Що потрібно знати про фотографиню Нен Ґолдін

На Vogue.ua триває місяць мистецтва. Цього разу розповідаємо про головне, що потрібно знати про культового фотографа Нен Ґолдін, яка зняла обкладинку арт-номера Vogue UA.

Текст: Станіслава Джонсон-Чижикова 

Арт-номер Vogue UA, серпень 2017, фото - Нен Ґолдін

Нен Ґолдін – ключовий персонаж і фотограф нью-йоркської арт-сцени останні сорок років. Після переїзду з Бостона до Нью-Йорка в 1978 всього за кілька років вона зробила сотні художньо-документальних фотографій свого оточення, які склали найвідомішу серію її робіт під назвою "Балада про сексуальну залежність".

Персонажі Ґолдін – швидкоплинні it-girls, трансвестити, проститутки, драг-квінс, художники, письменники, танцівники – закарбовані в клубках сигаретного диму, в млості марихуани, на ліжках, в обмалюваних графіті туалетах нічних клубів та на вулицях Даунтауна. Всі вони, так само як і Голдін, пришвартувалися в Нью-Йорку в 1970-х в пошуках свободи та самовираження, та в більшості своїй стали жертвами наркотичної залежності, епідемії ВІЛ та краху мрії. «Балада», яка в 1985 році була включена до програми Бієнале Музею Вітні і показана на Берлінському та Единбурзькому кінофестивалях, існує на межі документального фільму, інтимного щоденника і фантазії - та демонструє яскраві й драматичні роки Нью-Йорка. «Балада» складається з 700 фотографій. Ця робота зробила Голдин знаменитою та поставила до одного ряд з Сінді Шерман, Діаною Аеробус та Ларрі Кларком, який також документував життя антиістеблішмента та прославився фільмом «Дітки», присвяченим бурхливому життю тінейджерів у нью-йоркському Даунтауні.

1 / 4

Ґолдін, знаючи Нью-Йорк 80-х зсередини (в ті роки вона знімала на Bowery Street квартиру, у якій завжди були зашторені вікна, щоб вечірки тривали цілодобово і безперервно), зуміла емоційно і максимально правдиво відобразити роль жінок та меншин, що швидко змінювалася на хвилі фемінізму, емансипації та руху за громадянські права. Фотограф частенько ставила себе у центр кадру, поряд з іншими жінками - незалежними, сильними та одночасно вразливими, - показуючи різнобічність особистості та відкидаючи шаблонний портрет поступливої, ідеальної жінки-матері або домогосподарки.

Один з центральних кадрів у серії "Балада про сексуальну залежность" - "Нен через місяць після побоїв». На фото зображена жінка з синцями на обличчі - це Нен після побоїв її коханої людини. Вона спокійно дивиться у кадр. В одному кадрі - всі улюблені теми художниці: біль, залежність, сексуальність.

1 / 5

На зйомці для українського Vogue перед об'єктивом Ґолдін - it-girl нашого часу: актриса Хлоя Севіньї, яка, як і Нен, тільки на 14 років пізніше, переїхала до Нью-Йорка у пошуках самовираження. Обидві направили свій досвід «дорослішання» у творчість. У 1995 році Севіньї дебютувала у тому самому фільмі «Дітки» фотографа Ларрі Кларка, потім знялася у кліпі Sugar Kane групи Sonic Youth, а тепер не сходить з обкладинок незалежного глянцю.

В останні роки Ґолдін і Севіньї паралельно зробили стрибок (хоча і неохоче) з андерґраунду, ставши зірками сучасного мистецтва, моди і кіно. Севіньї знялася в десятках незалежних фільмів, створила лінію вінтажного одягу і в цьому році представила свій другий режисерський проект - Carmen. Його прем'єра відбулася на Нью-Йоркському тижні моди, як частина програми Women's Tales, організованої брендом Miu Miu. Що стосується Ґолдін, то її роботи - навіть після неймовірно успішної ретроспективи в МоМА на початку цього року - не зустріти на обкладинках. Попри те, що обидві змогли зберегти свою вибірковість і незалежність. Критикувати Севіньї і Голдін за їх вибір складно: в кінці кінців, вони одні з рідкісних персонажів, які виросли на естетиці андерґраунду, які ніколи не зраджували своєму стилю, цінностям і автентичності - і стали авторитетами в альтернативній моді і культурі.

Сьогодні дует Голдін і Севіньї особливо цікавий. В контексті сумбурного і консервативного політичного клімату США і всього світу, де питання свободи слова, альтернативного самовираження, прав жінок і меншин, як і раніше залишається відкритим, колаборація Голдін і Севіньї служить нагадуванням про те, скільки вже було зроблено і який довгий шлях до рівності і толерантності ще доведеться пройти.

1 / 3

Що відбувається з Нен Ґолдін зараз? Вона живе в Нью-Йорку і веде досить закритий спосіб життя. При цьому дуже активна професійно: рік тому в MoMa пройшла велика виставка, присвячена її "Баладі про сексуальну залежність", а в невеликій галереї на Мангеттені Ґолдін показала наївні, майже дитячі ілюстрації і малюнки з серії Blood on My Hands. Пару років тому, після майже 11 років мовчання, вона випустила нову книгу фото - "Eden and After", яку присвятила дітям.

Читайте також:

Экслюзив: интервью с Нан Голдин