PinchukArtCentre представила два окремі проекти, присвячені сучасному українському мистецтву. Перший – "Червона книга: радянське мистецтво Львова 80-90-х років", в якій куратори Станіслав Сілантьєв і Галина Хорунжа зробили, по суті, перше в історії України докладне дослідження авангардного мистецтва Львова кінця 80-х років.

Другий проект – персональна виставка молодої художниці Лесі Хоменко, представниці відомої в Україні художньої династії. Разом з куратором Ксенією Малих художниця перенесла свою майстерню, яка розміщена на колишній вулиці Перспективній в Києві, на публічну територію – в PinchukArtCentre.

На відкриття виставки прийшли Віктор і Олена Пінчуки, Євген і Катя Березницькі, Катя Кулик, Ілля Чичкан і Маша Шубіна, Іван Фролов.

Фото: Юрій Яцкулич