50 відтінків сірого: як ефектно носити сивину
Світ виріс, але не постарів: сивина перестає асоціюватися з похилим віком — тепер це питання тільки особистих уподобань
Тійна Орасмяе-Медер, лікарка-дерматокосметологиня, експертка з питань розроблення косметичних засобів, засновниця Meder Beauty ScienceЦього літа я була в Таллінні. Якось запрацювалася й вибралася повечеряти зовсім пізно. В Естонії білі ночі — найліпший час, ностальгую за ним усе життя, тож я замовила устриць, вина й насолоджувалася життям. Близько опівночі, коли я вже збиралася йти, поруч із моїм столиком зупинилася компанія дівчат, і одна з них сказала: "You are my future!" — "Ви моє майбутнє! Коли я виросту, я хочу стати такою ж. Хочу стати вільною, сидіти й усміхатися одна. Бути сивою, гарною і подобатися собі!". Не знаю, чи можна придумати найкращий комплімент для мене, це так зворушливо й натхненно. Сивина — частина моєї свободи, і я думаю, що вона може стати радістю й свободою для багатьох жінок, готових зважитися на це.
Мей МаскЯ почала сивіти дуже рано, перше сиве волосся помітила ще до двадцяти п’яти років і не здивувалася, бо в моїй родині з материного боку всі дуже рано сивіють. Сестра моєї бабусі сива з дев’ятнадцяти років — за сімейною легендою, це з нею трапилося після важкої інфекції. Бабуся й мама теж посивіли дуже рано — бабуся сивину залишила, а мама фарбувалася з релігійним завзяттям років до сімдесяти.
Смішно, але в той момент, коли в мене з’явилася перша сивина, я вже так давно фарбувала волосся, що навіть не надала цьому значення. Мені подобалося міняти колір волосся і стиль — якою я тільки не була! Ще в 1990-х, коли працювала кардіологинею, зробила червоні пасма — і завідувач відділу жалібно сказав: "Тійно, не лякай бабусь, у нас кардіологія!". Тільки білявкою мені бути не сподобалося, але гадаю, що нам з майстром просто не пощастило знайти потрібного відтінку.
Даян КітонУ Британії, де я живу останні сім років, на початку весни минулого року ще була надія, що ми обійдемося без домашнього ув’язнення й закриття бізнесу, але наприкінці березня країна пішла відомим шляхом. Для мене це був серйозний стрес: зміна звичного життя, потреба змінювати багато чого в роботі. Загалом я розлютилася, перейшла в режим воєнного часу і якоїсь миті відчула, що не хочу більше мати такого вигляду, як раніше. Все змінилося, і я не збираюся вдавати, що все залишилося таким самим, як раніше.
У нас закрили салони 21 березня й не відкривали майже пів року. А мій чудовий стиліст Мітцусіма Іїджима, якого я й подумки не можу зрадити, — дуже дисциплінована й законослухняна людина, він не міг порушити правил і пофарбувати клієнтку нелегально. Він японець, і для нього порушення правил — річ немислима. Ідея відростити сивину в мене вже виникала кілька років тому, але я дуже багато їздила, і технічно це було зробити складно. А цього разу, коли ми з Мітцем зустрілися через чотири місяці розлуки, сивина вже була такою помітною, що можна було робити першу стрижку й спокійно відрощувати волосся далі. Треба сказати, Мітц старанно приховував свій жах і тактовно сказав кілька разів: "Не сподобається — пофарбуємо!". Але мені сподобалося.
Сара Гарріс, заступник головного редактора, фічер-директорка британського VogueЯк не дивно, із сивиною я взагалі нічого не роблю. Мати Природа несподівано виявила доброту. Я думала, що в мене буде однотонна біла сивина, як у бабусь і мами, але несподівано з’ясувалося, що я більше схожа на свою естонську бабусю, яка посивіла пізно, але в стилі "сіль і перець". Що здорово з такою різнобарвною сивиною — різні укладки створюють зовсім різне враження. Права скроня в мене майже біла, а ліва — досить темна. Можна просто поміняти проділ, щоб мати інший вигляд.
Здебільшого сиве волосся — тонше й може бути на вигляд навіть прозорим, тому рекомендується використовувати засоби, що додають об’єму, ущільнюють волосся і пригладжують його, щоб запобігти ефекту пухнастості. Але мені пощастило з тим, що волосся в мене від початку дуже товсте й не дуже змінилися з втратою пігменту — у юності воно було ще густішим і товщим (у школі через важкість коси боліла голова й шия), тож цю втрату я сприйняла радо. Нині я й далі користуватися засобами для догляду за волоссям Shu Uemura і Nth Degree, а випрямляю волосся все тим самим Dyson, що й раніше (люблю пряме волосся, але, звісно ж, моє власне весело в’ється).
Джуді Денч на обкладинці британського VogueЯк не дивно, сивина радше принесла нове, ніж забрала щось звичне. Несподівано виявилося, що в чорному я тепер маю набагато кращий вигляд, — з темним волоссям у чорному я якось губилася, а тепер все має класний вигляд. Червона помада личить до сивини — у мене зібралася колекція, хоча років до сорока п’яти я взагалі червоною помадою не користувалася. Краще видно яскраві аксесуари; я зраділа й стала купувати сережки всіх кольорів веселки, хоча раніше носила здебільшого просто золото або срібло. Джинси з майкою тепер на вигляд як вибір, а не як "одягалася в темряві на дотик".
У перші кілька місяців мені здавалося, що із сукнями сива стрижка на вигляд якась дивна, але потім вирішила, що ні, і знову стала носити сукні. Загалом сивина для мене створює відчуття "маю класний вигляд". Навіть стала вдягати комбінезони — раніше не наважувалася. Кумедно: досить багато часу потрібно, щоб запам’ятати себе нову. Влітку побачила у вітрині гарну прикрасу, зупинилася, роздивилася й подумала із жалем: ні, це не для мене, для цього треба бути стильною, сивою, носити білу сорочку й джинси... І раптом побачила своє віддзеркалення у вітрині й зрозуміла, що це і є я — сива, стильна, у білій сорочці. Зайшла, купила й ношу залюбки.
Енді Макдавелл на Каннському кінофестиваліЛюдям, які не наважуються перейти на попелясту сторону, я раджу прислухатися до себе й зрозуміти причину своїх сумнівів. Якщо це страх того, що скажуть знайомі і як поставляться близькі, то я б рекомендувала ризикнути. Зрештою, набагато важливіше те, що ти сама побачиш у люстерку і як до цього поставишся. А якщо важливо бачити в люстерку себе "як раніше", то це важлива причина не створювати собі стресу на порожньому місці.
Я думаю, що в період відрощування важливо мати хорошу стрижку й доглянуте волосся загалом. Якщо просто відрощувати сивину під девізом "відросте й пострижуся", то є ризик мати вигляд людини, яка просто занедбала себе й емігрувала у внутрішній світ. Не те щоб це було погано, але це збільшує сумніви. Багато жінок заощаджують на догляді за волоссям і зазвичай використовують недорогі шампуні й бальзами. Я б радила пробувати щось нове. Не обов’язково, до речі, засоби для сивого волосся — хоча тут теж з’являються нові цікаві можливості. Придбати нову розкішну маску для волосся і знайти п’ятнадцять хвилин, щоб нею насолодитися. Спробувати нові засоби для укладання, новий стиль. Новий макіяж, врешті-решт, — мені здається, все це допомагає почуватися краще в процесі відрощування волосся.
Джеймі Лі КертісНині я дедалі частіше бачу, що про сивину кажуть як про щось мегапрекрасне й підхоже кожному. Рух Silver Sisters — це здорово, але, як і в будь-якому активізмі, тут не обходиться без крайнощів. Коли я чую фрази про те, що фарбувати сивину — це боягузтво, лицемірство, патріархальні забобони й бог знає що ще, мене це обурює. Так, вік — болюча тема для багатьох жінок, і так, патріархальні забобони живі; багато в чому саме вони змушують жінок боятися віку, починаючи з юності. Але можна бути феміністкою й фарбувати волосся — просто тому, що ти не хочеш бути сивою. Ми повинні мати свободу вибору. "Моє тіло — моє діло" — це не тільки про тіло, а й про зовнішність загалом. Сучасний світ, кажучи відверто, ще не досяг повного прояснення. І треба розуміти, що після відходу в сивину доведеться стикнутися із забобонами й стереотипами. Ставлення оточення змінюється — це може подобатися, а може й засмучувати. Сивина дає нову владу — з тобою менше сперечаються і легше погоджуються, до тебе ставляться з великою повагою апріорі, чоловіки раптово починають розмовляти з тобою на рівних. Але водночас приходить невидимість — коли можна сидіти самій за столиком у кафе без ризику, що до тебе підсяде хтось знайомитися. Мені все це подобається, але я розумію, що для когось це може виявитися травматичним.
Сара Джессіка Паркер на зніманні перезавантаження серіалу "Секс і місто"Деякі колеги й навіть подруги обережно запитують, чи не збираюся я нарешті знову пофарбуватися, і кажуть, що все-таки даремно я так вчинила. Ну тому що встигнеш ще пожити сивою, а поки що не треба поспішати, сивина змушує мати старший вигляд, змінює до тебе ставлення. Деякі вважають, що це навіть не дуже добре для просування бренду, — як можна створювати засоби для догляду за шкірою й водночас не намагатися бути молодшою на вигляд? Я розумію їхні тривоги, правда. Але це не мої тригери, я не боюся віку й ніколи не підтримувала ідеї, що жінці треба бути молодшою на вигляд. Жінці добре б бути здоровою й щасливою і мати такий самий вигляд. І що старшою я стаю, то більше ціную здоров’я і гарний настрій. Сивина — мій спосіб показати світу, що вік — поняття відносне, а от щастя й любов — абсолютні.
Текст: Тійна Орасмяе-Медер
