RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

50 відтінків сірого: як ефектно носити сивину

08 листопада 2021

Світ виріс, але не постарів: сивина перестає асоціюватися з похилим віком — тепер це питання тільки особистих уподобань

Тійна Орасмяе-Медер, лікарка-дерматокосметологиня, експертка з питань розроблення косметичних засобів, засновниця Meder Beauty Science

Цього літа я була в Таллінні. Якось запрацювалася й вибралася повечеряти зовсім пізно. В Естонії білі ночі — найліпший час, ностальгую за ним усе життя, тож я замовила устриць, вина й насолоджувалася життям. Близько опівночі, коли я вже збиралася йти, поруч із моїм столиком зупинилася компанія дівчат, і одна з них сказала: «You are my future!» — «Ви моє майбутнє! Коли я виросту, я хочу стати такою ж. Хочу стати вільною, сидіти й усміхатися одна. Бути сивою, гарною і подобатися собі!». Не знаю, чи можна придумати найкращий комплімент для мене, це так зворушливо й натхненно. Сивина — частина моєї свободи, і я думаю, що вона може стати радістю й свободою для багатьох жінок, готових зважитися на це.

Мей Маск

Я почала сивіти дуже рано, перше сиве волосся помітила ще до двадцяти п’яти років і не здивувалася, бо в моїй родині з материного боку всі дуже рано сивіють. Сестра моєї бабусі сива з дев’ятнадцяти років — за сімейною легендою, це з нею трапилося після важкої інфекції. Бабуся й мама теж посивіли дуже рано — бабуся сивину залишила, а мама фарбувалася з релігійним завзяттям років до сімдесяти.

Смішно, але в той момент, коли в мене з’явилася перша сивина, я вже так давно фарбувала волосся, що навіть не надала цьому значення. Мені подобалося міняти колір волосся і стиль — якою я тільки не була! Ще в 1990-х, коли працювала кардіологинею, зробила червоні пасма — і завідувач відділу жалібно сказав: «Тійно, не лякай бабусь, у нас кардіологія!». Тільки білявкою мені бути не сподобалося, але гадаю, що нам з майстром просто не пощастило знайти потрібного відтінку.

Даян Кітон

У Британії, де я живу останні сім років, на початку весни минулого року ще була надія, що ми обійдемося без домашнього ув’язнення й закриття бізнесу, але наприкінці березня країна пішла відомим шляхом. Для мене це був серйозний стрес: зміна звичного життя, потреба змінювати багато чого в роботі. Загалом я розлютилася, перейшла в режим воєнного часу і якоїсь миті відчула, що не хочу більше мати такого вигляду, як раніше. Все змінилося, і я не збираюся вдавати, що все залишилося таким самим, як раніше.

У нас закрили салони 21 березня й не відкривали майже пів року. А мій чудовий стиліст Мітцусіма Іїджима, якого я й подумки не можу зрадити, — дуже дисциплінована й законослухняна людина, він не міг порушити правил і пофарбувати клієнтку нелегально. Він японець, і для нього порушення правил — річ немислима. Ідея відростити сивину в мене вже виникала кілька років тому, але я дуже багато їздила, і технічно це було зробити складно. А цього разу, коли ми з Мітцем зустрілися через чотири місяці розлуки, сивина вже була такою помітною, що можна було робити першу стрижку й спокійно відрощувати волосся далі. Треба сказати, Мітц старанно приховував свій жах і тактовно сказав кілька разів: «Не сподобається — пофарбуємо!». Але мені сподобалося.

Сара Гарріс, заступник головного редактора, фічер-директорка британського Vogue

Як не дивно, із сивиною я взагалі нічого не роблю. Мати Природа несподівано виявила доброту. Я думала, що в мене буде однотонна біла сивина, як у бабусь і мами, але несподівано з’ясувалося, що я більше схожа на свою естонську бабусю, яка посивіла пізно, але в стилі «сіль і перець». Що здорово з такою різнобарвною сивиною — різні укладки створюють зовсім різне враження. Права скроня в мене майже біла, а ліва — досить темна. Можна просто поміняти проділ, щоб мати інший вигляд.

Здебільшого сиве волосся — тонше й може бути на вигляд навіть прозорим, тому рекомендується використовувати засоби, що додають об’єму, ущільнюють волосся і пригладжують його, щоб запобігти ефекту пухнастості. Але мені пощастило з тим, що волосся в мене від початку дуже товсте й не дуже змінилися з втратою пігменту — у юності воно було ще густішим і товщим (у школі через важкість коси боліла голова й шия), тож цю втрату я сприйняла радо. Нині я й далі користуватися засобами для догляду за волоссям Shu Uemura і Nth Degree, а випрямляю волосся все тим самим Dyson, що й раніше (люблю пряме волосся, але, звісно ж, моє власне весело в’ється).

Джуді Денч на обкладинці британського Vogue

Як не дивно, сивина радше принесла нове, ніж забрала щось звичне. Несподівано виявилося, що в чорному я тепер маю набагато кращий вигляд, — з темним волоссям у чорному я якось губилася, а тепер все має класний вигляд. Червона помада личить до сивини — у мене зібралася колекція, хоча років до сорока п’яти я взагалі червоною помадою не користувалася. Краще видно яскраві аксесуари; я зраділа й стала купувати сережки всіх кольорів веселки, хоча раніше носила здебільшого просто золото або срібло. Джинси з майкою тепер на вигляд як вибір, а не як «одягалася в темряві на дотик».

У перші кілька місяців мені здавалося, що із сукнями сива стрижка на вигляд якась дивна, але потім вирішила, що ні, і знову стала носити сукні. Загалом сивина для мене створює відчуття «маю класний вигляд». Навіть стала вдягати комбінезони — раніше не наважувалася. Кумедно: досить багато часу потрібно, щоб запам’ятати себе нову. Влітку побачила у вітрині гарну прикрасу, зупинилася, роздивилася й подумала із жалем: ні, це не для мене, для цього треба бути стильною, сивою, носити білу сорочку й джинси... І раптом побачила своє віддзеркалення у вітрині й зрозуміла, що це і є я — сива, стильна, у білій сорочці. Зайшла, купила й ношу залюбки.

Енді Макдавелл на Каннському кінофестивалі

Людям, які не наважуються перейти на попелясту сторону, я раджу прислухатися до себе й зрозуміти причину своїх сумнівів. Якщо це страх того, що скажуть знайомі і як поставляться близькі, то я б рекомендувала ризикнути. Зрештою, набагато важливіше те, що ти сама побачиш у люстерку і як до цього поставишся. А якщо важливо бачити в люстерку себе «як раніше», то це важлива причина не створювати собі стресу на порожньому місці.

Я думаю, що в період відрощування важливо мати хорошу стрижку й доглянуте волосся загалом. Якщо просто відрощувати сивину під девізом «відросте й пострижуся», то є ризик мати вигляд людини, яка просто занедбала себе й емігрувала у внутрішній світ. Не те щоб це було погано, але це збільшує сумніви. Багато жінок заощаджують на догляді за волоссям і зазвичай використовують недорогі шампуні й бальзами. Я б радила пробувати щось нове. Не обов’язково, до речі, засоби для сивого волосся — хоча тут теж з’являються нові цікаві можливості. Придбати нову розкішну маску для волосся і знайти п’ятнадцять хвилин, щоб нею насолодитися. Спробувати нові засоби для укладання, новий стиль. Новий макіяж, врешті-решт, — мені здається, все це допомагає почуватися краще в процесі відрощування волосся.

Джеймі Лі Кертіс

Нині я дедалі частіше бачу, що про сивину кажуть як про щось мегапрекрасне й підхоже кожному. Рух Silver Sisters — це здорово, але, як і в будь-якому активізмі, тут не обходиться без крайнощів. Коли я чую фрази про те, що фарбувати сивину — це боягузтво, лицемірство, патріархальні забобони й бог знає що ще, мене це обурює. Так, вік — болюча тема для багатьох жінок, і так, патріархальні забобони живі; багато в чому саме вони змушують жінок боятися віку, починаючи з юності. Але можна бути феміністкою й фарбувати волосся — просто тому, що ти не хочеш бути сивою. Ми повинні мати свободу вибору. «Моє тіло — моє діло» — це не тільки про тіло, а й про зовнішність загалом. Сучасний світ, кажучи відверто, ще не досяг повного прояснення. І треба розуміти, що після відходу в сивину доведеться стикнутися із забобонами й стереотипами. Ставлення оточення змінюється — це може подобатися, а може й засмучувати. Сивина дає нову владу — з тобою менше сперечаються і легше погоджуються, до тебе ставляться з великою повагою апріорі, чоловіки раптово починають розмовляти з тобою на рівних. Але водночас приходить невидимість — коли можна сидіти самій за столиком у кафе без ризику, що до тебе підсяде хтось знайомитися. Мені все це подобається, але я розумію, що для когось це може виявитися травматичним.

Сара Джессіка Паркер на зніманні перезавантаження серіалу «Секс і місто»

Деякі колеги й навіть подруги обережно запитують, чи не збираюся я нарешті знову пофарбуватися, і кажуть, що все-таки даремно я так вчинила. Ну тому що встигнеш ще пожити сивою, а поки що не треба поспішати, сивина змушує мати старший вигляд, змінює до тебе ставлення. Деякі вважають, що це навіть не дуже добре для просування бренду, — як можна створювати засоби для догляду за шкірою й водночас не намагатися бути молодшою на вигляд? Я розумію їхні тривоги, правда. Але це не мої тригери, я не боюся віку й ніколи не підтримувала ідеї, що жінці треба бути молодшою на вигляд. Жінці добре б бути здоровою й щасливою і мати такий самий вигляд. І що старшою я стаю, то більше ціную здоров’я і гарний настрій. Сивина — мій спосіб показати світу, що вік — поняття відносне, а от щастя й любов — абсолютні.

Текст: Тійна Орасмяе-Медер

волосся ·

Ще в розділі Волосся

Популярне